read-books.club » Драматургія » Івона, принцеса бургундського. Шлюб. Оперета, Вітольд Гомбрович 📚 - Українською

Читати книгу - "Івона, принцеса бургундського. Шлюб. Оперета, Вітольд Гомбрович"

335
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Івона, принцеса бургундського. Шлюб. Оперета" автора Вітольд Гомбрович. Жанр книги: Драматургія. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 42 43 44 ... 51
Перейти на сторінку:
коли кажу,

Що мода — це історія?

КНЯЗЬ: Це істогія!

ПАТРОН: Історією мода є!

ГЕНЕРАЛ: Так, це історія!

ГУФНАҐЕЛЬ: Історія!

КНЯГИНЯ (Князеві): Чи спгавді мода — це істогія?

КНЯЗЬ: Так, мода — це істогія!

ПАНСЬКА ГРУПА (здіймаючи руки вгору):

Історією... мода... є!

Мовчання.

ФІОР: Історією...

Я Фіор! Я модельєр! Так, я Фіор!

Надати новий людині вигляд! А який?

О, як легко було старим майстрам творити!

А нині так обтяжливо...

Що буде за п’ять років, за десять, за п’ятнадцять? Що час нам принесе? Як час летить...

О, як мене мордує час, якого я не знаю!

Майбутність криється у цьому сьогоденні...

Ці загадкові форми!

Росія... Англія... Морська політика... Делькассе[24]... Балкани... Соціалізм... Кронпринц... Куди? Як? У якому напрямку? До чого? Яку ж холошу я мушу запропонувати, коли не знаю, чи за десять років існуватимуть холоші? А може, з пір’я чи з металевих кульок буде цей костюм майбутнього? Майбутність...

Майбутність чорною дірою є, час незбагненний.

Історія позбавлена обличчя!

ПАНСЬКА ГРУПА: Історія позбавлена обличчя!

КНЯГИНЯ: Пані й панове, вшануймо ж на висоті муки твогця нашого, невичегпного творця...

ФІОР: Як цей час летить! Будь ласка, наприклад, отака лавка. Начебто стоїть нерухомо. А таки мчить! Мчить та й мчить... але куди?.. Ну? Куди? В якому напрямку і до мети якої?

Усе навколо мчить і мчить, о Боже всемогутній!

ГУФНАҐЕЛЬ (співає):

Бо це галоп, галоп, галоп!

Хлистом раз-два, хлистом два-три!

Лише галоп у голові...

Гей-гей, галоп, який там клус!

Галопом я завжди лечу,

Гей, у галоп на раз-два-три,

Гей-гей, галоп, о ти мій сон!

Гей-гей, галоп, мій звичний стиль!

ПАНСЬКА ГРУПА (вражено): Кріселка лорда Блоттона...

КНЯЗЬ (дещо шокований): Що? Галоп? Ну, власне! Як то мовиться, кому що, а кугці пгосо!

КНЯГИНЯ: Наш догогий ггаф вносить у нашу песимістичну гозмову нотку спгавжнього спогтивного оптимізму! Мегсі! Мегсі!

ГУФНАҐЕЛЬ: Я не звик падати з сідла. Ні, не звик падати з сідла. Галоп — це мій коник, моя пристрасть! Даруйте, маестро, але я не поділяю вашої стурбованості. Ця лавка? Мчить? Галопом? Не знати куди? То й що? Підсідаю, мчу, галопую! Історія? Мчить? Галопує? То й що? Підсідаю, мчу, галопую! Я не звик падати з сідла!

ПРОФЕСОР: Ве-е-е...

КНЯГИНЯ (Професорові): Не перебивайте, будь ласка!

ГУФНАҐЕЛЬ: Уся штука в тому, щоб міцно колінами й стегнами, віжки трохи попустити і — хлистом! Я запропонував би навіть певну ідею для маестро — щодо цього модного дефіле...

КНЯЗЬ: Ох, якщо ти, ггафе, маєш якусь думку, то пгосимо, бо ми вже віддавна не маємо жодних думок... Пго що це я?..

ФІОР (сам до себе):

Думка...

Яка ще думка?

Ніч.

ГУФНАҐЕЛЬ: Якщо кобила занадто рвучко понесе, найліпше дати їй волю, нехай летить, куди схоче, лише не впасти б... Ось на яку думку я вас навів би:

Хай бал з нагоди модного ревю

Ми балом-маскарадом проголосимо.

І буде замаскованим цей бал,

Як, власне, час наш потайний!

ПАНСЬКА ГРУПА: І що? І що? І що?

ГУФНАҐЕЛЬ:

Бал-маскарад, таємний бал

У виблиску розкішних зал.

А в них чудних одеж парад:

Прадавніх тог, новітніх шат...

ПАНСЬКА ГРУПА: І що? І що? І що?

ГУФНАҐЕЛЬ:

А в цей строкатих вир — бабах! —

Ввірвуться гості у мішках.

Це мішкуватий буде люд:

Мішок, накинутий навспак,

В мішку діра, в ній голова,

Надійно замаскована,

І невідомо, хто є хто!

