Читати книгу - "Пограємо в любов, Зоя Лістрова"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
– У нас є кому допомогти, сьогодні приходить Галя. Я їй доплачу, вона не відмовиться. До того ж вона жінка, їй зручніше допомагати. А ти краще милиці купи.
О, це треба було подивитися на обличчя Ліди. Я мала рацію, у них план, який треба розкусити.
Тетяна Вікторівна наполягла на тому, щоб ми повернулися на роботу.
- Германе, тебе не чого не турбує в цій ситуації?
– Ні.
- Я таки думаю, ситуація дивна.
Наступного дня вона стала ще дивнішою. Я сходила в травм пункт, типу дізнатися, може їй укол треба знеболюючий зробити. Виявилось, що її вчора там не було. До школи часу їхати не було, до консультації теж не потрапила. А от удома чекав сюрприз. Клим сидів у кріслі з гіпсом на нозі.
- Що трапилося?
- Ногу поламав.
- Серйозно? – я посміхалася і їли стримувалася щоб не засміятися, знаючи про Ліду. Ну і авантюристи.
- Ось нічого смішного, дуже болить.
- Прямо лазарет відкрити можна. Германе, вийдемо на хвилинку.
- Лізо, я не знаю, навіщо він прийшов, вірніше його привезли.
- Герман, у Ліди немає жодного розтягнення.
- В сенсі? Ти там була, і що?
- Документ мені не дали, а ось диктофон я увімкнула і послухай. Думаю, що й перелому у Клима немає. Натомість він має якійсь план.
- А я повівся на її очі, - я подивилася на Германа.- Ліза, ти не так зрозуміла. Ой. Ну, як тобі пояснити.
- Я все розумію. Я набридла, хочеться нових відчуттів.
- Що ти говориш? - Він обійняв мене.- Треба зрозуміти що вони хочуть.
- Все зрозуміло. Клим хоче мене, а Ліда тебе. Мотив спадщина. Отримавши мене він добиватиметься мою частку, а Лідочці взагалі приз дістався. А все через те, що його покинув батько. Образа і жадібність.
- Можливо ти маєш рацію. Давай їм підіграємо.
- Ага, що що, а грати ми вміємо.
- Ти будь з Климом м'якше, бо ти занадто різка з ним.
- А ти дивися не переграй, вона наче малолітка. Хоча це перевірити треба.
- Значить, залишаємо їх у будинку.
- А самі будемо як не вдома.
- Ну так. Зате вони прив'язані і ми зможемо дізнатися про Ліду. Завтра цім займимося. А поки що пішли жаліти наших прохвостів.
Лише Тетяні Вікторівні пішли на користь брехливі інваліди. Вона дбала, навіть запросила мед брата для Клима.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Пограємо в любов, Зоя Лістрова», після закриття браузера.
