Читати книгу - "Серце гріє"

заполонила Ламія. Чи спробує вона знайти його? Або чекатиме, поки він сам повернеться в гори Ахашши? Ні, швидше за все тепер, коли цю криївку виявлено, Ламія туди більше не повернеться. Доведеться знову розшукувати її. Чорт! Він був зовсім близько до заповітної мети, коли втрутилися ці четверо. Якого дідька їм було потрібно від нього? Звідки вони взяли, що можуть приймати рішення за нього? Якби майстер почувався краще, давно б дав гніву вихід у тренувальній залі. Але зараз усе, що йому лишалося, — це лежати й видивлятися в стелю до нестями. Бачся, чотирьом джун-вей здалося, що вони краще за нього самого знають, що саме йому потрібно! Від цієї думки Дарт інстинктивно стис кулаки.

Майя помітила цей рух. «Боги великі, як же я йому набридла, напевно», — подумала дівчина й швидко попрощалася.

Після зустрічі з майстром їй нікого не хотілося бачити. Майя подалася в сад. Туди, де ледь чутно дзюркотіли сріблясті струмені водограю. Лепетання рухливих струменів завжди заспокоювало дівчину.

У цій частині шкільного парку завжди панувала тиша. Влітку в обплетеній плющем альтанці або на білих мармурових лавах із крученими спинками зустрічалися закохані, але зараз, восени, тут було порожньо. Голе ясно-коричневе галуззя азарини обіймало білий мармур колон, немов дівчата, які затримують коханих. Пориви холодного вітру шарпали паростки, намагаючись відірвати чіпкі пальці від ребристих стовпів, які підтримували округле склепіння альтанки.

Майя присіла на лаву й заплющила очі. Вона старанно дослухалася до власних відчуттів, намагаючись зрозуміти, що нині переживає. Майя досягла межі. Вона віддала всю свою силу до решти. Мрія стати бойовим магом тепер була нездійсненною. Мрія бути поруч із Дартом і, можливо, навіть стати його дівчиною — ще нездійсненнішою. Час визнати, що Грей мав рацію. Дарт пішов з власної волі, ніхто не примушував його — отже, хоч би як Майя намагалася втримати його в Ормроні, цей задум приречено на провал.

Але все у неї всередині опиралося таким думкам. Якась частка свідомості відмовлялася приймати таку дійсність. Не може бути, щоб усе виявилося таким безнадійним! Але інша частина — доросла, розумна, зріла — відповідала: ще й як може! Авжеж, саме так. Можна, як дитина, приндитися й заперечувати непривабливу реальність, але вона від цього не зміниться.

«Не хочу. Не хочу бачити, як він знову піде. Не хочу бути марною «колишньою чарівницею». Якщо я втратила одну мрію та мету в житті — значить, мушу знайти іншу. В іншому місці й у інший час!» — вирішила дівчина й підвелася з лави. Зрозуміла: якщо вона залишиться в Ормроні — все тут нагадуватиме їй про невдачу. Про те, ким вона могла б стати, але не стала. Про те, як усе могло б скластись, якби тільки… Якби тільки жага життя в її коханому виявилася сильнішою за жагу помсти! Можливо, хтось зуміє переконати Дарта. Наприклад, Тара, яку він завжди вирізняв з-поміж інших членів команди. Або Грей — єдина людина з команди номер сім, до думки якої майстер часом прислухався. Або навіть Нел, ігнорувати якого було над силу навіть генієві. Але не вона, не Майя.

— Мені більше нема чого тут робити, — тихо промовила дівчина. — Я зробила все, що могла. Є речі, змінити які мені не до снаги.

Гай, як завжди, сидів за дубовим столом. Тихо потріскував вогонь у каміні, відлічував секунди великий годинник на підлозі. Майя завмерла в дверях.

— Проходь, — привітав дівчину Гай, вказуючи на крісло біля столу. — Всідайся та розповідай. З того моменту, як ви вийшли з кабінету, до того, як з’явилися в залі телепортації, — голос гранд майстра щомиті голоснішав. — І особливо докладно зупинися на тому моменті, коли ти дійшла до магічної межі, щоб порятувати цього дурня!

Майя втупилася у свої зчеплені пальці, набрала повітря в легені й почала оповідь. На початку дато кілька разів перебивав її, щоб уточнити деталі, але по тому як дівчина дійшла до втечі з «мурашнику», ніби заглибився у власні думки.

— …Тому я хочу полишити Ормрон.

— Що? — Гай ніби прокинувся.

— Я хочу полишити Ормрон. Мені нема чого більше тут робити.

— Дурниці, дівчинко. Тара не чарівниця, однак навчається тут. Юка — ти, напевно, знаєш її, найбільш вправна дівчинка у своєму класі — теж у магії цілковитий профан, але це не заважає їй бути корисною своїй команді. Та й Нел, врешті-решт! Він настільки твердолобий, що не може запам’ятати слова найпростішого заклинання, але ніхто не назве його марним або безпорадним.

— Я не Тара. І не Нел. Мене взяли в цю п’ятірку як чарівницю, а не як даремний баласт для перенесення з місця на місце.

— Цю п’ятірку я складав. Тому якщо хтось і знає, навіщо ти в ній, то це я! — заперечив грандмайстер. — Зрозумій, дівчинко, річ не в магії чи фізичній силі. Великі боги, та якби команди формувалися виключно виходячи з цього — гарним би дато я був! Ти ж не думаєш, що мета роботи в п’ятірці — просте виконання завдань? У такий спосіб ви продовжуєте своє навчання, тільки вчитеся вже не в майстрів, а одне в одного, розумієш? Подумай про свою п’ятірку. Подумай, якими ви були і якими стали за час, що провели разом. Нел, який тільки те й робив, що провокував інших, тепер поводиться майже по-людськи. Тара, яка трималася осторонь від усіх, — бувало, з неї днями слова не можна було витягти — подивись, якою стала? Мало того що дівчатко розквітло, мов яблунька навесні, воно перестало почуватися чужим серед нас. А Грей — це взагалі диво з див, не тиняється парком, а зайнятий справою — а я голову ламав, не знав, чим хлопця зацікавити!

— А Дарт? — тихо прошепотіла дівчина.

— Що Дарт? Майє, зрозумій, не можна геть усе міряти Дартом. У тому, що трапилося з ним, винен тільки він сам. Ви й так зробили набагато більше, ніж могли. Ви його повернули…

— Чи надовго?

— Не ворожи про завтрашній день, поки живеш сьогоднішнім — знаєш таку приказку? Ніхто не знає, що буде завтра. Зараз він тут. Де він буде завтра, за тиждень чи за рік, не знає ніхто. Після того, на що ви пішли, аби його повернути, ти хочеш усе покинути?

Майя тяжко зітхнула.

— Як ви не розумієте… Річ не в Дарті. Й не в інших. Просто я тепер зовсім не потрібна — як п’яте колесо до воза.

— Якщо я кажу, що ти потрібна, — значить, так і є. Кожен із вас — необхідна частина команди.