ПАНСЬКА ГРУПА: І що? І що? І що?

ГУФНАҐЕЛЬ: На знак маестро Фіора мішки спадуть. І покажеться мода майбутності... Зрозуміло? Навіщо маестрові самому, з голови вигадувати нову моду? Хіба не ліпше вперше, так би мовити, прозондувати громадську думку? Довідатися, хто чим дихає? Які нові смаки, нові схильності, нові вподобання? Запросимо всіх до участі в конкурсі на нову моду. Нехай кожен обдумає відповідний костюм, а на цей костюм надягне мішка. Коли мішки спадуть, і ми побачимо костюми, маестро роздасть призи і, зачерпнувши натхнення в тих костюмах, зімпровізує остаточну модель силуету чоловічого й дамського на найближчі роки. А що? Гайда, вйо! І то галопом.

Гей-гей, галоп!

Галопом мчу!

Хлистом раз-два!

Хлистом два-три!

КНЯЗЬ: Гей, не так жваво! Не так учвал...

ГУФНАҐЕЛЬ: Буцефал!

Хай летить, нехай заносить!

Лиш би з коня я не впав!

ПАНСЬКА ГРУПА:

Хай летить, нехай заносить!

Лиш би з коня я не впав!

ПРОФЕСОР (зненацька): Ве-е-е!

КНЯГИНЯ: Що, пегепгошую?

ПРОФЕСОР: Ве-е-е!

КНЯЗЬ: Тобто як?

ПРОФЕСОР: Ве-е-е!

ПАТРОН: Що-що ви кажете?

ПРОФЕСОР: Ве-е-е!

ФІОР (замислений): Мішки...

Ця ідея, може, й не дуже... але... непогана...

Так... так...

ГУФНАҐЕЛЬ: Отож у галоп!

КНЯЗЬ: Галоп!

КНЯГИНЯ: Учвал!

ПАТРОН: Отож уперед, мчімо!

ГЕНЕРАЛ: Хлистом раз-два!

ГУФНАҐЕЛЬ: І галоп, галоп, галоп!

ПРЕЛАТ: Мчимо учвал!

ПАНСЬКА ГРУПА (гукає): Кріселка лорда Блоттона!

КНЯГИНЯ: Ласкаво пгосимо до замку!

ПРОФЕСОР (збоку): Ве-е-е! Ве-е-е! Ве-е-е!

Пані й пани виходять, лишивши групу Лакеїв, які стоять навколішки.

Фіор зволікає, не вийшов разом з ними, вглядається в лавочку.

ФІОР: Галоп... так-так... галоп...

Як легко коня доскочити і мчати, мчати...

Однак від кінського ще гірший біг, який

Аж із осердя нерухомості початий... Галоп завмерлий!

Чвал, який ані здригнеться, а все мчить та й мчить...

Торкається до лавки.

Куди прямуєш, лавко?

До мети якої отак ти, немов шалена, преш? У що?

Куди?

До чого?

О, все, все, все, дерева й камені,

Будинки й храми, земля та небо, все,

Мов у галопі кінь! Не ворушитимусь!

У статую перемінюся, щоб загальмувати

Цей біг!..

Стоїть нерухомо.

Можливо, спиниться цей біг...

Патетично, здіймаючи руки вгору.

Дарма! Дарма!

Я сам теж мчу! Лечу! Я галопую!

Я у галопі кінь!

Грім.

Фіор виходить.

ЛАКЕЇ (розлючено):

Рвати!

Душити!

Громити!

Вирізати!

Роздирати!

Добивати!

І галоп, галоп, гоп-ца-ца!

І галоп, галоп, гоп-ца-ца!

Завіса

Акт ІІ

Вхідна галерея замку Гімалай, ліворуч вхід до бальної зали, углибині подіум для модного дефіле. Князь і Княгиня зустрічають гостей, Лакеї.

ГОСТІ (заходячи):

Ах-ах, ах-ах-ах, бал то є бал!

Ах-ах, ах-ах-ах, ото мені є бал!

КНЯЗЬ і КНЯГИНЯ:

Ах-ах, ах-ах-ах, вітаю вас, вітаю вас!

Ах-ах, ах-ах-ах, кланяюся, кланяюсь!

Заходить Шарм у мисливському костюмі, веде Альбертинку в плащі, а також Злодійчука на повідці, який підстрибує і нюшить; Шарм обвішаний кількома коробками з дамськими туалетами.

КНЯЗЬ (до Лакеїв):

Гей там, вікна!

Осінь, гей, осінь!

КНЯГИНЯ: Пготяги жахливі!

КНЯЗЬ: Це, слово честі, Шагм.

ШАРМ: Неважко здогадатися. Як ви тут, мамо? Як ви тут, батьку? Багато гостей?

КНЯГИНЯ: Багато на висоті. Як ся маєш, Шагме, здається, ти знову пгоггався по саме нікуди, але скажи мені,

1 ... 42 43 44 ... 51
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Івона, принцеса бургундського. Шлюб. Оперета, Вітольд Гомбрович», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Івона, принцеса бургундського. Шлюб. Оперета, Вітольд Гомбрович"