Читати книгу - "Заборонене кохання:ти будеш моєю, Джулія Ромуш, Ольга Ялiтовська"

Розділ 41.

В той день я нічого не відповіла сестрі. Вірніше, нічого зрозумілого. Бачити Томаса у своїй квартирі хотілося мені трохи менше, ніж не бачити його взагалі. Ось тільки як я повинна була повідомити про це Саві?! Відбулася якимись "може бути", "ми тільки переїхали", "не хочеться приймати гостей в оточенні коробок", але навіть я розуміла, що це були дуже слабенькі відмовки й раділа тому, що права голосу у сестри не було. Квартиру винаймала я.   

  

І поки я перебувала у тверезому розумі та світлій пам'яті, ноги цієї людини не повинно було опинитися поряд зі мною. І я збиралася зробити так, щоб він і навколо сестри не довго крутився.   

  

Але планувати виявилося простіше, ніж зробити.   

***********

Як же я втомилася від усього цього. Орендувала квартиру, переїхала, думала, що у мене з'явиться можливість почати все спочатку, забути про те, що сталося, але ні... Я знову прокинулася в холодному поту, тому що цей чоловік продовжував переслідувати мене, але на цей раз вже у снах. Засів в моїй голові так глибоко, що не давав мені спокою, мучив моє тіло, надавався збоченим пестощам і заходив з кожним разом все далі й далі. Його голос пульсував в скронях, хрипкий шепіт змушував серце йти в п'яти. Мої руки тремтіли, і я не могла нічого з цим вдіяти. Він залякував мене на відстані, нагадував, що я належу йому. Чортів покруч! Покидьок! Ненавиджу! Як же я тебе ненавиділа!   

  

"Мені подобається твоя апетитна дупа" - цю фразу він вимовив вже третій раз в моїх снах. І його руки сильно стискали мої сідниці, як ніби показуючи, як сильно вони йому подобалися. Чоловік торкався мене грубо, владно і до болю пристрасно.   

  

Я не могла викинути його з думок, не могла про нього забути, він щось зі мною  зробив і це мені не подобалося. Моє тіло згадувало його дотики, і ці спогади не давали мені спокійно жити. Він як наркотик проник у мою кров, одурманив розум, вбрався як токсин, і я не могла вивести його з організму. Я, як наяву відчувала на собі дотики його пальців, шкіру пекло, ніби від опіків в тих місцях, в яких він торкався язиком. І мене рятувало лише одне - все це відбувалося тільки в моїх снах. Моє тіло наче просочили отрутою, я не могла ним керувати, не могла йому нічого заборонити. Я була слухняною іграшкою в руках свого господаря.   

  

"Місяць, дитинко, у тебе є тільки місяць" - та сама фраза, яку він повторював, відриваючись від мого тіла, роблячи паузи між гарячими поцілунками. Ці слова, наче загрози, лякали мене до жаху, його губи шепотіли їх раз за разом, а зуби прикушували ніжну шкіру, карали... А потім мені снилася сестра. Те, як він її цілував, жадібно досліджуючи її тіло і те, як вона мліла від його дотиків. Мені бачилося, як вони були на стільки наповнені пристрастю, що не помічали нікого навколо. Тим більше мене.  А потім, в моєму сні, до мене повернулась Савана і подивилася з таким презирством, що я навіть сторопіла, а потім повернувся він з очима повними пристрасті з-за моєї сестри, а на мене навіть не подивився, ніби мене там і не було.   

 

- Ні! - Я закричала, обхопивши голову руками. Це все перетворювалося в одержимість. Я сама себе накручувала, сама дозволяла всьому цьому зі мною відбуватися. Вважала себе сильною, переконувала, що я була дуже сильною. І мені як можна швидше потрібно було змусити його піти з моїх думок. Дати мені спокій.   

 

Це не могло відбуватися наяву, наче якесь божевілля... Може прийшов час перевіритися у лікаря?   

  

Сни не могли бути такими реальними, здавалося, що варто було мені закрити очі і його образ знову поставав перед очима. Я знову бачила його там на узбіччі. Ці очі, погляд, те, як його губи шепотіли фразу "Ти - моя", і мене знову раз за разом після цього кидало в холодний піт. Я була одержима цим спогадом, як ніби сам диявол поставив на мені мітку.   

  

Місяць. У мене вже було менш як тридцять проклятих днів, і чим швидше наставав час, тим страшніше і реальніше були мої сни.   

  

Моє тіло хотіло, сумувало і просилося до нього, тоді як я не готова була дозволити цій людині бути поруч зі мною. Вміння вибивати з мене оргазми не робило його гідним супутником або надійним партнером.   

  

Я зовсім влаштувалася в новій квартирі й вчора навіть вийшла на роботу, але моє життя ніяк не могло налаштуватися на ту хвилю, на якій я була до випадку в барі, до ночі з ним, до тижня у тому будинку...     

Мені іноді здавалося, що у мене почалися нав'язливі стани. Стало постійно здаватися, що за мною стежили, я відчувала на собі пильні погляди. Вони були палючими, клейкими, такими, що мені ставало жарко, дихання збивалося і хотілося бігти не озираючись, пропасти, зникнути. Я оберталася, вишукувала його серед натовпу, але нікого не було. Тільки незнайомці, люди, які не виявляли до мене ніякого інтересу. Але серце по старому зменшувало оберти, пропускало удари, а кров обпікала вени, ніби нуртуючи в них. Якщо так буде тривати й надалі, то був ризик, що я могла просто зійти з розуму.   

  

Томас... Він за мною спостерігав? Це був він, чи хтось інший, хто міг дивитися так само? Знищувати одним лише поглядом? Позбавляти волі, перетворювати на безвольну істоту під його проникливим поглядом... Я шкірою відчувала, що наближалося щось жахливе, погане, те, що я не змогла б виправити, не змогла б цьому протистояти... 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍ Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно