Читати книгу - "Ти мене не знаєш, Юлія Феліз"

Я насолоджувався боєм. Кров кипіла від адреналіну, що наринув. У голові стало легко та вільно. Зосередився на точності рухів, пильно стежив за супротивником і намагався передбачити його дії. 

Це допомагало мені забути про проблеми з вітчимом. Всю злість, що відчував до нього, вкладав в удар. Разом із болем набути заспокоєння. Але не надовго. Коли Ломака почав мене тіснити, я вирішив погратися з ним. Піддався і дав супернику нагоду кілька разів ударити мене по корпусу. Мені подобалася така гра – нехай відчує себе переможцем на мить. Ті, хто був за крок від перемоги, розчаровуються ще більше, коли програють.

Ось одна з дівчат підходить до хромованих поручнів помоста і звішується вниз, намагаючись краще роздивитися обличчя бійців. Щось знайоме промайнуло у лялькових рисах густо нафарбованого личка. Я роблю крок, щоб помост опинився у мене за спиною. Ломака сприймає це як мою готовність здати позиції. Натовп реве, скандуючи моє ім’я, але серед какофонії голосів і гуркоту музики я чую лише далекий гул. Раптом, проникаючи крізь вату, якою ніби закриті мої вуха, до мене доноситься знайомий жіночий голос.
 
— Давай, Коваль! Мочи його!

Лише на мить відволікшись, я втрачаю контроль над ситуацією. Стрибком зменшивши відстань між нами, Ломака стрімким ударом ноги розсікає мені брову. Підбадьорений першим успіхом, він цілиться прямо в мою щелепу. На щастя, мені вдається ухилитися, пересунувшись ліворуч. Ломака, впевнений у тому, що зламавши мій супротив, ще наступав, але його тріумф тривав недовго.

 Далі все відбувається дуже швидко. Я повертаю перевагу і відповідаю серією ударів, поступово заганяючи суперника в кут. Б’ю ребром долоні по плечу і чую приглушений крик болю й розпачу. Шалені  вигуки глядачів заглушають хрускіт зламаної кістки, я переконуюся, що зламав Ломаці ключицю, коли його рука безвольно повисає вздовж тіла. Бій зупинено. Рефері оголошує ім’я переможця. Моє ім’я.

Ломака изригав брудні матюки і люто колотив по рингу кулаком неушкодженої руки. А мені було кумедно. Тупий качок. Чи не знав, з ким зв'язався?

— Коваль, ти дійсно крутий, — Шульц підійшов привітати і зверхньо поплескав мене по спині. Наче моя перемога — його заслуга. Я не став відповідати. Лише криво всміхнувся. Мені не потрібна нічия похвала. Я б’юся не заради визнання чи слави. 

— Я хочу швидше забрати свій виграш, — холодно процідив я.

— Не поспішай, отримаєш свої бабки, вони від тебе не втечуть. Тут одна людинка хоче з тобою поговорити, — він показав поглядом на помост, де серед дівчат, на яких було неприсстойно мало одягу, стояв високий підтягнутий чоловік у дорогому костюмі. 

На вигляд йому років сорок. Обличчя випищене, ніс прямий, без горбинки — отже, не боєць. Хто тоді і що йому від мене треба?

— Він хоче, щоб ти бився у нього в клубі, але для цього треба виконати кілька умов і підписати папери. Ходімо, я вас познайомлю, — вів Шульц, наче я вже дав свою згоду. 

Очі в нього блищали пожадливим вогнем. Цікаво, у яку суму він мене оцінив? Готовий заприсягтися, що чел в костюмі  не простий рекрутер, а хтось покруче.

— Передай, що я поспішаю. Не хочу, щоб мама хвилювалася, — кинув я і направився до виходу.

— Ха-ха! А ти кумедний — заіржав мені вдогонку Шульц, — дарма відмовляєшся. Другої пропозиції може і не бути.

Я прискорив крок. У мене не було бажання затримуватися тут. Кілька дівчат стояли на просторому подвір’ї біля басейну, освітленому ніжно-блакитним сяйвом. Одна з них здалася мені знайомою, але я відкинув цю думку. Голова пульсувала; Мабуть, я отримав легкий струс мозку, коли відволікся на жіночий крик. І було тривожне відчуття, що гризло мені кишки. Дівчина в короткій чорній сукні стояла до мене спиною, та довге біляве волосся було дуже знайоме. Те, як вона жестикулювала, відштовхуючи когось, викликало спогади. Підходячи до воріт, я озирнувся. Дівчина вийшла з тіні, ступивши у світло ліхтаря.  Сміливий макіяж, приваблива і впевнена — переді мною стояла Лана.