read-books.club » Любовне фентезі » Мій дім там де ти, Лілія Стольжицька 📚 - Українською

Читати книгу - "Мій дім там де ти, Лілія Стольжицька"

132
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Мій дім там де ти" автора Лілія Стольжицька. Жанр книги: Любовне фентезі. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 41 42 43 ... 66
Перейти на сторінку:

-Все добре, будьте з ним.

Вийшла з кабінету і попрямувала до лікаря. Потрібно сказати щоб дали ліки і нагодували. Зайшовши до кабінету, я побачила синець на оці та зломаний ніс у лікаря. 
-Що це з Вами.

-Нічого страшного. Був не обережний та впав. Ви щось хотіли?

-Так, хлопчину потрібно дати трави від застуди та нагодувати.

-Ви розумієте, що інші, більш вибагливі пацієнти, будуть проти.

-Тоді нехай лікуються вдома. А якщо в них є якісь питання, нехай задають особисто мені. Я майже ввесь час в палаці. Допобачення.

Я пішла назад, до дітей, потрібно проконтролювати, чи все добре. Підходячи ближче, до палатки, я побачила багато дітей, які щось жували, а в центрі, стояв Ріваят і щось розмахуючи розповідав. Потім побачив мене, сказав ще щось і пішов в мою сторону.

-Ти в няньки вирішив податися? -глузуючи запитала я.

-Ага, підроблятиму у вільний час. Ну що, до палацу?

-Ти йди, а я ще подивлюся, можливо потрібна ще комусь допомога. Ти молодець! Здивував. Виявляється ти не  монстр, а так, страшненький гоблін. - і засміялася вже я.

-Я запамʼятаю. -посміхнувся він. -я залишуся з тобою. Разом підемо. 
-Дякую -і я хотіла взяти його за руку та він айкнув.

-Ану, покажи, що там?

-Нічого.

-Швидко. -він простягнув руку. Був подертий і спухший кулак. Я глянула на нього.

-Що? Я впав.

-Ага, я вже одного бачила, який впав. Випадково не разом падали?

Він мовчав.

-Зараз полікую.

-Не треба. Не витрачай свої сили. Ходімо.

І що це знову? Можливо дійсно, він і не такий вже і поганий?. Ми ще пів дня допомагали то фізично, то я лікувала. А потім я не витримала:

-Так, давай або я лікую тебе, або ти ідеш до палацу. Ти ніби то мій чоловік, мушу ж я про тебе піклуватися! -і схватилася за руку. Але там нічого не було. Жодного сліду.

-Але як? 
-От чому ти постійно лізеш, куди не просять?. Не живеться  тобі спокійно. Набридло возитися з тобою. Я до замку. Хочеш, хоч і ночуй тут.

І пішов. А мені стало так образливо. Ніби щось хороше почало зароджуватися, ніби то якийсь натяк на дружбу хоча б, а тепер знову він мене розчарував. Навіщо він так? До самого вечора я думала за Ріваята. Можливо він за своєю злобою ховає щось добре, адже я ж бачила, як він допомагав людям. Це було не награно. 
Під кінець дня я знайшла дідуся. В якого була вся шкіра гниюча. Це такий самий випадок, як був у Лідвії. Чоловік вмирав. Сил було мало вже в мене, але я вирішила допомогти, щоб хоча б він протримався ще трохи. Але не змогла зупинитися і відключилася. Прийшла до тями, коли хтось обережно ніс мене на руках. Але було темно і я не роздивилася хто це. Пітьма знову поглинула мене.

1 ... 41 42 43 ... 66
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Мій дім там де ти, Лілія Стольжицька», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Мій дім там де ти, Лілія Стольжицька"