Читати книгу - "Фауст"

лист,

Що обернув нам шкоду на користь.

(Читає).

«Цим ознаймуємо усім новий закон:

Один цей папірець варт тисячі корон;[61]

Тому зарукою — незлічені скарби,

В землі поховані з прадавньої доби;

Вже срібло й золото зо схову дістають

І на вимогу враз за папірці дають».

Цісар

Облуда це, отрута для умів!

Хто сфальшувать так підпис наш посмів?

Злочинця я завдам на люту кару!

Підскарбій

Ні, підпис твій. Згадай-но, государю:

Коли вночі ти тут між нас стояв,

Убравшись Паном, канцлер так сказав:

«Щедротним будь на цім врочистім святі,

Черкни пером — і стануть всі багаті».

Ти підписав, і підпис ще вночі

Розмножено — їх стало тисячі;

А щоб усі ту ласку відчували,

Білетів силу ми надрукували,

По десять, тридцять, п'ятдесят, по сто,

І, вір мені, не скаржиться ніхто.

Поглянь на люд: то всі були охлялі,

Тепер горять в нестриманому шалі!

Твоє ім'я вже славить світ давно,

Та нині тричі славиться воно.

Той підпис твій — то знак новий в абетці;

Під знаком тим всім хороше живеться.

Цісар

То цей папір і справді злота варт?

То всі його приймають не на жарт?

Це чудасія — та нехай, про мене.

Підчаший

Порозліталось птаство навіжене

І царство все покрило з краю в край.

Де хочеш лист міняйлові подай —

Одержиш там чи злота, чи срібла,

Ну, знижка є, але зовсім мала.

Такий достаток всім удивовижу;

Півсвіту ніби вдарилось у їжу,

Півсвіту одіж кинулось справлять;

Шевці й кравці і день і ніч не сплять…

В склепах чарки й тарелі не вгавають,

І гості «Слава цісарю!» гукають.

Мефістофель

Блукаючи самотньо між терас,

Красуню пишну здибаєш нараз:

З-під віяла так і стриже очима —

Чи в тебе є цидулка та значима?

І якщо є, то й без палких промов

Здобудешся у неї на любов.

Ховатимуть за пазухою дами

Листочки ці з любовними листами,

У Псалтирі з собою панотці

Носитимуть побожно папірці,

І в чересі червінці та дукати

Вже вояків не будуть отягчати.

Пробач, якщо деталями дрібними

Я знижую цей чин неоцінимий.

Фауст

Дармуючи у нутрощах землі,

Скарби лежать у тебе немалі:

І найсміліші поривання мислі

Тому багатству рамки надто стислі,

Й найвищої фантазії політ

Не сягоне у той безмірний світ,

Але для духу віщого провидця

Все втаєне повинно проявиться.

Мефістофель

Цей папірець, що за метал стає,

Зручний такий — всі бачать, що в нім є;

Не треба тут міняться, торгуваться,

Лиш знай вином чи ласками впиваться.

Схотілось злота — до міняйла йди,

А там нема, то вириють завжди

Якийсь клейнод, любенько закладуть

І за папір, що треба, віддадуть;

Невіра набереться сорома —

Білети будуть визнані всіма,

І у твоїй державі, безумовно,

І золота, й паперу буде повно.

Цісар

Це щастя край завдячує лиш вам,

І я за те винагороду дам.

Ви будете обидва з цеї миті

Охороняти надра скарбовиті.

Ви знаєте й місця, і слушний час —

Усі розкопки йтимуть через вас.

З'єднайте ж ревно ви свої зусилля,

Нехай навкруг розіллється довілля,

Нехай земний і попідземний світ

Вщасливлюють у спілці людський рід.

Підскарбій

(до Фауста)

Вітаючи колегу-ворожбита,

Я обіцяю в злагоді з ним жити.

(Виходить з Фаустом).

Цісар

Я обділю все панство дворове,

Признайтесь лиш, хто як мій дар вживе.

Паж

(приймаючи)

Гулятиму я ввечері і вранці.

Другий

(те ж саме)

Я накуплю гостинчиків коханці.

Підкоморій

(бере)

Тепер я вина питиму не прості.

Другий

(теж)

Награюся я до несхочу в кості.

Васал

(подумавши)

Я викуплю свій замок і ґрунти.

Другий

(теж:)

Я скарб у схові буду берегти.

Цісар

Я сподівавсь од вас нової дії.

Але, мабуть, не справдяться надії.

Бо бачу вже — хоч скарбу й набули,

Лишилися ви тими, що й були.

Блазень

(надходить)

Ти ж ласкою й мене не обминай.

Цісар

Всім милостям один у тебе край.

Блазень

Що за листи — не втямлю я ніяк…

Цісар

Я знаю — все процвиндриш ти, пияк.

Блазень

Якісь чудні, непевні ті дари.

Цісар

Це все тобі; коли дають — бери.

(Виходить).

Блазень

То це б мені п'ять тисяч привалило!

Мефістофель

Що, вже воскрес, ходяче ти барило?

Блазень

Ще й як воскрес — з принесенням дарів!

Мефістофель

Ти з радощів великих аж упрів.

Блазень

Невже усяк за гроші це вважа?

Мефістофель

Купуй за них, чого живіт бажа!

Блазень

І дім, і поле зможу я купить?

Мефістофель

Авжеж, аби було чим заплатить.

Блазень

І замок, гай, і став, і сіножать?

Мефістофель

Іч, захотілось блазню панувать!

Блазень

Сьогодні ж я маєток загорну!

(Виходить).

Мефістофель

(один)

Губу наш дурень має не дурну.

Похмура галерея

Фауст, Мефістофель.

Мефістофель

Чом тягнеш ти мене в ці ходи хмурні?

Чи ж там не весело тобі,

У легковірній і безжурній

Цяцькованій двірській юрбі?

Фауст

Облиш про те; мені ці фрази

Давно обридли до відрази;

Вживав ти їх було й колись,

Аби від діла відмогтись.

А тут нагальна справа є —

Вже каштелян просвітку не дає,

Бо цісар, каже, дав такий наказ,

Щоб вивели з тобою ми нараз

Взірці краси — Гелену та Паріса —

Перед вельможним панством напоказ.

А нум за гуж! Дав слово, то кріпися.

Мефістофель

Даремно ми за діло це взялися.

Фауст

Та це ж од витівок твоїх

Всі стали тут химерувати;

Ми спершу збагатили їх,

Тепера мусим розважати.

Мефістофель

Гадаєш ти, що це пусте?

Е, ні, круті нас ждуть пороги

І неторовані дороги, —

Ще й карка зломиш, як на те.

Гелену визвать — замисел хороший,

Та це тобі не паперові гроші.

Примари-мари і чортів-хортів

Я дам тобі, аби