Читати книгу - "Любов дика та прекрасна"

— Ти любиш ту дівчину? — запитала Кат.

— Боже мій, авжеж, ні! — вибухнув він. — Чорт би її взяв, Кат! Я не придворний і був самотній зі Стюартовим двором і в Норвегії, і в Данії. Ти знаєш, що вони роблять цілісінькими днями? Кидають кості. П’ють. Грають в ігри. Перевдягаються. Так! Одяг для них дуже важливий! Вони розважаються з дівками. Мене досі дивує те, як часто вони змінюють партнерок. Це найнепотрібніші люди у світі! Якби я не знайшов у Копенгагені Кіра, я б збожеволів!

— Кіра?

— Так, кохана! У них є банк у Копенгагені, і я зміг завдяки їм наглядати за нашими справами. Так я знайшов хоч якесь заняття.

Уявивши, як бідненька Крістіна Андерс терпляче чекає, доки Патрик стежить за своїми кораблями й вантажами, графиня Ґленкірка засміялася. Потім вона запитала:

— Ти впевнений, що ця дитина твоя?

— Так. Кайрі не надто хороша людина, але вона й не розпусниця. Дитина моя.

— І що ти, Ґленкірку, з нею робитимеш?

— Визнаю її та буду підтримувати.

— А її мати? Що з нею робитимеш?

— Я одразу ж сказав їй, що кохаю свою дружину й що наші стосунки — річ тимчасова. Я так думав тоді й досі так думаю.

Вони дісталися до будинку Ґленкірків, що містився поряд із Каннонґейт, неподалік від Голіруд-хауз. Кат увірвалася у двері й злетіла сходами, давши місіс Керр на добридень. Граф залишився внизу, де над ним метушилися слуги.

Еллен чекала на свою господиню.

— Це правда? — запитала вона. — Граф таки приїхав додому з іншою жінкою? Добре! Тепер вам нема чого почуватися винною!

Кат обернулася.

— Як іще колись хоч натякнеш на це, поїдеш у Кренноґ доживати віку на самоті! Ти зрозуміла мене, Еллі?

За багато років господиня та служниця стали як рідні. Розуміючи, як боляче сказане взяло Кат за живе, Еллен вибачилася.

— Я, мабуть, старію, дитя моє, і втрачаю останній розум.

Графиня схопила руку служниці та стиснула її. Очі Кат заблищали.

— У твоїх плітках, допитлива бабцю, є трохи правди! Його данська коханка входить до оточення королеви й вельми ускладнює життя бідолахи Ґленкірка. Вона взяла й завагітніла, намагаючись утримати його. Бідний Патрик! Він так довго прожив у шлюбі зі мною, що забув, якими підступними бувають жінки.

— Ти пробачиш йому?

— Авжеж. Він повернувся до мене додому, і йому таки справді соромно за те, на чому він дав себе зловити. Якщо він відмовиться від неї, мене все цілком задовольнить. А тепер, Еллі, підготуй мені ванну. Гадаю, ота грайлива нова чорна шовкова сорочка буде досить доречна. Я так привітаю Ґленкірка з поверненням, що він ніколи цього не забуде!

Еллен засміялася.

— Та данка може народити графові трьох синів, однак вона не матиме жодного шансу обійти вас, міледі.

Коли через деякий час Патрик Леслі увійшов до своїх власних покоїв, він побачив, що його камердинер приготував перед палаючим каміном дубову ванну, з якої густо йшла пара. Скинувши одяг, граф сказав:

— Спали його, Анґусе, — і поліз у ванну. Вода легенько пахла й була трохи маснувата. Його висохла за зиму шкіра насичувалася нею, і він задоволено зітхнув.

— Мускусна олія, — мовила Кат, і, піднявши голову, він побачив, що дружина стоїть у дверях між їхніми спальнями. Вона пройшла кімнатою і, скинувши свій чорний шовковий халат, піднялася сходами й залізла до нього у ванну. Поклавши руки чоловікові на шию, Катріона притислася до нього й жадібно поцілувала його. Її маленький язичок ковзав уперед і назад, досліджуючи його рот, а її руки пестили його в теплій воді.

Його не треба було запрошувати двічі. Побачивши її, він уже збудився. На мить відпустивши Кат, він простягнув руки і, підхопивши дружину під сідниці, підняв її. Коли тонкі жіночі ноги міцно обхопили його талію, Патрик увійшов глибоко в неї. Було чути її важке дихання.

— Чорти б тебе вхопили, Патрику! Треба ж було тобі зникнути так надовго!

Проминуло чимало часу, доки вони опинилися у своєму великому ліжку, щасливі й задоволені одне одним. Кат спала роздягнута, почуваючись у безпеці на Патриковому лікті. Він лежав без сну, запитуючи себе, який біс понадив його вплутатися в цю історію з Крістіною Андерс, коли гарна повія могла б задовольнити всі його потреби, не завдаючи зайвого клопоту.

У Голіруд-хаузі Крістіна Андерс проклинала свою долю, бідкаючись тим, що позбутися виродка, який зростав у ній, було вже надто пізно. Спроба зробити це на такому терміні ставила під загрозу її життя. Лише поглянувши на графиню Ґленкірка, вона зрозуміла, що бій програно. І та незрівнянна вистава, яку розіграла графиня, додала їй іще очок! Те, як вона так швидко дізналася, було загадкою для Крістіни, а що вона все знала — у цьому не було жодного сумніву. Данська дівчина зітхнула, міркуючи, що ж станеться з нею та її майбутньою дитиною.

їй не довелося надто довго думати про це. Наступного дня графиня Ґленкірк прибула, щоб стати до своїх обов’язків королевиної фрейліни. Анна відразу ж прийняла Катріону Леслі як чарівливу й лагідну старшу кузину. «Від неї годі сподіватися допомоги», — зрозуміла Крістіна. Утім, допомога до неї прийшла звідти, звідки вона її чекала найменше. При першій нагоді графиня Ґленкірка відвела леді Андерс від гурту. Вони пішли на прогулянку парком навкруг Голіруд-хауза.

— Який у тебе термін? — запитала Кат зі своєю звичною прямотою.

Крістіна злякалася, проте зупинилася й поглянула знизу вгору на високу красиву жінку.

— Я не розумію, мадам, про що ви.

Кат узяла дівчину за руку.

— Слухай, люба моя, я одружена з Патриком Леслі вже дванадцять років. У нас шестеро дітей, і Патрик підтвердив те, про що я здогадувалася. То коли тобі народжувати?

Крістінин спокій геть розвіявся.

— Восени, — прошепотіла вона.

— Не турбуйся, моя люба, — долинув до неї голос графині. — Леслі піклуються про своїх, а твоя дитина — нащадок роду Леслі.

— Ця дитина безрідна, міледі.

— Маячня! — нетерпляче кинула Кат. — У Патрикового прадіда, другого графа, був позашлюбний син, перший із Mop-Леслі. Вони завжди служать нам із того часу. Мор-Леслі — поважна, гідна гілка родини. Про твою дитину потурбуються, тобі не варто перейматися. З цим тобі пощастило. Боже, дівчинко моя! Чому ти не знайшла неодруженого чоловіка, що міг би взяти тебе заміж? Ти ж із хорошої родини.

— Я заміжня, леді. За своїм третім чоловіком, дванадцятирічним хлопчиком. Навіть якби мій коханець був вільний і міг одружитися зі мною, знадобилося б забагато часу, щоб скасувати шлюб, і я навряд