Читати книгу - "Кохати або помститися"

що заманеться», — сказав він Таїсії. Вона посміхнулася. Вона вже знала, що в нього означає те «що заманеться». Втомлені дорогою, а Тася ще й працею, полягали спати. Зранку їх збудив будильник, який грав на Ігоровім телефоні. Вони узяли таксі та, як робили раніше, поїхали скуплятися у великий торговий центр міста Ронда. Тася хотіла погуляти містом та Ігор наполягав їхати як найшвидше назад. Повернулися у своє маленьке біленьке містечко. Тася вже подумала, як вона буде тушкувати овочі та пекти піцу, та у Ігоря були свої плани на неї. Ігор почав до неї приставати та запропонував повернутися у ліжко. «Ігор, ти — хитрун!» — намагалася вибратися з його обіймів дівчина. Але в неї нічого не вийшло й вона здалася на радість переможцю. Все пройшло так феєрично, що й Тася сама от себе такого не очікувала. Вона вся аж горіла та тремтіла в його руках. «Ось він який, секс під час вагітності», — подумала вона. Від одного його дотику в неї пробуджувалася безліч різних бажань. Іноді їй здавалася, що вона зараз вмре від насолоди. Мить та її не стане від щастя. Ігор це теж помітив, але вирішив, що вона за ним так сумувала та скучила й це його дуже тішило. «Ти якась сама не своя», проказав він їй, як вони заспокоїлися. А потім поспішив перед нею вибачитися: «Вибач мене, що я так мало надавав тобі уваги. Займався чим завгодно, тільки не тобою». «Нічого. У тебе дружина, сім'я та ще бізнес» — заспокоїла його вона, намагаючись показати, що вона не сердиться та розуміє його. Він притягнув її до себе та поцілував. А в неї промайнула думка: «Коли сказати про вагітність? Зараз, чи почекати ще?». Вона промовчала. Ближче до вечора Тася таки пішла тушкувати овочі, на піцу вже якось не було часу. Повечеряли та пішли гуляти містечком. Тася йшла та раділа, Ігор тримав її за руку. «Можливо, все ще буде добре? Можливо, він ще зрадіє такій новині?» — думала вона дорогою. «Ти така добра й чуйна» — раптом сказав Ігор та порушив ташу навкруги, — «Я з дружиною останній час сваримося та сваримося. А ти ніколи мені нічого не виказувала, навіть тоді, коли була зі мною не згодна. Я ж бачу». «Не сварюся з тобою, бо який сенс», — відповіла Тася та продовжила: «Мене так навчали. Чоловік — то голова. Виказувати йому свою неповагу — це порушувати біблійні заповіді. Бо жінка перш за все потребує любові, а чоловік — поваги». Пригадала вона слова свого пастора. «Ти кажеш, немов священик», — сказав Ігор та подивився на неї дуже уважно. «Можливо. Але я на цьому зростала та саме це бачила у батьків. Я не вмію перечити чоловікам» — пояснила Тася свої слова. «Ти моя ягідка!» — відповів чоловік та поцілував її у щоку. «Хотів би я бути з тобою одвічно», — мрійливо проказав Ігор. Вони повернулися до дому. Зранку вона збудила його, зваривши йому каву. Ще залишилися два тістечка. «Які в тебе плани?» — запитала вона. «Поки залишаюсь», — відповів їй та притягнув до себе. Вони поцілувались. «Кава чекає!» — нагадала йому Тася. «Почекає!» — тихо відповів він. Він знов поцілував її, повільно доторкнувся до її губ та відчув, як вони відкриваються йому на зустріч. Поцілунок пробуджував в ньому нестерпиму жагу володіти нею. А Тася з задоволенням відповідала йому та жадала йому належати. Кава остигала та вони більше не розмовляли. За них це робили їхні тіла — занадто відверто та дуже ясно.

Тася проснулася знов першою, подивилася на годинник — була одинадцята година. Вона солодко потягнулася. «От чому так не може бути завжди? Настане час та він скаже, що йому треба їхати», — сумно подумала дівчина.

Він прокинувся десь через пів години. Вона не вставала, а була поруч та дивилася на нього. «А де кава?» — запитав він. Тася дуже голосно засміялася. «Кава холодна», — відповіла вона. Він знов поцілував її та промовив немов вередливий хлопчик: «Так зроби іншу!». Тася піднялася з ліжка. Він дивився на неї, поки вона не зникла за дверима ванної кімнати. «Ти, наче стала більше?» — промовив він, коли вона повернулася вже у халаті. Тася нічого не відповіла та в душі напружилася, трошки злякалася. Пішла варити нову каву. Принесла йому каву, а собі чашку чаю. Вони поснідали у ліжку. «Ігор, які ти маєш наміри сьогодні?» — запитала вона в нього. А Ігор ще був у ліжку та під ковдрою. Він напружився та відповів: «Давай поїдемо гуляти у Ронду?». Тася погодилася, а Ігор заспокоївся. Перш ніж знов заговорити з нею про справи та про нове та таке важливе для нього завдання, він хотів ще більш прив'язати її до себе, знов нагадати їй про почуття. Для цього він намагався бути щедрим та добрим другом для неї.

Вже гуляючи вулицями міста, вони заблукали в один маленький ресторанчик. Замовили обід. Там Ігор й почав свою розмову:

— Тасю, я маю тобі дещо сказати.

— Що саме?

— Пам'ятаєш, я колись казав, що скоро все зміниться?

— Пам'ятаю. Але я не дуже розумію, що ти маєш на увазі? Якщо ти мені не поясниш, я так і буду губитися в здогадах.

— Ще одне та останнє завдання.

– Ігорю!

— Слухай! Це для мене дуже важливо! Я хочу тобі сказати, що в мене майже усе готово. Але поки я ще не знаю, як я можу познайомити тебе з цим чоловіком, бо він дуже поважна особа.

– І хто це?

— Він наш президент.

Тася вилупила очі, в неї сам собою відкрився рот. А Ігор продовжив:

— Так. Не треба так дивуватися.

— Але ж, Ігорю, він — президент? Навіщо це тобі?

— Я тобі колись вже казав.

— Ти хочеш йому помститися?

— Я ще не вирішив, як це має називатися. Але не треба було так робити з моїм бізнесом.

— Але ж він жонатий? В нього діти?

— А хіба, ті, хто були раніше не були одружені? Вони не мали дітей?

— Але ж вони не були президентами.