Читати книгу - "Розмір має значення"

- Не те слово. Сил нема. Показники міграції падають, і ми крайні, бо всіх агітуємо, а самі не переселяємося.

- Співчуваю.

Вже виходячи з кімнати, я почув голос Родимчика:

- Але я хочу нагадати, що ви всі дали слово працювати зі мною так само, як і раніше…

- Любий друже, дякую дуже, - мовив я, заходячи до своєї кімнати і бачачи перед собою рідне обличчя колеги Сагайдачного.

- За що?

- За те, що у світі є ти та твій пацієнт - терорист зі Стожарів. Він мені дуже придався в Ізраїлі для залякування місцевої мафії.

Сагайдачний був налаштований по-філософському.

- Як упіймаю його, щонайперше передам подяку.

Я заліз у мережу та ще раз передивився експертизу ізраїльських зразків: «У сировині виробництва Ізраїлю зазначених вами домішок не виявлено. Сировина виробництва Росії містить двадцять два відсотки зазначеної вами домішки».

Все правильно. Зброю проти українців виробляють у Росії. Хто б міг подумати! Принаймні я одразу здогадався про це, ще коли прочитав назву фірми «Кремл Ентерпрайзес». Кремль - вам ця назва нічого не нагадує?

Вперше я познайомився із висновком експертизи ще в Ізраїлі.

Після розмови у синагозі взяти зразки на фабриці Родимчика було справою техніки. А з потрібними матеріалами в руках я тихо і непомітно ушився. Лише господар квартири заслужив на прощальну записку: «Фімо, я сподіваюся, що, продавши мене, ви заробили свої проценти».

Постачальників «Кремл Ентерпрайзес» було двоє - місцевий виробник сумішей для схуднення «Кан Хербз» та російська фірма з міста Сурґут, у назві якої вживалося скорочення «ИТУ». Нашою мовою це перекладалося як «Виправно-трудовий заклад», простіше кажучи - тюрма. Ну, а поки лабораторія УГС досліджувала добуту мною сировину, я оселився в готелі і почав шукати про всяк випадок підходи до ізраїльського постачальника. Чесно кажучи, я одразу не повірив, що він задіяний у справі, і висновок лабораторії це блискуче підтвердив.

Що потрібно сучасному агентові для успіху, окрім, зрозуміло, виучки, технічного забезпечення та інформаційної підтримки? Правильно. Інтуїція. Це найбільш потужна зброя в наших руках. От візьмемо для прикладу Родимчика. Іще під час першої зустрічі в коридорі я не сприйняв його за серйозного гравця і, як бачите, таки мав рацію. Жалюгідний аферист, от ким виявився шановний адон Ліон. Його використовували в темну, так само як і його мафіозних покровителів, і я відчув це від самого початку. А звідки береться інтуїція, спитаєте ви. З досвіду. Інтуїція - це концентрований досвід, якщо хочете, навіть екстрагований. Досвід, що його не можна сформулювати словами, записати або навіть намалювати. Він діє безпосередньо на мозок, можливо, навіть на спинний. Але це не тільки персональний досвід кожного агента, це досвід усієї організації, досвід поколінь працівників.

Хороша думка, треба її занотувати для майбутніх мемуарів - бо колись-таки я напишу мемуари, хай би навіть секретні.

Отже, Росія.

- Сагайдачний, що ти знаєш про Росію?

- Свят-свят! - перехрестився мій колега. Він свого часу мав справу з цією країною.

- Ну, а все-таки.

- Просто так цікавишся чи по службі?

Я показав йому на екрані напис «Сургутское лесничество. ИТУ 14840».

- Зрозуміло. Тоді відкрию тобі таємницю - росіяни ведуть свій родовід від щурів.

- Від щурів? - не зрозумів я.

- Так, від щурів. Своїх предків вони шанобливо називають Пра-Щури.

- Пра-Щури?… Та тьху на тебе! Я серйозно питаю.

- Ну, коли серйозно, то ні в якому разі не пий тамтешньої водки. Це така гидота, що місцеве населення заморожує її перед вживанням, аби не відчувати смаку. Уявляєш?

- Страшне, - покачав я головою.

Сагайдачний підняв вгору палець:

- Але справжня біда - не водка. Найстрашніше в Росії - олів’є.

- Олів’є? Здається, щось французьке?

- Еге ж, французьке. Оце вони беруть варену картоплю, яйця, ковбасу, солоні огірки, ріжуть усе на шматки, мішають з горошком…

- Моя бабуся приблизно так свиням готувала.

- Ти слухай, слухай. Потім заливають майонезом, і виходить воно саме. Олів’є. Таємниця походження назви ховається в глибині віків і відноситься до класу незбагненних особливостей російської душі. Але це ще не кінець. Якщо весь цей рецепт варити у воді, то вийде суп, який називається «солянка». А якщо залити квасом - вийде «окрошка», її подають холодною.

Я подивився в щирі очі Сагайдачного і не знайшов там жодного натяку на жарт.

- І ти це їв?

- А де ж дінешся, як нічого іншого нема? Суцільне олів’є. Ой, забувся! Іще у них є праник.

- Як ти сказав?

- Праник. Від слова «прати». Коли перуть наволочки чи підковдри, зсередини там збирається у швах така наче вата, ну, нитки, пір’я, волосся - все разом. Знаєш?

- Приблизно.

- Так от. Коли такого назбирається багато, його розмочують у воді, а потім кладуть поміж двох дощок - і в пічку. В результаті виходить праник. Це святкова страва.

- Господи прости!

Певно, погляд у мене був досить виразний, бо Сагайдачний не витримав і розреготався, ризикуючи впустити свою знамениту люльку. От сучий син, знайшов час для жартів.

Я заглибився в результати роботи наших експертів. Двадцять два відсотки - продукт високої біотехнології. Сімдесят вісім - речовини, характерні для насіння дерев хвойних порід, найвірогідніше, сибірських кедрів.

- Сагайдачний, а ти кедри в Росії бачив?

- Кедрів не бачив, а от вишню - мав можливість. Вишня - це у них не дерево, а кущ. Уявляєш?

Ото вже брехло!

Напевно, з кедрами в «Сурґутському лісництві» проблем нема. Але ж не можуть просто в лісництві робити високотехнологічні біопродукти. Я розіслав запити по всіх електронних базах щодо біовиробництва в Росії. Це не було таким уже простим завданням, бо, як правильно зауважив класик, Росія - не Україна. Колись давно, ще до того як людство знайшло альтернативні джерела енергії, ця країна трималася на нафті та газі і була одним з основних гравців на ринку енергоресурсів. Ви, мабуть, не повірите, але нафту тоді просто спалювали в печах та двигунах. Ну це так, до слова. Отже, виручені від продажу нафти гроші Росія витрачала на внутрішні локальні війни, і таким нехитрим робом зберігала територіальну цілісність. Але успіхи хімії, а особливо біохімії, звели нанівець основний колись експортний потенціал. Історики пізніше охрестили цю подію ресурсною революцією. І в результаті цієї революції Росія вивільнилася-таки з-під тисячолітнього гніту Москви, але, не зумівши зупинитися, почала розпадатися на все менші і менші клаптики. Цей процес тривав майже сто років, і впродовж того часу науковців-біотехнологів вважали ворогами нації у всіх без винятку частинках колись великої імперії. Адже саме біотехнологи знайшли замінники для нафти і в такий спосіб підірвали економіку країни. Одначе