Читати книгу - "Поцілуй Першим , Ольга Манілова"

— Тебе штовхнули чи що сюди!

Вона знову дивиться мені в очі. Напружено, напружено, напружено.

— У записці про компромат було, — шепоче Аліса, — про мене. Що в тебе. Є компромат на мене. І що мені потрібно відстати від спорткомплексу.

Що за херня якась. Компромату на неї не було. Який компромат може бути, вона ж святоша.

Я не розумію, як вона це дивиться на мене. Що читати в очах темних. Я щось упускаю тут. Мене, мабуть, занадто хитає.

— Алісо, — збиваюся і заново починаю, — навіщо ти пішла сюди, навіщо! Мене запитати... мене про компромат запитати ти не забула?

— Я думала... я думала...

По колу талдичить це, і відвертається, долонями обличчя вкриває.

Ніколи. Ніколи не хочу бачити, як відвертається від мене. Ніколи. Мені не подобається це. Мені так сильно не подобається, що готовий наказати їй не робити цього. Змусити. Як завгодно. Чим завгодно.

До себе її смикаю, а вона... плаче. Мордочка мокра. Паніка підскакує до критичної позначки. Лапами за руку її беру, як скляне щось, хочу повністю розгорнути. Щось зробити. Прямо ось зараз же.

Ні чорта не знаю що робити, але зупинитися шансів немає. Плече тендітне в грудину стискаю, обличчя її намагаюся підняти. Ну як їх зупинити, сльози біжать у неї по щоках. Знову долонями вкривається, а я волосся їй мну, і до личенька лізу.

— Ну досить. Зараз виберемося. Алісо, припиняй. Потім питання обміркуємо. Іди сюди.

Нарешті до мене притискається. Стукаю собі кулаком по стегну навіщось, але в такт серцю виходить.

— Ну ось, не плач уже. Чого плакати. Я ж тут.

Де це довбаний Ігнат та й половина міста. Нагорі ліхтар по всіх околицях фігачить, пропустити неможливо.

Але в глибині душеньки, не хочу, щоб вони приходили. Пристануть до неї, кудкудакати будуть. А тут ми тільки вдвох. Тільки б бойова фея ревіти перестала.

— Тихо, а ну йди сюди ближче. Точно не вдарилася, якщо падала? На ногах нормально стоїш?

— Я нормально на ногах стою майже двадцять годин, — раптово наїжачується вона і розвертається обличчям, — я думала, мені здавалося, я прийду, а тут будеш ти!

Не відразу врубаюся.

— Тут? У сенсі біля ставка? Типу я тобі таку гидоту написав?

— Я вирішила, що це жарт. Що ти до того... до того, як ми переспали, це придумав!

— Ти з глузду з'їхала? Який жарт! Я б тебе шантажував чи що?!

Вона насуплено зирить, і засмучено руками змахує. Вони теж усі в бруді й у подряпинах ще. Коли помічаю, то вирішую, що знищу будь-кого, хто до цієї херні із записками має стосунок. Хоч будь це Папа Римський.

— Але це схоже було... Це прямо як, коли ми... Я не думала, що це обов'язково ти! Перша записка як від Вані була. Я хотіла подивитися тільки хто це!

Титанічним зусиллям утримую язик за зубами, щоб не нагадати, як вона могла мене запитати. І разом би подивилися хто це! І ніхто б її не штовхнув!

Потім скажу. Он, очі ще на мокрому місці. Свічу телефоном Алісі прямо в личко, вона морщиться.

— Зараз піднімемося, і поговоримо вже завтра. Усе нормально буде, Алісо. Я цього так не залишу. Як ти стояла, просто біля ставка, спиною до води?

Знову дивиться на мене пильно. Та що таке. Я ж зменшив оберти, тон не звинувачувальний.

— Я спиною до колодязя стояла, — повільно промовляє вона, і немов щось інше хоче сказати, — а до ставка обличчям. Тому що в записці було призначено біля другого колодязя, не цього. Я раніше прийшла. Стояла, так щоб побачити обличчя того, хто завертатиме сюди. До того, як він мене побачить.

Переварюю, стопорюсь трохи.

Щось одне зовсім не сходиться.

— Якщо ти спиною до колодязя стояла, то як тебе штовхнули? Т-ти... почекай, ти сказала спочатку... Як це ти нікого не бачила?

— Тому що, — повільно каже Аліса, — мене покликали і я повернулася. І тоді... тоді мене в спину штовхнули і скинули сюди.

Я теж зараз декого в спину штовхну.

Як щодо половини міста? На всіх колодязів вистачить.

Так, уже щось. Вона голос чула, це хоч упізнати можна.

— Окликнули як? Ти ж насторожі була... Чому ти повернулася?

— Тому що, — починає вона знову повільно, а потім, зі сльозами на очах, зривається на крик, — це був твій голос! Мене окликнув ти!