Читати книгу - "Довга дорога до тебе (ч.3), Хелена Власенко"

 Дану починала неабияк лякати своя одержимість і неконтрольованість. Очевидно, Всесвіт пожалів її і наступного тижня відправив Яна у відрядження. На щастя він взяв із собою в поїздку Марту. Чи то навмисно чи так і справді потрібно було, уже неважливо. Дана навіть зраділа можливості трошки перепочити. Своя постійна сексуальна зарядженість виснажувала, втомлювала і дратувала, навіть коли знаходилась на мінімальному рівні, бо ж мінімальний не означає нульовий.

 Дана нарешті відвела Даринку в садок. Дівчинка, зважаючи на свою дружелюбність і самостійність, швидко призвичаїлась до нового середовища і оточення. Дана цьому не могла не радіти. Її дівчинка хоч і вимучила маму, коли була немовлятком, але зараз особливих проблем з нею не виникало. 

 Дитина не влаштовувала істерик, поводилася обережно з невідомими предметами і речами. Дана була спокійна щодо всяких там розеток чи випадково залишених в невідповідному місці миючих засобів чи медикаментів. Допитливість Даринки знаходила вихід у слуханні казок, вкладанні своїх іграшок спати, вивченні марок автомобілів та букв, складанні головоломок і т.д.

 До неймовірного полегшення (так Дана, принаймні, хотіла думати) Ян затримався у відрядженні на весь тиждень. Вона мала цілих сім днів для приведення своїх почуттів до порядку з можливістю набратися сил протистояти йому. Вона розуміла, хоч і не хотіла про це думати, що якщо нічого не зміниться між ними, доведеться застосовувати радикальні методи. Так тривати постійно не може. Такі стосунки руйнівні і поволі, методично знищують їх зсередини.

 Хоча, якщо задуматися і заглянути вперед, виднілась майбутня ситуація з цілком збайдужілою поведінкою Яна, яка неодмінно наступить, варто йому насититись нею. В нього була ненависть і нікуди вона не поділась. Тому, якщо між ними не залишиться нічого, крім його байдужості (стосовно себе такого варіанту не розглядала - давно змирилася з фактом, що він назавжди частина її) напрошувалось логічне питання: як довго вона зможе бути поряд і чи зможе взагалі?

 Не хотілося відповідати на це питання. Відповідь була противно невтішною.

 Тиждень минув у відносному спокої. Дана займалася дитиною. Вона продовжувала переписуватися з Крістіаном. Їхнє спілкування хоч і не припинялося, але починало скочуватися до більш дружнього рівня. Він, мабуть, відчуваючи прохолоду з її сторони, починав потроху втрачати інтерес.

 Якось Дана, перебуваючи в хорошому настрої, дозволила собі навіть пофліртувати з ним. Крістіан щиро здивувався такому повороту, але відразу з готовністю прийняв правила гри. 

 Одна з їхніх чергових переписок почалася зі стандартного розпитування про події дня, погоду, настрій і тому подібне і якось дійшло до згадок його короткого візиту в Україну з тодішніми подіями. Він вкотре бідкався про "мало часу" і "нераціональне його проведення". Ще й, як на зло, в квартирі потоп стався і той час, що вона змушена була потратити на залагодження проблеми, вони могли провести разом більш приємно. Дана хотіла заперечити, мовляв варто було йому їхати з нею і допомогти, після чого вони б продовжили побачення, але вирішила не заговорювати про це, будучи далеко не впевненою, що тоді їхні стосунки мали хоч якусь імовірність вийти на новий рівень. Тож не було сенсу це обговорювати. Посеред розмови Крістіан згадав несподівану зустріч з Яном і Олесею.

 "До речі, а хто була та приємна жінка, яка приходила з Яном? Ми з нею спілкувалися, але я так і не поцікавився цим. Вони разом? Вона його дружина? Бо мені так не здалося"

 "Ага, ти вже починаєш заглядатися на інших дам. Які ж ви чоловіки непостійні. Ну гаразд, гаразд. Розумію. І ні, вони не разом. Це його сестра"

 "Чого ти так одразу? Я ж просто поцікавився. Зрештою, бачу, що неособливо цікавий тобі, як чоловік, то чому б і ні"

 "А якщо я просто випробовувала тебе? Можливо набиваю собі ціну. Можливо таким способом просто хотіла втримати твій інтерес"

 "А тобі не здається, що такими дурницями переймаються хіба що підлітки? Ми дорослі і для чого нам ігри?"

 "Мабуть, твоя правда, але мій спосіб цікавіший"

 Дана сподівалася, що він розуміє, що вона все це несерйозно і це просто гра-флірт, хай навіть неособливо інтелектуальна.

 "Ти справді натякаєш на мої ще невтрачені шанси?"

 "Що наштовхнуло тебе на думку, що ти їх втратив?"

 "Твоя поведінка про це говорила, але тепер, виявляється, що це просто стратегія така"

 "Хтозна...хтозна..."

 "Ти знову дразниш мене?"

 "Імовірно..."

 "Ти заводиш мене"

 "А ще казав, що не полюбляєш ігри"

 "Ти переконала в протилежному. Виявляється люблю"

 ";)))"

 "Але якщо серйозно, ти справді мені подобаєшся. Відкрию тобі маленьку таємницю, але саме знайомство з тобою дало зрозуміти, що я хочу серйозних стосунків. Навіть почав задумуватись про одруження. Ні, я не говорю, що зразу на тобі. Для таких розмов ми ще не достатньо знайомі, але цілком переконаний, що в нас могло б до цього дійти. Я б цього дуже хотів. В мене навіть фантазія з'явилася (яка, на диво, не злякала): ти моя дружина, в нас троє чи навіть четверо діток; ми живемо в будинку моїх батьків (він у них великий). Мама дуже хоче онуків і допомогатиме з їх вихованням. Ніколи не думав, що колись до такого дійду"

 Дана від таких одкровень злегка ошаліла і виявилась до них не готовою.

 "Ого! Не думала, що тебе відвідують такі думки"

 "Я ж і кажу - самому дивно. В тобі прихована властивість врозумляти чоловіків"

 "Ну не знаю, не помічала такого за собою"

 "А скільки в твоєму житті було чоловіків? Я про серйозні стосунки зараз запитую"

 "Якщо про серйозні стосунки, то один. Мій колишній чоловік"

 "Не мало і не багато. В мене якось так сталося, що не трапилось нічого серйозного в плані стосунків"

 "Я впевнена ти надолужиш"

 "Можливо ти допоможеш?"

 "Хтозна... Життя непередбачувана штука. Я вже переконалася в правдивості фрази "ніколи не кажи ніколи". Тому з категоричними висловлюваннями тепер дуже обережна"