Читати книгу - "Хочеш жити?"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
У вихорі останніх подій Террелл зовсім забув про нього, тепер же, побачивши Джека Гатчі, він заспокоївся, як заспокоюється пацієнт, коли з’являється компетентний лікар.
— Щось знайшов?
— Я перевірив усі звіти. Вибачте, що я так довго, але їх там було чимало. Один звіт не збігається. У Юпітера Люсі немає двоюрідного брата.
— Хто такий Юпітер Люсі?
— Індіанець. Має прибутковий бізнес: експортує апельсини і володіє торговою точкою у порту, — пояснив Гатчі. — Він один із великих людей у порту... обачний, хитрий чолов’яга. Прокручує багато незаконних справ, але завжди тримається осторонь серйозних проблем. Коли Лоусон і Додж перевіряли індіанців у порту й дійшли до його ятки, Люсі був із іншим чоловіком. Їм Люсі сказав, що це його двоюрідний брат — Джо Люсі. У Люсі є брати й сестри, але тільки рідні.
Почувши це, Лепські раптом пригадав, що сказала йому дружина, якій це повідомила стара п’яничка Мегітабель Бессінджер: «Вам треба шукати цього чоловіка серед апельсинів».
А ще раніше стара ворожка побачила у своїй кришталевій кулі, що чоловік, якого вони шукають, — індіанець. І це теж справдилось! Тепер же...
Лепські подався вперед, не зводячи погляду з Гатчі.
— Цей хлопець торгує апельсинами?
Здавлені нотки в його голосі змусили Террелла і Бейґлера разом озирнутись.
— У нього нічогенький бізнес на торгівлі апельсинами.
Лепські різко втягнув повітря носом.
— Це він! Я... — детектив затнувся на півслові. Від однієї лиш думки про те, як відреагують Террелл і Бейґлер, коли він розповість, що дружина радилась із віщункою, його вкрив липкий піт.
— Щось згадав, Томе? — нетерпляче запитав Бейґлер.
— У мене просто чуйка, — викрутився Лепські, присоромлено пойорзавши на стільці. — Я...
Але Террелл та Бейґлер вже знов уважно слухали Гатчі. Чуйка їх не цікавила, їм потрібні були факти.
— Гаразд, якщо в Люсі немає двоюрідних братів... ми перевіримо його, — Террелл повернувся до Лепські. — Піди до ятки Люсі й поговори з цим хлопцем, якого він видає за двоюрідного брата.
Лепські тепер був певен, що цей чоловік і був Пок Тоголо. Та стара п’яниця, певно, вже вихлебтала його віскі, але перше її передбачення було точним, тож у правдивості другого він уже й не сумнівався.
— Начальнику... я вважаю, цей чоловік — Тоголо, — сказав Лепські, розпрямивши спину і дивлячись просто в очі Терреллові. — Я перевірю його, гаразд. Але що це дасть? Я не знаю Тоголо. Ніколи його не бачив. Ніхто з нас його не бачив. А я ж можу навіть спіймати кулю. Добре, якщо це виявиться якийсь шмаркач, щойно з в’язниці, за яким наглядає Люсі, але, якщо це Тоголо, я можу наразитись на неприємності та ще й зірвати всю операцію.
— Він має рацію, — стиха погодився Гатчі. — Якщо це Тоголо — неприємностей не уникнути.
Террелл кивнув. Із того, як раптово начальник поліції насупився, троє детективів одразу зрозуміли: зараз він картає себе, що сам не подумав про таку ймовірність.
— Так.
Террелл надовго замислився, а потім потягнувся до телефону.
— Чарлі... а спробуй дістати мені містера Родні Бразенштайна. Так... Бразенштайн. Пошукай у «Клубі П’ятдесят».
Недовге очікування — і Бразенштайн з’явився на лінії.
— Родні... можна попросити тебе про послугу? Можеш трохи попрацювати для мене поліцейським? — запитав Террелл.
— Заради всього святого! — засміявся Бразенштайн. — Попрацювати поліцейським! Що ти маєш на увазі? Ти про що взагалі?
Террелл пояснив.
— Звісно, — голос Бразенштайна став серйозним. — Я упізнаю Пока Тоголо будь-де. То що треба робити?
— Я зараз відправлю до тебе своїх людей, — сказав Террелл. — Вони покажуть тобі ятку індіанця Люсі. Я хочу, щоб ти просто пройшов повз і перевірив, чи не помітиш десь Тоголо. Будь обережним. Він не повинен запідозрити, що ти впізнав його.
— Зрозумів. Це буде просто прогулянка біля моря! Гаразд, Френку, відправляй своїх хлопців. Я чекатиму.
— Він зробить це, — повідомив Террелл, поклавши слухавку. — Джеку, їдь у «Клуб П’ятдесят» і відвези Бразенштайна до порту. Покажи йому, де розташована ятка Люсі, але сам не висовуйся. Мені не треба пояснювати тобі, що робити. — Потім він розвернувся до Лепські. — Їдь із ним, прикриєш Бразенштайна. Доки ви приїдете туди, я перекрию увесь порт. Ворушіться!
Коли Лепські та Гатчі пішли, Террелл подивився на Бейґлера.
— Це може бути ризиковано, у порту завжди купа народу. Якщо це Тоголо, він може влаштувати бійню. Нам відомо, що в нього є зброя. — Террел відкрив шухляду столу, довго щось шукав, аж доки не дістав велику мапу порту. Десь із хвилину він просто вивчав її, а потім почав ставити олівцем відмітки. — Перекрийте всі вулиці, які я позначив, Джо. Якщо це Тоголо, ми зловимо його — живого чи мертвого.
Бейґлер кивнув, узяв мапу і повернувся до свого робочого столу. Увімкнувши рацію, він заходився віддавати накази своїм людям, утворюючи з них широке напівколо, що мало оточити і перекрити порт.
* * *
Родні Бразенштайн вийшов із поліцейської машини у супроводі Лепські та Джека Гатчі.
— Гаразд, хлопці, — заговорив Бразенштайн, який, здавалось, цілком контролював операцію, — просто покажіть мені, де на вашу думку цей індіанець, і лишіть це мені. Я знаю, що потрібно вашому начальству. Якщо це Тоголо, я витягну хустку й зроблю вигляд, ніби втираю чоло.
Лепські ненавидів багатьох людей і серед них були корпоративні юристи, які володіли «роллс-ройсом» і жили у будинку з десятьма спальнями.
Лепські реагував на Бразенштайна, наче бик на кориді на червоний плащ матадора:
— Втрете своє... що? — перепитав детектив.
Бразенштайн зміряв поглядом виснаженого детектива і помітив ворожість у його суворих блакитних очах.
— Чоло... лоб... верхню частину обличчя, — саркастично відповів Бразенштайн. — Ось так. — Він дістав бездоганно білу хустку й приклав її до чола. — Зрозуміли?
Тепер Лепські ненавидів його ще більше.
— Так, — він озирнувся на Гатчі, який спостерігав за цією сценою із зацікавленням, хоча обличчя його не виражало жодних емоцій. — Я піду вперед, Джеку. Дев’ятнадцята ятка праворуч?
— Саме так.
Лепські
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Хочеш жити?», після закриття браузера.