read-books.club » Жіночий роман » Породжені хтивістю, Ксенія Євчук 📚 - Українською

Читати книгу - "Породжені хтивістю, Ксенія Євчук"

107
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Породжені хтивістю" автора Ксенія Євчук. Жанр книги: Жіночий роман. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 44 45
Перейти на сторінку:
Розділ 25

Реніль.

 

Данір відходить від мене і сідає на ліжко. Він виглядає неймовірно сексуальним саме зараз. Його засукані до ліктів рукава. Розстібнуті два верхні ґудзики і розставлені ноги.
Я схрещую руки на грудях і показую свій найсуворіший вираз обличчя.
-Віддай ключ.
-Ти не хочеш йти до них.
Я ковтаю слину, яка вже зібралась в моєму роті.
Ця кімната має його запах. 
Я готова померти, якщо мені скажуть, що на небі на мене чекає цей же аромат.
Цей чоловік ідеально поєднюється із лісом та корицею. 
Мені важко зараз признатись, але я хочу його.
Мені приємна компанія друзів. Мені весело і комфортно з ними.
Але я справді хочу бути зараз із Даніром. 
-Підійди до мене.
-Мені зручно тут. -я показую пальцем на підлогу під собою.
-Ні, тобі зручно піді мною. -він показує пальцем на себе.
По тупій звичці я кусаю губу і цим видаю свою схвильованість.
Кутики його губ підіймаються. Він розуміє. Він знає, що я обожнюю його.
За це я можу ненавидіти його, але натомість роблю крок вперед.
Він простягує мені руку і я дивлюсь на неї.
-Mon chaton, дай мені свою руку.
Я ставлю свою спітнілу долоню в його і він цілує її, дивлячись на мене. Моє серце стискається в грудях. Якого біса!!!
-Реніль, перед тим, як нарешті трахнути тебе.
Я пробую відсмикнути руку, але він стискає її і прикладає до свого тіла, затримуючи її на прекрасних м'язах.
-Ти вмієш слухати і не створювати зайвих проблем?
-Дай подумати. Ні?
Він дивиться на мене так, ніби я єдина жінка у світі. Це дивно. Мені  дивно, що він так дивиться. Я завжди думала, що тільки я так дивлюсь на нього. 
-Але тебе може вислухати Віолетта.
Він піднімається з ліжка і я відходжу на крок. Данір тримає мою руку, тому я не можу відійти від нього дальше.
Він стає на коліна, не розриваючи зорового контакту.
Знайома поза.
Це перший чоловік, який взагалі коли-небудь ставав переді мною на коліна.
І я дякую, що це саме Данір.
-Ти говориш про Віолетту, але мої всі почуття - твої. Ти мала б це знати. Ти маєш відчувати це. Я віддав своє серце тобі ще тоді, коли побачив твої червоні губки і темні розпахнуті очі в будинку Евансів. Я давно не був вдячний Джеймсу за його довбані ідеї з вечірками, як тоді. Не говорячи про мій член. Його я віддав тобі ще тоді, коли ти мала такий до біса непокірний вигляд при нашій першій зустрічі. Я ніколи не казав ці слрва. Я ніколи не відчував потреби в них. Але зараз відчуваю. Я відчуваю, що готовий чекати на тебе скільки завгодно. Ти й сама знаєш, що ти моя. Я просто кажу, що ти можеш в будь-який момент взяти перерву від нас. Головне те, що ти повернешся. -він мовчить, поки в мене відвисає щелепа. -Реніль, я кохаю тебе.
Я остаточно ламаюсь на друзки. 
Він каже все це. Він каже більше, аніж я собі могла уявити.
Данір не чекає моєї відповіді. Він тягнеться до кишені своїх джинс і витягує з них перстень. Неймовірний перстень. Чомусь я відчуваю тягу до цього кільця більше за подарунок батька.
Данір просовує перстень на мій палець і я зітхаю.
-Ти можеш говорити?
-Ні, ти сказав все за мене.
Я кліпаю.
Двічі.
-Вибач, Боже. Ти вразив мене. Мені вперше сталкер признається в коханні.
Його рот привідкривається і він встає.
Притягує мене до себе, поки я не відчуваю весь його жар.
-Що скажеш, ненормальне кошеня?
-Скажу, що я також тебе кохаю. Дякую за перший крок.
-Ти можеш так думати, але перший крок зробила саме ти. Ти знаєш, що ти могла кричати, коли я заліз в твою кімнату через балкон?
Я вдихаю важке повітря і мої соски під сукнею твердіють.
Він це відчуває. Врятуйте мене, Боги. Мені дуже добре.
-Зізнайся, що ти хотіла всього того.
-Можливо. -я майже не дихаю, тримаючи свої очі відкритими.
-Скажи, що це не так.
Він торкається губами моєї шиї і проводить пальцем по хребту. Я відчуваю мурашки по всьому тілі. 
Не зупиняйся!
-Хотіла. Я хотіла всього, що ти робив зі мною. І я хочу зараз.
-Я змушений засмутити тебе. Льодяник досі в тебе.
-Йди до біса. -я пробую відштовхнути його в груди.
Ми обоє посміхаємось, бо знаємо, що моя сила проти його - ніщо.
Данір повертає мене спиною до ліжка.
-Роздягайся, дівчинко.
-Це домагання до непов... -я не закінчую речення.
Він кидає мене на простирадла і залазить зверху.
-Сумно, але ти повнолітня. Ти зараз думаєш про когось іншого? -він стягує мою сукню через голову. 
Я залишаюсь в одних трусиках.
-Ти казала, що зможеш знайти когось. Чи є хтось краще за мене, хто підійде тобі?
Я мовчу, бо якщо заговорю, то це будуть мої стогони.
Він обхоплює руками мої груди і ніжно гладить їх.
Його язик обпікає мою шкіру.
Я пробую вловити кожен його рух, але мої повіки самі собою прикриваються.
-Я відповім за тебе. Немає нікого, хто зможе взяти тебе, окрім мене. 
Він облизує мій знуджено болючий сосок і відривається від моїх грудей.
-Реніль. -його хрипкий, владний голос заставляє мене поглянути на нього. -Скажи, що ти моя.
-Ммм. -я не можу нічого сказати.
Мені потрібно більше його дотиків.
-Скажи мені це, і я продовжу.
-Я твоя. -ці два слова даються мені важкими зусиллями, але як тільки я їх промовляю, Данір розриває мої труси і стягує з себе одяг.
Його тіло таке тверде і прекрасне. Таке ідеальне. Воно моє.
-А ти?
Він сміється. Цей сміх такий гарячий і тихий, що я готова померти.
-А я твій, моє блаженне кошеня.
Його губи торкаються моїх і він ковзає своїм язиком, ніби вивчає мій рот. 
 

