Читати книгу - "Беладонна. Любовний роман 20-х років"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
— Вип'ємо, Владю! — І келішка в руки мені. — Пиймо відразу!.. Ну?
— Ніно Сергіївно!..
— Жодного звуку!.. Разом, хто швидше… Гоп!
Майнула назад головою, а келішка порожнього — трах!.. Тільки бризки розлетілись кругом. Мов божевільна:
— Владю, чортьонок, сюди!..
Стисла до болю в обіймах. Всім єством, руками, ногами… Вп’ялася грудьми, губами…
— Чортьонок, варвар, твоя!..
— Ніно!..
— Ні слова, ні звуку, замри!..
Ще рух — і ми на канапі. Обоє, вкупі, клубком… Дзенькнули дзвінко пружини — застогнали під нами. І раптом — рвонулась вона… Сильно, з обуренням, із кров’ю в очах:
— Що вам треба від мене?.. Геть!
— Що треба?!. Простіть!..
?!?
Підвелася. Поправила сукню на грудях. Тихо:
— Пізно вже, Владю… Ідіть!
— Іти?!
Нічого не відповіла. Сіла в кутку, закрила руками лице… Я мовчки, навшпиньках із хати. Згадав у коридорі: кашкета забув. Повернувся — сиділа, немов мене й не було… Тихо й безшумно вийшов на сходи. Постояв хвилину, враз чую — стукнуло щось. Оглянувсь — на дверях вона.
— Чуєте, Владю?.. До завтрього… Бувайте!
* * *
Похитав мовчки додому. Пустими, спорожнілими вулицями на край міста. А ввесь горів, і в голові якесь нерозбери-бери.
— От дурень!.. Ой, який же я дурень!..
Одні відгонив думки, другі набігали…
— Чортова баба!.. Що їй треба від мене?.. Чого вона хоче?..
Додому прийшов — хвіртка зачинена, і замок із того боку.
— Оцього ще недоставало! Перелізти хіба?.. Так високо, і дріт колючий навкруги.
Походив трохи, подумав. Зміряв поглядом височінь до мойого вікна. Високо — на другому поверсі. Грюкав — ніхто ні гу-гу. Та й який би дурень пішов відчиняти?.. Всі сплять коло теплих боків. Один тільки я був нежонатий.
Ще походив. Зміряв кроками ширінь вулиці. На чорта?.. А так — хто й зна… Пішов уздовж вулиці. І теж міряв. Так швидше час пролітав. Зупинився. Три тисячі кроків — ого-го!.. Тоді на годинника глянув.
— Що-о? Три вже настукав?.. Ой, спати, спати…
Ішов далі, розглядав вивіски, веселіш було. Аж ось — міський сад…
Геніальна думка: залізу в гущавину і…
Далеко не йшов. Звернув тільки з головної алеї. Спершу посидів трохи, потім ліг. А спати — хоч чорта дай — як зав'язало. До того Ніна Сергіївна… Ну як ти заснеш? Перевернувся на другий бік, у глиб саду. Може, в деревах, у гущавині загубиться… А вона і з кущів визирає. Та ще й киває, наче:
— До завтрього, бувай!..
І лукаво всміхається. Бачу навіть зморшку. Тепер милу зморшку. Тоді, як сміється, зліва на чолі… Тоді, як сміється, яка ж вона гарна!.. А очі, а личко, а губи!.. Не губи — жоржини в дощ. Ех, к бісу, до чорта, згинь!..
Перевертаюсь. З розгону, із злістю — на другий бік. Заплющив очі, руками за скроні — стиснув до болю, до самозабуття. А думку — додому, далеко на Україну… Там, де лани широкі, де села веселі… Веселі?.. Ну, да; веселі в піснях…
То не ветер ветку клонит, Не дубравушка шумит…
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Беладонна. Любовний роман 20-х років», після закриття браузера.