Читати книгу - "Ставка ненависть, Стефанія Лін"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
— Леона Мартель — твоя бабуся?
— Знайома з нею?
— Шикарна жінка, — всміхаюся.
— Вірно. І хитра. Але вона піклується про усіх нас. Фактично глава “Тріо” — вона.
— Чому ти не допомагав Деймону з “Тріо”? І…Колін Вейн, здається?
Еван зітхає.
— Я був на війні. Деймон теж, але ми по-різному усе сприймаємо. Він рятував мою дупу, тепер я тут, щоб врятувати його. Ніхто з нас не хотів бути главою “Тріо”. Мене Деймон відпустив жити у країні моєї дружини. Колін пішов за мрією після втрати коханої дівчини, — вона померла від раку в часи навчання, — і ніхто не міг завадити. Деймон прийняв удар на себе заради нашого щастя. Казав, має Айлу, тож все прекрасно, і…ми повірили, допоки не довелося наймати першу тінь.
— Тобто, ти знав все, але залишив варитися друга у цьому лайні? — гарчу.
Еван в очі дивиться. Винувато. Бо так і було. Бо думав про себе, на відміну від самого Поузі, який заради інших готовий померти.
— Тоді це сприймалося не так. Я був…у поганому стані. Дуже. Мене не можна було ставити до управління компанією, і всі це розуміли.
— А Деймону можна? Звалити все на його плечі…. — хитаю головою.
— Тому я тут, щоб зробити все можливе. Я люблю його і страшенно шкодую, що думав лише про себе.
— Добре. Тому що ти йому потрібен. Він питав про тебе окремо. — чітко відрізаю.
— Я розумію чому він обрав тебе, — раптом каже, усміхаючись. — Твій характер….колись нас називали “Тріо дияволів”. А ти чудове доповнення до нього. Така собі маленька й невинна на вигляд, демониця.
Закочую очі. Оце так схожість між ними. Телефон Евана дзвонить, на тому боці Леонард, каже, що вдалося вибити домашній арешт, тож Деймон з адвокатами та під конвоєм їде у дім.
— Нам час.
— Куди? До Леонарда?
— Так, Деймона везуть туди.
Швидко збираюся, замикаю квартиру й виходжу з Еваном. Як же дивуюся, — ми удвох, — коли на вулиці нас зустрічає Айла. Розлючена й схожа на горгулью. Вона з подивом оглядає Евана, потім мене, а тоді мружить погляд.
— Лілі не прилетіла? — перше її питання.
— Ні. — Еван підходить до дівчини. — Ти не рада мене бачити?
— Рада, — скрипить її голос, а тоді погляд на мене повний зневаги, — тільки обставини погані. Деймона звинувачують у смерті мого нареченого.
Цю маленьку деталь я не розповіла Евану.
— Тобто? — не удає, що все ок, на мене дивиться, а я тільки плечима веду, мовляв, самі розбирайтеся.
— Ерік Доран, який був на яхті Деймона, і саме там його бачили востаннє, був моїм нареченим. Звісно, його роль міг зайняти Деймон, але він відмовився. Обрав її, — червоний ніготь тикається у мій бік. Фу. Мені двадцять два, а вона точно старше, і не знає правил поведінки. — Тепер я і не шкодую, кому потрібен вбивця?
— Наскільки мені відомо — тіла немає, — гиркаю.
Еван шикає на мене, потім дивно оглядає Айлу, й каже, що побачаться пізніше. Тоді пхає мене у спину до машини й насильно закриває дверцята. Бо я б цій Айлі очі видряпала, якби ще кілька слів з її рота вилетіло у бік Деймона.
— Не зважай, — просить Флінн.
Ми їдемо до Поузі. Яка ж я щаслива, що нарешті побачу його.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Ставка ненависть, Стефанія Лін», після закриття браузера.