Читати книгу - "Свято Червоної Косинки, Тетяна Гуркало"

— Потрібно розібратися, — сказав Лялянівель.

Дарка продовжувала чіплятися за його руку, принципово.

— Взагалі, символ білим бути не повинен. Це полегшує життя тому, кому його підкидають, простіше розібратися. А ось коли темно-темно-синім по чорному писати, чи ледь світлішим чорним по темному чорному, чи…

— Я зрозуміла, — сказала дівчина.

Ельф кивнув, трохи подумав і заявив:

— Потрібно скласти символ і замалювати його на папір.

Дарка кивнула. Потрібно, так потрібно, він тут фахівець.

— Прокляття, чи що воно таке, було всередині яйця? — спитала про всяк випадок. У них тут взагалі урок магії був, так чому його не продовжити, змінивши, правді, тему.

— Да. Так надійніше, коли є фізичний носій. Колись до стріли чіпляли, але при перетині захисту його могло зірвати зі стріли. А тут, якщо яйце витримає, нічого всередині не пошкодиться і в захисті не розтане.

Дарка знову кивнула.

Потім вони обережно складали мозаїку зі шматків чорної шкаралупи з білим написом, Дарка заради цього навіть руку чоловіка відпустила. Склали, хоча декілька маленьких шматочків кудись ділись. Ельф замалював, подивився на свій малюнок, показав дівчині. І вона знову кивнула. На її погляд, схожість була абсолютна.

Що воно таке, Лялянівель не знав. У символіці темних родичів він розбирався тільники на загальному рівні. А окрім загальних символів — тих, якими користуються всі, бо це найпростіше — можуть бути які завгодно і скільки завгодно. Був в історії темних один утікач, він взагалі зумів себе переконати, що в якості символів для активації і прив’язки можна використовувати абетку крилатих.

Так, так, вся справа в тому, що ти віриш, що саме цей символ правильний. Якщо не вірити, магія не закріпиться і просто розвіється в просторі. Це всі знають, але мало хто зможе замінити символіку. Переконати себе дуже важко. Тим більше, коли якийсь символ всі використовують задля якихось потреб, конкретних потреб, він починає резонувати з саме тією магією, яку символізує. І користуватися ним простіше.

— Ага, — сказала Дарка.

Який цікавий урок магії насправді.

— Так що, якщо виявиться, що символ не темноельфійський, це нічого не означає. Яйце саме їхнє, тільки вони можуть такі вирощувати, — впевнено сказав Лялянівель, закріплюючи на зап’ястках підозрілі браслети. Він їх дістав з одного зі своїх ящичків. Вони там лежали на м’якенькій подушечці. — Їх іноді, правда, крадуть, — додав із сумнівом. — Але без допомоги темного ельфа цього все рівно не зробиш. Це все рівно, що місяцями ходити по нашому лісі без провідника.

Дарка серйозно кивнула. Чого незрозумілого? Он королівську бібліотеку теж змогли обікрасти тільки з допомогою королівського ж бібліотекаря.

Потім вони викрадали кочергу на кухні. Дарка викрадала з допомогою чоловіка, який відволікав дівчат, котрі там овочі чистили. Посмішкою відволікав. Дарка його ледь умовила. І виходив він з тієї кухні дуже незадоволеним, дружина це буквально відчувала. Від нього немов холодом ледь відчутно віяло. Або скоріше дихало.

Не повинні справжні ельфи ні з того, ні з цього якимось стороннім дівчатам посміхатися. Принижує воно їхнє достоїнство, не інакше.

— Для справи ж, — тихо сказала Дарка, коли вони пройшли через сад і вийшли через непримітну хвіртку в тихому провулку.

Лялянівель подивився на неї з сумнівом.

— Ну, добре, не буду більше умовляти тебе комусь посміхатися, — пообіцяла вона. — Раз для тебе це настільки важливо. У нас усмішка, це просто усмішка.

Ельф серйозно кивнув. І нічого не став пояснювати, хоча Дарка трошки на це надіялася. Нелюд!

По провулку вони пройшли швидко, навіть нікого не зустрівши, хоча Дарці іноді починало здаватися, що хтось дивиться їй в спину. Глузливо так дивится. Вона декілька разів оглянулася, але нікого там не було. Мабуть це нерви. Не кожного дня йдеш дивитися як чоловік буде бити пику темним родичам. Та іще й з перспективою прийняти участь в цьому дійстві.

Навіть цікаво, що там за страшний монстр? Про темних ельфів розповідають всіляке, неприємне. Про колекції голів ворогів розповідають, правда, не уточнюючи в якому вигляді ці голови колекціонують і чи сильно ці колекції смердять. Про викрадення невинних дівиць теж розповідають… мабуть треба було перед походом притиснути чоловіка до стіни і добитися від нього виконання його чоловічих шлюбних зобов’язань. Дарка уявила цю сцену і тихо пирхнула. А Лялялнівель з інтересом на неї подивився.

Іще про дивні ритуали часто розповідають. Ночами і пошепки, бо інакше не так страшно буде.

Хоча у світлих теж ритуали дивні, чого тільки шлюбний коштує. Добре він хоча б не страшним виявився.

І іще багато про що. Навіть про поїдання жінками своїх первістків для збільшення магічної сили. І як вони при цьому ще дружно не вимерли? Темних насправді навіть більше, ніж світлих.

Вийшовши з провулка вони, на подив Дарки, направилися в корчму. Дарка в ній бувала і жодного разу жодного темного там не бачила. Світлі барди бувають, корчма не з поганих, з репутацією і може собі це задоволення дозволити. Вдень там темним взагалі робити нічого, тому що основна робота у корчмарів починається під вечір і закінчується пізно вночі. А вдень, якщо ці заклади не закриваються, там сидить декілька чоловік — охоронець, пара дівчат, які можуть розігріти їжу, а іноді навіть гарно упакувати тістечка, якщо в їх закладі вони взагалі бувають, і налити холодного пива, чи компотика. Мало що знадобиться випадково заглянувшому перехожому? Часто пиво наливає чоловік, в літах причому. У нього ж можна дізнатися чи нема навкруги бабусь, які ненадовго можуть здати кімнатку чи горище, причому недорого. За це бабусі пригощають чоловіків власноруч випеченими пирогами. А що іще із тих бабусь візьмеш?

В цілому, заклад, як заклад. Саме в цей Дарка навіть декілька разів заходила з двоюрідними братами чи подругами. Бардів послухати, не обов’язково ельфів.