Читати книгу - "Не плач, кохана!"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Він, відбиваючись ногами і руками, плечем штовхнув двері, сподіваючись вирватися з оточення і прорватися в барак. Але хто-то з братви завчасно закрив двері на замок, щоб не зайшов хтось сторонній.
Миша сильним ударом ноги вибив двері, але послизнувся і впав на підлогу. Йому заламали руки за спину. Але він продовжував відбиватися ногами і головою.
Тоді Косяк, який вже піднявся з полу, завдав непокірному удар по голові поліном. Миша втратив свідомість і впав на підлогу.
Його потягли до столу. Поклали так, що тулуб був на столі, а ноги — на бетонній підлозі.
— Що стоїте? Підготуйте верстат до роботи, — розпорядився Косяк.
З підбитим оком Босий опустив на землю штани і кальсони Миші, оголивши його сильні ноги і білі сідниці. Молдаван не оказував ніякого спротиву, тому що втратив свідомість.
Не соромлячись натовпу, Косяк підійшов до нього, поплескав його по голому білому заду:
— Ось ти і попався. А то все з себе целочку зображав. Дупа, як горіх. Отпорем його, щоб надовго нас запам'ятав.
Не соромлячись натовпу, першим спробував непокірного Мишу, який у несвідомому стані стояв літерою «Г», як його і поставила братва: тулуб — на столі, ноги — на підлозі.
Задовольнивши своє бажання, Пашка сказав:
— Пахани, продовжуйте згідно куплених квитків.
Півняча зграя вишикувалося до Миші в чергу.
Він нічого не бачив і не чув. Не пручався, не чинив опору. Кожен з черги отримував своє і спішив покинути зборище.
Наприкінці почали підходити сторонні, особливо спраглі. У тому числі колишній начальник великого підприємства.
Він і розгледів, що із заднього проходу Миші йде кров.
Підбігли люди Косяка.
Сам Паша оглянув місце. Побачив калюжу крові біля ніг Молдавана, вимовив твердо:
— Достатньо!
Мішу одягли і відтягли на нари.
А вранці табір облетіла страшна звістка: Миша Молдаван повісився.
Вночі оговтався. Згадав, що з ним трапилося. Десь дістав мотузку. Повісився на спинці своїх нар.
Коли Косяк рано вранці вирішив перевірити, як би чого не вийшло, він мало не зіткнувся з Мишею, який висів на нарах. Його ноги не діставали до підлоги кілька сантиметрів. Косяк подумав, що той стоїть.
— Що застиг? — запитав.
Той йому не відповів. Пашка наблизився до небіжчика, хотів помацати його за плече, і жахнувся.
Він побачив мотузку і голову, яка неприродно схилилася на плече. І кинувся бігти.
Про те, що трапилось, я дізнався вранці. Мені до болю стало шкода Мишу. Підери давно заглядалися на його струнку фігуру, смугляве обличчя з темними очима. Косяк весь час домагався його. Але не виходило. Миша не йшов ні на які обіцянки. Але його все-таки дістали. Обставини так склалися.
Вже на будівництві мене покликав Черчіль.
— Побіжи на основний корпус. Поклич Косяка, — сказав він голосом, з якого я зрозумів, що Косяка не чекає нічого хорошого.
— Скажи, розмова гаряча є. Нехай негайно чухає сюди, — додав Соломон.
Я поспішив на основний виробничий корпус.
Коли прийшов Косяк, першим не витримав Соломон:
— Підер, нарік кінчений. Фуфло. Коли ти, нарешті, заспокоїшся? Навіщо Молдавана опустив?
— А ви що? Не знаєте?! Тому, що він заборгував мені, — опустив голову Косяк.
Він знав, що такі проколи не прощаються. Йому доведеться тримати відповідь.
— Він обіцяв тобі повернути за пляшку, — не втримався я.
— Навіщо торкнув чистого пахана? — піднявся з лавки Соломон.
Косяк машинально відступив. Він пам'ятав силу кулака Кості і боявся його удару. Черчіль теж не змушував себе довго чекати.
Соломон затягнувся цигаркою:
— Коли ти, криса, нажреся? Або тебе заспокоїти навіки?
— Хто ж знав, що він руки на себе накладе.
— Менше травку кури, тоді навчишся розбиратися в людях, — додав Черчіль. — Навіщо ви його ґвалтували?
Соломон з розмаху заїхав Косяка в лоб. Той встояв. Намагався було піти.
— Стій! Розмова не закінчена, — сказав Соломон. — Без покарання звідси не підеш. Це тобі останнє попередження, це твоя остання витівка. Якщо подібне трапиться ще, вважай, ти не жилець на цьому світі.
— Покарання для тебе вже є, — обернувся Черчіль до Косяка, який боявся піти і повертатися не хотів. — Ти заспіваєш півником.
Косяк кинувся в ноги Соломону.
— Що завгодно, тільки не це!
Соломон викинув цигарку. Пнув ногою Косяка.
— Соломон, вік служити буду. Тільки не це.
— Окуджава! У тебе завжди, як залізний. Спробуй, яке у нього очко, — сказав Соломон.
— Хватить йому ходити в целочках, — додав Черчіль.
Косяк стояв, не сміючи тронутися з місця.
Черчіль підсумував розмову:
— І відсмокчеш
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Не плач, кохана!», після закриття браузера.