Читати книгу - "Беладонна. Любовний роман 20-х років"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
— А це ще навіщо?..
— Скільки вам років, питаю?
— Років… Ну, двадцять чотири…
— Ой, боже! Невже?..
— Можу довести…
— Боже мій!.. Дитина ще!
Підвелась. Руки вгору, за шию; пройшлась по кімнаті. Довгенько так, потім:
— Сумно, ой, сумно!..
— Чого?..
— Сум і тоска!.. Жахлива тоска!..
Грусть і тоска безысходная, Сердце уныло поет, И никто эту грусть, грусть глубокую Никогда ни за что не поймет…
— Так-таки й ніхто, Ніно Сергіївно?..
— Ніхто, Владю, ніхто…
— Ніколи? Все життя?..
— А вам це навіщо? Що вам до цього?..
Схилилась на стінку, застигла. Знову руки за шию, а очі непорушно — кудись. Тиша. Мертво. І я мертвий. Глупо втупився очима в блискучий самовар…
Тік-так, тік-так, тік-так…
То годинник у другій кімнаті.
Хо-хо, хо-хо, хо-хо…
Так серце в мені.
Дурне!.. Чого воно хекає так?
Вона просто жартує зі мною. Просто… я гарненький хлопчик, і все… Накинула оком — дай поводжу за носа. Це ж так інтересно…
А сама — дворянка. Приперла житуха — за льотчика вийшла. За гроші, за вбори, за веселе життя. А воно не веселе — нудь заїда… Іще мрії, мрії крилаті — де ви?..
В эти минути унылые Кто приголубит меня…
Тихо, до чортиків тоскно… Нарешті наважився:
— Ніно Сергіївно!..
Кто мне слово сердечное скажет, Чтобы горе забыть я могла…
— Ніно Сергіївно!..
— Що, мій хлопчику?
— Мій?!?
— А вам це не ясно?.. Говоріть: не ясно?..
Стрепенулась. Руками, мов птах великий крилами, повисла на шию мені.
— Мій і тільки мій!.. Чуєш, дурненький мій хлопчику?..
Стояв приголомшений, не знав, як на це реагувати. Та й не встиг би однаково, бо далі: стисла жагуче раптом — і я відлетів у куток. Відштовхнула, сама відлетіла — не розібрав.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Беладонна. Любовний роман 20-х років», після закриття браузера.