Я готова віддати все, тільки б цей момент був вічним.
Він обводить пальцями все моє тіло. З кожним його дотиком я розливаюсь. 
Я справді дуже мокра і мені за це не соромно.
Його руки доходять до моїх стегон і він не розриває поцілунок, коли його два пальці входять в мене. Він швидко знаходить мою точку G і треться об неї середнім пальцем.
Мої ноги закидуються на його спину і я обводжу їх, притискаючи його тіло до себе.
Я рухаю стегнами в такт його пальцям.
-Данір...
-Ще раз.
-Що? -я говорю дуже повільно. Дуже тихо. Мій голос діє тільки на стогони і крики від його пальців.
-Ще раз скажи моє ім'я. Так само.
Я висовую язик і облизую його нижню губу.
-Да-нір. -кажу йому прямо в рот.
Він висовує свої пальці з мене, дістаючи презерватив.
-Вони завжди в тебе тут?
-Ні, я готувався для тебе.
-Ти такий романтик. -моя брова піднімається.
-Я знаю. Ти можеш не нагадувати мені це кожного разу.
Він розкриває пачку і натягує на свій повністю закам'янілий член.
-Я напишу на тебе доповідну, підійде?
-Не забудь написати там, що ти просила більшого, викрикуючи моє ім'я. Буде цікаво прочитати.
Я майже суплюсь, але моє обличчя коситься від невдало швидкого оргазму.
Данір тільки ввійшов в мене, як все моє тіло затряслось.
Я кінчила від одного його поштовху. 
-А це вже допишу я.
Я могла б сказати йому щось, але мій рот не відкривається. Я змучилась від одного оргазму. Цей чоловік просто розриває всі мої стереотипи!
Він вштовхується в мене з кожним разом все сильніше й глибше.
Я справді думаю, що це все, але мене накриває ще одна хвиля оргазму.
Рівно тоді, коли він кінчає в презерватив.
Якби я тільки пила протизаплідні таблетки...
Данір хрипить і падає на ліжко біля мене.
 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 44 45
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Породжені хтивістю, Ксенія Євчук», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Породжені хтивістю, Ксенія Євчук"