Читати книгу - "Чарівна Лоліта: Тіні Королівства (частина 1), Віккі"

— Якщо цей світ має шанс вижити, то ми повинні боротися, — сказав він, оглядаючи поле битви.

І тут раптом орки рушили в атаку.

— ВОНИ ЙДУТЬ! — пролунав крик дозорного.

Сотні орків та тролів, озброєних сокирами, мечами та списами, з ревом бігли вперед, розмахуючи зброєю. Люди з темних земель також приєдналися до їхніх лав, прагнучи зруйнувати королівство.

— ГОТУЙТЕСЯ ДО БИТВИ! — пролунав голосний наказ командира.

І тоді пролунали перші удари мечів. Велика битва розпочалася.

Тим часом Лоліта разом з Еліссарою прибули до Темної Вежі, але раптово їх оточили привиди. Еліссара стала на захист Лоліти, готуючись до бою. І раптом з'явився Кай, тримаючи в руках сяючий камінь, що колись належав Лоліті.

— Тримай, він знову твій! — сказав Кай, передаючи їй камінь.

Лоліта відчула, як сила наповнює її тіло, і тепер вона могла битися з примарами. Разом із Каем і Еліссарою вони вступили в жорстоку битву, знищуючи ворогів магічним світлом.

Коли бій закінчився, Кай підійшов ближче до Лоліти і сказав:

— Це я врятував тебе і дарував тобі силу.

Лоліта подивилася йому у вічі й з вдячністю відповіла:

— Я знаю… Дякую тобі, Каю.

Кай усміхнувся і простягнув їй ще одну річ — темне кільце.

— Візьми це. Воно тобі знадобиться.

Лоліта прийняла кільце, хоча Еліссара тривожно подивилася на нього.

— Нам треба поспішати, — нагадала вона.

Вони увійшли у вежу й побачили в темниці принцес. Аврора та Хейра, побачивши їх, зраділи.

— Ви прийшли! — вигукнула Аврора.

Лоліта та Еліссара, використовуючи магію, швидко зламали замки й визволили принцес.

— Треба йти, поки нас не помітили! — сказала Хейра.

Вони вже збиралися бігти, але раптом Лоліта зупинилася. В одній із темниць вона побачила знайому постать… Її батько!

— Тато… — прошепотіла вона.

Вона кинулася до решітки й зламала її магічною силою. Всередині, знесилений і поранений, лежав Ельдар. Лоліта нахилилася до нього, поклала руки на його рани й почала зцілювати його магією.

Ельдар розплющив очі й здивовано подивився на неї.

— Лоліта… Ти прийшла…

— Звичайно, я не могла інакше! — Лоліта, ледь стримуючи сльози, міцно обійняла батька.

Він погладив її по голові й сказав:

— Ми обов’язково повернемося додому… Але спочатку потрібно знищити Брата Зло, Сестру Злу і зруйнувати це прокляте кільце.

Лоліта рішуче кивнула. Разом вони вирушили назустріч доленосній битві.