Читати книгу - "Кохання, яке не продається (збірка), Ангеліна Кріхелі"

- Ти все продумала, - ніби звинуватив.

- Я не перший день тебе знаю, - беззлобно підробила чоловіка.

Марк мовчки вийшов і повернувся зі своїм портфелем із документами. Поставивши його на стіл, відкрив з гучним клацанням і витяг звідти кулькову ручку. Потім підписав усі документи й, відклавши ручку, з чемною посмішкою поцікавився:

- Якщо це все, то, можливо, приєднаєшся до дегустації нового рецепту шоколаду?

- Терпіти не можу шоколад, - з усмішкою відмовилась Марина.

Мілана мовчки здивовано дивилася на жінку. Як можна не любити шоколад?

- Тоді я піду, - підсумувала жінка, підводячись і ретельно збираючи документи у файл. - Ключі від квартири надішлю тобі поштою, коли повідомиш мені вашу нову адресу. Адже для нашого розділу її доведеться продати. Щасливо залишатися! - Помахала на прощання рукою і навіть послала трішки зім'ятий повітряний поцілунок.

Марина пішла, а Мілана продовжувала придавлено дивитися в одну точку. Її чоловік виявився брехуном за всіма параметрами. Він не вільний, це не його житло, і його справа збудована на гроші дружини. Нехай навіть шляхом його таланту. А що тоді правда? І навіщо він заявив про розлучення? Невже любить? Або просто використав як привід?

- Мілано, - Марк не став зволікати з поясненнями.

Щоправда, замість них потягнувся до її бажаних губ для поцілунку. Дівчина розтанула в його обіймах. Осад, безумовно, залишився від візиту цієї трішки дивної дами. Але зараз вона готова була забути ненадовго у його ніжних руках.

Вечір стрімко наближався. А рішення про їхню подальшу долю було відсутнє. Вона збиралася сьогодні повідомити про вагітність і ненав'язливо запропонувати переїхати до нього, оскільки її саму з орендованої квартири ввічливо попросили.

Але тепер це здавалося безглуздим і недоречним. Бо куди це до нього? На винайняту на вихідні квартиру? Смішно.

Вона розсіяно колупала ложкою шоколадні ласощі. Але сьогодні, на диво, шоколад не просто не приносив заспокоєння, а ще й дратував. А може все це лише симптоми горезвісної вагітності?

- Що ти колупаєш десерт? – роздратовано буркнув Марк. - Я старався для своєї музи не для того, щоб...

- А де ми будемо жити, Марку? - М'яко перебила його.

- В якому сенсі? - Здивувався чоловік.

- У прямому, - знизала плечима Мілана. - Ти повідомив дружині про розлучення. Імовірно, збираючись тепер жити зі мною. Чи я все неправильно зрозуміла?

- Правильно, - промимрив Марк. - Але хіба це все так важливо? - несміливо потягнувся до неї, щоб обійняти.

- Безперечно, - розважливо кивнула дівчина. –Тому, що навіть найсмачніший десерт від дощу та холоду не вкриє, у мороз не зігріє... і взагалі...

– Що взагалі? - знову дратуючи, спитав Марк. - Чому ж жінки такі прагматичні і не здатні оцінити романтичні жести?

Нарікаючи на життя, попрямував до мийки, відмивати чужий посуд.

– Ми винаймемо іншу квартиру. Справ-то...

- Вже пізно. Ти думаєш, ми зможемо знайти її за кілька годин? – із сумнівом поцікавилася.

Марк невиразно повів плечима. Потім зателефонував власниці квартири, в якій вони перебували та легко переконав її здати житло їм ще на тиждень.

- Ось бачиш, всього й діли! - Уклав він досить під скептичним поглядом коханої.

- А далі що?

- Що далі? – нервово видихнув Марк. - Кохання, щастя і шоколад... Не став дурних питань!

Мілана промовчала.

Приймаючи душ, дівчина намагалася зрозуміти, чому замість щастя відчуває спустошеність. Адже їм завжди було так добре вдвох.

- Тобто як це не вмієш готувати? — недовірливо запитував Марк наступного дня вранці, сидячи в кухні за столом, чекаючи сніданку.

Мілана винно заламувала руки, але відповісти на своє виправдання нічого не могла.

- Завжди замовляла готову їжу. А ти водив у кафе чи ресторан, – пробурмотіла дівчина, несміливо посміхаючись.

Чи не прокотило. Посмішка на сніданок виявилася неїстівною. Про що Марк і повідомив їй у фарбах. Побачивши підступні сльози в її очах, відразу обійняв, запевнивши, що все можна виправити, і замовив додому піцу. Свято тривало.

Однак сказати про малюка у Мілани чомусь все ще язик не повертався.

Наступний тиждень рахунок за світло і газ у кафе Марка не на жарт розлютив його. Тому що потрібно було серйозно розщедритися. А відвідувачі все рідше тішили шоколад своїми візитами.

- Як гадаєш, чому так відбувається? - Спробувала взяти живу участь Мілана, сподіваючись так привернути його до себе.

- Знущаєшся? - Марк спалахнув, як сірник, схоплюючись із місця. - Це все Марина!

- А до чого тут вона? - дивувалася дівчина. - Вона теж шоколат’є і стала тепер твоїм конкурентом?

- Думай, що кажеш, - пирхнув чоловік. - Вона – піарник. І, здається, тепер перестала займатись рекламою кафе.