Читати книгу - "Книга дзеркал"

Сарі, погодився. У той час Тімоті поїхав у Європу робити дослідження в тамтешньому університеті, а Лора переїхала до будинку Річарда Флінна, після того як трохи пожила у двокімнатній квартирі, орендованій Сарою. Пізніше Лора розповіла Сарі: Флінн, хлопець, із яким вона ділила будинок, був до нестями закоханим у неї мрійником, якого вона обкрутила довкола пальця, і вважала цю ситуацію кумедною.

Одного дня Лора, що відвідувала будинок професора досить часто, знайшла копію пропозиції, яку він надіслав видавцю. Її ім’я в документі не згадувалося, тому вона зрозуміла, що професор збрехав їй, він не мав ані найменшого наміру зробити її співавтором.

Ось тоді, сказала Сара, її подруга показала себе з геть іншого боку. У неї не було нападів істерики, вона не ламала речі, не кричала — краще б вона це зробила. Натомість Лора попросила Сару залишитись у неї на ніч і мовчки просиділа кілька годин. Потім вона почала придумувати план битви, як генерал, що повністю готовий знищити противника.

Лора знала: між професором і людьми, що працювали з ним над проектом, виникали непорозуміння, тому вона почала заплутувати його, змушуючи думати, що за ним стежать і що за його відсутності в будинку були обшуки. Насправді все робила Лора — перекладала речі, залишала інші помітні знаки вторгнення. Це скидалося на садистську гру.

А ще Лора змусила професора думати, ніби закохана в Річарда Флінна, з яким вона його познайомила, намагаючись змусити ревнувати. Вона прагнула затримати Вайдера з надсиланням рукопису і водночас переконати його повернутися до попередньої домовленості.

За словами Сари, професор, мабуть, розумів, що вимоги Лори абсурдні. Вона ще навіть не здобула ступінь магістра і якби з’явилася на обкладинці головної наукової праці, це здійняло би багато галасу навколо його імені, внаслідок чого його кар’єра могла серйозно постраждати.

Я пригадав, що Флінн написав у своєму рукописі про першу зустріч із Вайдером. Коли Сара Гарпер казала правду, він був просто невдахою. Його єдина місія — маріонетки в Лориному шоу — змусити професора ревнувати.

— У ніч, коли професора вбили, Лора прийшла в мою кімнату, — продовжувала Сара. — Було близько третьої ночі. Я лягла спати рано, тому що наступного дня збиралася їхати додому на вихідні й друг запропонував підвезти мене до Нью-Йорка. Вона здавалася наляканою і сказала мені, що посварилася з Річардом Флінном, який серйозно сприйняв її загравання і захопився нею. Вона зібрала всі свої речі з будинку і поклала до багажника машини. Так чи інакше декількома днями раніше повернувся Тімоті, і вони збиралися знову жити разом.

— Річард казав, що Лора збиралася провести той день із вами і залишитись у вас удома на ніч.

— Як я сказала, вона приїхала рано-вранці. Де вона була доти, я не знала. Але вона благала мене сказати, що ми провели разом весь вечір, якби хтось питав. Я пообіцяла, гадаючи, що вона мала на увазі Річарда Флінна.

— Де ви тоді жили, Саро?

— На Рокі-Гілл, близько п’яти миль від студмістечка.

— Скільки часу, на вашу думку, треба було витратити на дорогу від будинку, де Лора проживала з Флінном?

— Небагато, навіть якби це було вночі й у погану погоду. Вони жили десь на Баярд-лейн. Приблизно двадцять хвилин.

— І десь півгодини, щоб доїхати від професора у Вест Віндзор до будинку Флінна, зважаючи на погоду. І ще година, щоб спакувати речі, — тобто всього дві години. Якщо в мене правильна інформація і вона таки повернулася до будинку Вайдера тієї ночі, це означає, що вона поїхала близько першої ночі, а не о дев’ятій годині вечора, як сказав Флінн у поліції. Іншими словами, після того, як на Вайдера напали.

— Я ще тоді зрозуміла: щось не так, і Лора брехала. Зазвичай вона дуже самовпевнена, але тієї ночі була налякана, як би це точніше сказати. Мене просто розбудили, і я не могла дочекатися, щоб знову лягти в ліжко, тому не хотіла слухати всі подробиці її розповіді. Чесно кажучи, я більше не хотіла дружити з нею. Я постелила їй на канапі та пішла спати, повідомивши, що збираюся поїхати зранку наступного дня. О сьомій ранку її вже не було в моєму домі. Я знайшла записку, у якій Лора повідомляла, що поїхала до Тімоті. Я виїхала приблизно о восьмій і дізналася про те, що трапилося, по радіо в машині мого друга. Я попросила його звернути з головної дороги — ми були на шосе платної магістралі Нью-Джерсі, — і я пригадую, як вийшла і виблювала. Я раптом подумала, чи може Лора бути причетною до смерті професора. Друг хотів відвезти мене в лікарню. Я намагалась заспокоїтись і після того, як повернулася додому, всі вихідні пролежала в ліжку. Мені зателефонували з поліції між Різдвом і Новим роком, і я повернулась у Нью-Джерсі й дала свідчення. Я сказала їм: Лора була того дня зі мною, від полудня до наступного ранку. Чому я збрехала для неї, усвідомлюючи: вона може бути вплутана у щось серйозне? Не знаю. Гадаю, вона домінувала наді мною, і я справді не могла ні в чому відмовити їй.

— Ви спілкувалися з нею після цього?

— Ми ходили на каву одразу після того, як мене допитували в поліції. Лора повсякчас дякувала і запевняла, що не причетна до вбивства. Вона сказала, що просила мене дати свідчення, щоб її не переслідували копи та репортери. Ба більше, вона сказала, що професор зрештою погодився з її внеском у книжку, пообіцявши згадати її ім’я як співавтора, що прозвучало трохи дивно. Чому б йому раптом змінювати свою думку, якраз перед убивством?

— Тому ви їй не повірили?

— Не повірила. Але я була розбита і фізично, і морально, тому все, чого прагнула, — поїхати додому і забути про все. Я вирішила взяти творчу відпустку й відновила навчання аж восени 1988 року. Коли повернулася, Лори вже не було там. У той час вона телефонувала мені додому кілька разів, але я не хотіла говорити з нею. Вона брехала моїм батькам, що в мене був тяжкий зрив і я проходила реабілітацію. Наступного року, коли я повернулась у Принстон, вся ця історія з убивством Вайдера стала минулорічним снігом, про неї майже не згадували. Ніхто більше не цікавився тим випадком.

— Ви ще колись бачили її чи говорили з нею?

— Ні, — відповіла вона. — Але минулого року я випадково знайшла ось це.

Вона розстібнула сумку і дістала книжку в палітурці, яку кинула на стіл переді мною. Книжка написана Лорою