Читати книгу - "Донька пастора"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
ГЛУХИЙ [співає]: Кошик мій кошик...
МІСІС МАКЕЛЛІГОТ [спросоння]: Мій любий Майкл... Який же він був ласкавий, мій Майкл. Ніжний і щирий... Більше я на інших чоловіків навіть не дивилася, відколи зустрілася ввечері з моїм Майклом за бійнею Кронка і він дав мені два фунти сосисок, які випросив у магазині собі на вечерю...
МІСІС БЕНДІГО: Я так розумію, що обіцяного чаю нам доведеться чекати аж до завтра.
МІСТЕР ТОЛЛБОЙЗ [наспівує, згадуючи]: Над річками Вавилонськими ми сиділи та плакали, згадуючи тебе, о Сіоне[49]!..
ДОРОТІ: Ох, як холодно, як страшенно холодно!
ХРЮКАЛО: Усе, з мене годі... більше жодної ночі просто неба до самого Різдва. Завтра я розживуся на нічліг з ліжком, навіть якщо доведеться його силою з них видрати.
ПРОНОЗА-ВАТСОН: І він називає себе детективом? Сміт з «Летючої бригади»! Летючий Іуда, ось він хто! Тільки й можуть, що хапати колишніх в’язнів, котрим жоден суддівський дзьоб не дасть і шансу.
РУДИЙ: Ну, я пішов за кип’яточком. Може, в когось бодай мідяк завалявся?
МІСІС МАКЕЛЛІГОТ [підводиться]: Ой Боже ж ти мій! Уся спина мов переламана! Святий Боже, аж у нирки та лавка вдавилася! А снилося мені, що лежу я в м’якій постелі, а на столику поруч чашка чаю стоїть і дві скибки хліба з маслом. Ет, після такого вже не засну, хіба аж завтра, як до бібліотеки доберуся.
ТАТУНЬО [висуває голову з пальта, ніби черепаха з панцира]: Що ти сказав, хлопче? Гроші за воду?! Ти що, перший день на вулиці, довбня ти неосвічена? Гроші за чортову воду? Виканюч її, виканюч! Не купуй того, що можна виканючити, і не канюч того, що можна вкрасти. Так я завжди кажу. А я, між іншим, п’ятдесят років на вулиці, з самого малку. [Знов закутується у пальто.]
МІСТЕР ТОЛЛБОЙЗ [наспівує]: О ви всі, діти Божі!..
ГЛУХИЙ [співає]: Кошик мій кошик...
ЧАРЛІ: Хто ж тебе згріб, Пронозо?
ЖИД: Ой Бо-о-о-оже!
МІСІС БЕНДІГО: Ану, посунься! Дехто думає, що ту кляту лавку собі в іпотеку взяв?
МІСТЕР ТОЛЛБОЙЗ [наспівує]: О ви всі, діти Божі, ганіть Бога, ганіть Його і проклинайте на віки-вічні!
МІСІС МАКЕЛЛІГОТ: А я завжди кажу, що чомусь саме ми, нещасні католики, вічно закінчуємо на звалищах.
ПРОНОЗА-ВАТСОН: Сміт. Летючий загін, ага, скоріше летюча зараза! Дав нам план будинку, що де шукати роз’яснив, а там на нас ціла купа копів чекала, от всіх і пов’язали. Ось що я написав, поки їхав у тюремному фургоні:
«Уміє детектив Сміт свиню підкладати,
Підлота він ще та, ось що я маю вам сказати».
ХРЮКАЛО: Так що там з чаєм? Жиде, ти у нас молодий, кінчай скімлити і збігай краще за кип’яточком. Тільки ж гляди, нічого тій старій шльондрі не плати. Так видури. Поскімли трохи, розжалоби її.
МІСТЕР ТОЛЛБОЙЗ [наспівує]: О ви всі, діти людські, ганіть Бога, ганіть Його і проклинайте на віки-вічні!
ЧАРЛІ: То що, Сміт — чолов’яга кручений?
МІСІС БЕНДІГО: Ось що я вам скажу, дівчата, мені більше всього муляє те, що мій клятий чоловіченько спокійнесенько хропить собі під чотирма перинами, поки я тут коцюбну на цій клятій площі. Пройдисвіт, яких ще світ не бачив!
