Читати книгу - "Стосунки на годину і більше"

—  Лео, давай зайдемо поїмо морозива, —  пропонує Поліна. — Тут на другому поверсі є класне місце. Можемо посидіти або з собою взяти.

—  Давай посидимо, бо я вже трішки втомилася. Переживала певне більше ніж ти, так хотіла тобі вгодити.

—  Вгодила, —  усміхається Поліна. —  А тепер я хочу вгодити тобі, тому пригощу чимось смачненьким. Ти що будеш?

—  Холодне капучино з вишневим сиропом та фісташкове морозиво.

—  Чудовий вибір, я те саме собі візьму.

Доїдаємо морозиво і вже збираємося йти, але Поліні телефонують і вона відповідає на дзвінок. 

—  Привіт братику! — каже дівчина. Я уважніше в слухаюся в розмову, щоб вихопити якісь слова. Кирило не писав і не дзвонив мені після спільного вечора з Артемом та Вікторією. Я знаю, що він не повинен цього робити і пройшло не так вже й багато часу, але чомусь мені б хотілося, щоб він зателефонував. 

—  Так, зможу заїхати до тебе  і взяти чорну папку зі столу в твоїй кімнаті, а потім передати її курʼєру, що приїде до мене. Все правильно повторила? —  перепитує Поліна. 

Той ще щось говорить. А потім дівчина запитує в Кирила те, що мене й саму цікавить. 

—  Кіре, слухай, а де ти будеш на вихідні, що просиш мене передати папку? 

Я прислухаюсь і чітко чую його відповідь.

—  Сьогодні і завтра я не ночуватиму в дома. Це все, що тобі варто знати Поліно. Якщо виникає потреба, то телефонуй. Я для тебе завжди доступний. 

—  Гарних тобі вихідних братику, щоб ти там не робив, —  на останок каже Поліна і прощається з ним.

Мені стає чомусь так образливо за себе. Ніби мене зрадили по-справжньому. Я мʼяко кажучи не в захваті від почутого, бо тепер буду придумувати собі варіанти куди поїхав Кирило і що він робить. Ні, він на це не заслуговує і не зможе зіпсувати мої вихідні. Вирішено — я піду на вечірку до Арсена з Поліною чи без. Не лише йому можна розважатися.