read-books.club » Романтична еротика » Покоївка для незвичайного актора, Анастасія Бойд 📚 - Українською

Читати книгу - "Покоївка для незвичайного актора, Анастасія Бойд"

155
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Покоївка для незвичайного актора" автора Анастасія Бойд. Жанр книги: Романтична еротика. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 43 44 45 ... 66
Перейти на сторінку:
Глава 26

– Я запам'ятав тебе, - перебив мене Крістоф, і стало зрозуміло, що все він бачив. – Досконало. Не дивлячись на те, яким п'яним і збудженим був.

Це було несподівано, але через те, що пройшов вже час, майже не соромно. Хоча мало б бути. Скоро виявиться, що мій бос знає про мене не менше таємниць, ніж я про нього.

– І що ви... Просто спостерігали за нами? - заінтриговано спитала я.

– За тобою. Спостерігав, і не тільки, але тобі про це краще не слухати, - Крістоф посміхнувся, наче сором'язливий демон, який хотів мене збентежити, і йому було за це соромно. Він мене не збентежив. Таке зізнання змусило запалати зсередини, бо ми зрівнялися – ми обидва спостерігали один за одним раніше.

– Зрозуміло... Хоча нічого в цьому гарного немає, - поблажливо усміхнулася я, намагаючись зберігати здоровий глузд, але, здається, Крістоф мені не повірив. – А в готелі все відбулося випадково? 

– Майже. Я лише попросив Анрі, щоб він прислав тебе в мій номер... - ховаючи погляд розповідав він, але, здається, Кріс тільки вдає, що йому незручно за свої вчинки. Надто награна сором'язливість. – Це все неважливо. Ми там, де вже опинилися, і я зовсім тебе не розумію.

– Ми можемо поговорити, - знизала я плечима, наче була дуже зацікавлена у розвитку наших стосунків. Чому так важко зрозуміти, що я насправді відчуваю, крім потягу і цікавості, через його професію? Як же хочеться спитати, чи досі він бере участь у зйомках... Можливо, це було тимчасове захоплення через сексоголізм, або просто маленький епізод з минулого. Зараз він весь час проводить у ресторані, але чи дійсно весь час? Я не питатиму, бо Крістоф засмутиться, якщо зрозуміє, що я його знаю.

– Ти погодилася працювати не тільки заради грошей? - і знову він про це.

– Ймовірно, що ні.

– Тобто, я приваблюю тебе, як чоловік? Або... Не знаю... Ти погодилася через якісь інші причини? - хрипко спитав Крістоф.

– Я, звісно, хочу заробити на навчання, але... Хіба ви не відчуваєте, як я тану через вас? - не вагаючись відповіла я, бо здавалося, що через відвертість я швидше усвідомлю свої почуття до Крістофа. Йому вочевидь сподобалося це почути.

– Відчувати я можу що завгодно, тому питаю. Хочу почути твою сміливу відповідь.

– Це для вас окрема насолода – доводити мене до збентеження своїми питаннями?

– Наразі, головна насолода. Отже, так... Приваблюю, інакше ти б не терпіла мої витівки, і я був би вже заарештований за домагання, - міркував він вголос, і достатньо серйозно. 

– Нехай так... Що далі? - вкрадливо подивилася я на нього, бажаючи почути про подальші плани, які б були мені до вподоби.

– Далі я хочу, щоб це не виявилося пустою пристрастю, тому що... Насправді, я не можу прийняти те, що ти тимчасове явище у моєму житті. Завжди розумів це, але прийняти не можу... Хоча і усвідомлюю, що для тебе краще буде звільнитися зараз, і забути про мене, - мене наче підкинули вгору спочатку, а після останніх слів спустили вниз. Обличчям в землю... Мене охопила паніка.

– Чому? Чому ви хочете мене позбутися, якщо боїтеся втратити? - мій страх був таким очевидним і відчутним, що про гордість мова і не йшла. Як швидко я усвідомила, що не хочу йти від нього...

– Мені 47, Софі. Хоч ти і казала, що я ще довго буду гарячим, - Крістоф грайливо подивився на мене, бажаючи підколоти, але погляд був сумним, – не впевнений, що маю в собі сили будувати серйозні стосунки, піклуватися, а головне обтяжувати когось своїми недоліками і проблемами. Ти надто юна, а я зрілий чоловік з серцевими хворобами, залежністю, яка може мене вбити через ці хвороби, брудне минуле... Ми не зможемо часто кохатися, тому що потім мені стане погано, і взагалі... Я старішатиму зі швидкістю світла, задовбуючи тебе своїми ревнощами через невпевненість, що ти щиро кохаєш мене такого. Навіщо тобі все це?

Зараз хотілося тільки плакати. За цікавими пригодами виявилася життєва драма, яка дійсно мала місце бути. Я дійсно не впевнена, що готова до подібного сценарію. Дійсно не впевнена, що готова прийняти все цілком і повністю, а не тільки красиву обгортку під назвою: "Вау! Я зустріла улюбленого актора, і саме час втілювати свої фантазії в життя"... Здається, це наступне усвідомлення – я не кохаю Крістофа, і мені від цього соромно і боляче. Проте... Почуття були дуже різноманітними.

– Я поки що не можу зробити чітки висновки, але... Мені страшно уявити, що ви кудись зникнете, - зітхнула я, і це дійсно було сказано щиро. – Я майже нічого про вас не знаю, але постійно хочу бути поруч. І я відчуваю, що і ви потребуєте мене. Хіба ні?

– Але чому, як гадаєш? Я лише помастурбував на тебе рік тому, і не можу забути, а ти... Чому ти так легко плинеш до мене?

Боже... Тому що я мастурбувала на вас мільйон разів, а потім ще й зустріла особисто, і дізналася, який ви дбайливий і добрий... Я не можу цього сказати. Але якщо, все ж таки, дивитися у майбутнє – відвертої розмови не уникнути.

– Мене підкуповує те, який ви чуйний зі мною. Ви провокатор, нахаба і спокусник, але ще ні з ким я не відчувала себе настільки захищеною. Хоча... І в небезпеці також. Мені подобається бути тут, з вами. Чому ми не можемо просто відпустити ситуацію?

– Хочеш залишити все, як є?

– Хочу, щоб ми не забороняли собі робити те, що хочеться. Ви мій бос, я ваша покоївка, але якщо між нами відбуватиметься щось інше, то нічого страшного. Невже це неможливо?

– Можливо, але є ймовірність, що ти пошкодуєш. Не зараз, згодом... Готова до ризику? Готова до можливого негативного фіналу? - Крістоф закидав мене страшними питаннями, що мені зовсім стало кепсько.

– Ви так зухвало зваблювали мене, щоб потім перелякано втекти?

– Люба... Авжеж ні... - Крістоф важко зітхнув, і заспокійливо посміхнувся, взявши мене за руку. – Я це робив заради того, щоб спитати тебе...

– Про що? 

– Ти згодна піти зі мною на побачення? - після всього, що було сказано раніше, ця пропозиція прогриміла, наче грім серед ясного неба.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 43 44 45 ... 66
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Покоївка для незвичайного актора, Анастасія Бойд», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Покоївка для незвичайного актора, Анастасія Бойд"