Читати книгу - "Хочу тільки тебе, Світлана Литвиненко"

-Я теж колись кохала тебе, але зараз я кохаю іншого,- вона прибрала його руку з свого обличчя,- те що було між нами залишилося у минулому, то хай там і лишається.

-Я знаю, що ти більше не зустрічаєшся з Олексієм. Я взагалі дивуюся, як ти могла бути з таким… козлом…

-Не смій його ображати. На відміну від тебе він мені не зраджував і був вірним завжди,- Кірі зовсім не хотілося обговорювати це.

-Був вірний і ти все рівно не з ним,-Артем знову підійшов до Кіри і сміло обійняв її за талію притягнувши до себе аж занадто міцно,- ти не з ним, бо кохаєш ще й досі мене.

-Артем, відпусти мене. Знай, я тебе не кохаю…

-А кого ти тоді кохаєш?- Артему було цікаво, що вона вигадає, бо був переконаний, що іншого не має.

-Вона кохає мене,- до магазину зайшов Тимур, який у руках теж тримав букет ромашок.

-Брат?!- завмер Артем від здивування.

-Тимур?!- Кіра відступилася від Артема.- Брат?

-Артем мій менший брат, якого я нарешті був радий знайти,- сказав Тимур не зводячи з них своїх очей, гублячись у здогадках, хто вони один одному.

-Тимур, братику познайомся з моєю колишньою дівчиною та нареченою…,- Артем трохи почав приходити в себе,- та я так зрозумів, що ви вже знайомі.

-Так ми знайомі,- Тимур підійшов ближче до Кіри простягнувши їй букет ромашок,- ми були одружені.

-Що ви були?- Артемові здалося, що він не так зрозумів.

-Кіра моя колишня дружина. Але я дуже шкодую, що вона колишня. Найбільша помилка в моєму житті, що я розлучився з той яку кохаю,- сказав Тимур.

  До магазину увійшли покупці і всі в трьох відступилися від полиць, даючи можливість розглянути товар. Покупці придбали дві книги та покинули магазин і Кіра поспішила зачинити за ними двері, вивісила табличку із надписом «Зачинено».

-Так ви були одружені?- перепитав Артем.

-Так,- підтвердила Кіра,- та то був не справжній шлюб, а фіктивний.

-Шлюб-то був фіктивний, але почуття між нами були справжніми,- сказав Тимур з надією дивлячись на Кіру, щоб переконатись, що вона з ним згодна.

-Але ви все рівно розлучися,- Артем знову сів на стілець,- життя продовжує мене шокувати своїми несподіванками. За останній час я дізнався, що маю брата, сестру, і що моя колишня наречена була близькою з моїм братом. А яка причина вашого фіктивного шлюбу?

-Яка б причина не була, але все скінчено. І більше нічого в мене не може бути ні з тобою Артем, ні з тобою Тимур,- Кірі тільки-но почало доходити, що в неї були стосунки з двома братами і від цієї думки їй робилося не добре,- у мене ось-ось повинна відбутися ділова зустріч, то ж будь-ласка залиште мій магазин і мене теж.

-Кіро вибач мені,- Тимур хотів обійняти Кіру та вона відступилася,- я помилився, коли стверджував, що хочу жити сам. Без тебе мені погано і я хочу, щоб ми знову були разом.

-Ти мабуть цього хочеш, бо Оля з мамою повинні приїхати знайомитися з… Ще й досі не можу повірити, що Артем ваш брат. Тепер-то я бачу, як зовні ви схожі один з одним і колір очей у вас однаковий.  

-Оля і тітка тут ні до чого. Та вони дійсно збираються приїжджати,- Тимур не з міг цього заперечувати,-та моє рішення повернути тебе ніяк не пов’язано з ким-небуть.

-Отож фіктивний шлюб був для них,- Артем теж встав та підійшов до неї,- я теж тебе кохаю Кіро. І я приїхав до міста, щоб повернути тебе. Я так само, як і раніше хочу одружитися з тобою і прожити разом усе життя. І я обіцяю тобі вірність.

-Артем, хіба ти не чув, що вона сказала, що більше не кохає тебе,- Тимур повернувся до Артема.

  Тимур зовсім не бажав, щоб брат був його суперником, але відмовлятися від Кіри ні в якому разі не був готовий.

-А тебе думаєш Кіра кохає? Після того, як ти її використав, кинув, а тепер знову прибіг,- Артем вже хотів було накинутися на Тимура з кулаками.

-А ну припиніть,- крикнула на них обох Кіра,- я ні з ким із вас не хочу бути. Будь ласка покиньте мій магазин, бо ви заважаєте мені працювати. Під магазином, як бачите на мене вже чекають.

  Кіра відчинила двері магазину даючи зрозуміти чоловікам, що вона говорить цілком серйозно. Артемові та Тимурові нічого не лишалася як вийти. Не стали вони влаштовувати скандал та псувати репутацію тій, яку кохали. Через вітрину свого магазину Кіра бачила, що брати пішли до бару. Мабуть виясняти між собою стосунки і від цього їй стало гірко та намагалася не думати про це, а переключилася на дівчину, яка прийшла влаштовуватися на роботу в її магазин. Кіра її прийняла. На вигляд дівчина була серйозна, мала відповідну освіту і добре знала літературу.

-Ну що ж Дарино, вітаю тебе,- Кіра потиснула руку своїй новій працівниці,- ця робота твоя. Сподіваюся ти мене не розчаруєш.

-Ви будете мною задоволені Кіро Віталіївно,- мило посміхнулася Дарина.