Читати книгу - "Дочка пірата, Лаванда Різ"

- А те, що я обрала вас це теж марення? Я не пішла за ним, я пішла з тобою! - З болем промовила Енн, вперто підповзаючи ближче до Зура. – Я не хочу, щоб наше життя полетіло шкереберть, не хочу, щоб ти ненавидів мене. Я не зможу тебе втратити, Зуре, хоч би що ти зараз не говорив мені! – її долоня все-таки лягла на його подряпані груди. Тепла шкіра химера здригнулася, і цього разу Зур не відштовхнув її від себе, дозволивши їй ніжно гладити його мускулисте тіло. Осмілівши, Енн потяглася до нього, поцілувавши в губи. Але його низький грубуватий голос, рішуче зупинив її:

- Готова, що завгодно зробити, аби пустити мені пилюку в очі, приспати мою ображену гордість?

- Я хочу показати, що приймаю тебе будь-яким, - виправдовуючись, промовила Енн, дивлячись на нього своїми благаючими сірими очима.

- Яка ж ти підступна та низька істота, Енн. Так легко вже забула свого особливого солдатика? Кидаєшся то до одного, то до іншого! Не чіпай мене! - Зур грубо схопив її руку.

- Ні, не забула! - Вже жорсткіше промовила вона, - і я не кидаюся під чоловіків, наче повія. Я люблю … вас обох, і я не знаю, як це пояснити. Люблю кожного по-своєму. Ти так само дорогий мені, як і Ілай, мені складно було зробити вибір. Не рви мене, Зуре, не муч більше!