РУДИЙ [співає]: Молода па-а-а-ара радісноо-о... Ти тільки, Жиду, гляди не візьми води з того бачка, куди сосиски поставили варити.
ПРОНОЗА-ВАТСОН: Кручений? Кручений? Та порівняно з ним будь-яка викрутка — гладенька, мов свердло! Вони всі там падлюки продажні у тому Летючому загоні, рідну бабцю за десять шилінгів шкуродерам здадуть, а потім ще й сядуть на могилці чіпсами хрустіти. Сучі сини!
ЧАРЛІ: Оце так не підфартило. І скільки в тебе вже строків?
РУДИЙ [співає]:
Молода пара радісно крокує,
І лиш я з серцем розбитим...
ПРОНОЗА-ВАТСОН: Чотирнадцять. Проти цих смердючих виродків не попреш.
МІСІС ВЕЙН: Невже він вас не забезпечує?
МІСІС БЕНДІГО: Ага, аякже! Бачите, за якого паскуду я вийшла?
ЧАРЛІ: А у мене дев’ять відсидок.
МІСТЕР ТОЛЛБОЙЗ [наспівує]: О Ананіє, Азаріє і Мисаїле[50], ганіть Бога, ганіть Його і проклинайте на віки-вічні!
РУДИЙ [співає]:
Молода пара радісно крокує,
І лиш я з серцем розбитим
Тут один куку-у-у-ую!
Боже, я вже три дні свою щетину не шкріб. А ти, Хрюкало, давно морду мив?
МІСІС МАКЕЛЛІГОТ: Ой лишенько! Якщо той хлопчина не вернеться зараз з чаєм, у мене всі нутрощі зсохнуться, як у копченого оселедця.
ЧАРЛІ: Е ні, ніхто з вас співати не мастак. Чули б ви, як ми з Хрюкалом концерти на Різдво давали: станемо було під пивницею і як затягнемо «Доброго Вацлава-короля». І псалми теж співали. Народ у барі ледь всі очі не виплакав, слухаючи нас. А пам’ятаєш, Хрюкало, як ми з дурного розуму двічі в ті самі двері грюкали? Стара відьма так репетувала, що в мене кишки ледь не перекрутилися.
МІСТЕР ТОЛЛБОЙЗ [походжаючи туди-сюди, грає на уявному барабані і співає]:
Усе, що є грішного й мерзенного,
Усяке створіння, від малого й до велика...
[Біг-Бен б’є пів на одинадцяту.]
ХРЮКАЛО [передразнює годинник]: Дінг-донг, дінг-донг! Ще шість з половиною годин тут стовбичити! Зараза!
РУДИЙ: Ми з Жидом сьогодні по обіді з «Усе по п’ять центів» чотири бритви потягли. Завтра зішкребу свій заріст біля чортових фонтанів, ще б тільки милом десь розжитися.
ГЛУХИЙ: Коли я був стюардом у «Р&О», ми два дні поспіль стрічали в морі чорних індійців у тих їхніх мудрованих каное, катамаранах. Вони морських черепах ловили завбільшки з обідній стіл.
МІСІС ВЕЙН: То ви що, раніше були священником, сер?
МІСТЕР ТОЛЛБОЙЗ [зупиняється]: За чином Мелхіседека[51]. Та й чому «раніше», мадам? Священник завжди залишається священником. Hoc est corpus[52], фокус-покус. Хоч у мене й відібрали сутану — черепицю, як ми її називаємо, — і єпископ публічно зірвав з мене нашийник.
РУДИЙ [співає]: Молода пара радісно крокує... Ну, слава Богу! Жид іде! Зараз буде безплатний банкет!
МІСІС БЕНДІГО: Давно пора.
ЧАРЛІ: А чого вони тебе турнули, панотче? Звична історійка? У спідницях дівчат-хористок заплутався?
МІСІС МАКЕЛЛІГОТ: Тебе тільки за смертю посилати! Давай уже, хутчіш наливай, поки мені язик з рота не вивалився.
МІСІС БЕНДІГО: Посунься, Татуню! Ти прямо на мою пачку цукру всівся.
МІСТЕР ТОЛЛБОЙЗ: Які там дівчата! Одні лиш хижачки у фланелевих панталонах,
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Донька пастора», після закриття браузера.