Читати книгу - "Сатурну не наливати, або п'яний чоловік-дракон у подарунок, Ліра Куміра"

Глава 36. Льота – академія Польотів

Ректор довго не з'являвся, і я почала підозрювати, що якісь негаразди, правда потім пролунали глухі удари об стіну, сподіваюсь він не головою там б'ється? Але робити нічого, доведеться чекати. Я пройшлася вздовж книжкових шаф, вибираючи, щоб мені почитати, поки чоловік відсутній, і у виборі мені вирішила допомогти сама академія, недарма ж одна книжечка засвітилася, трохи висуваючись мені назустріч. Подивимося, що мені можуть порадити стіни найдавнішого навчального закладу. 

 - Хм ... "Ігри драконів", - прочитала я назву і вдивилася в фривольну картинку на обкладинці. Ну так, дуже необхідне в моїй ситуації чтиво, - А можна щось корисніше, наприклад, по магії? - запитала я, поставивши книгу на місце, ну якось не тягне мене зараз на любовні романчики, особливо після видовища, що відкрилося з самого ранку. 

- Які перебірливі нині дівчата пішли, все їм не вгодиш, - прямо переді мною матеріалізувалася товстушка в забавному комбінезончику, не знала, що таке було колись модно. - Так я магії вчитися прийшла, - спробувала виправдатися. 
 - Ой, можна подумати ТАМ ти все вмієш, - підробила мене ця мадам, а я тільки і змогла, що почервоніти, в красномовстві на цю тему мені явно з нею не потягатися. 
- Ні, але спершу я хочу втихомирити свою силу, щоб не шкодити оточуючим, а потім і про шлюб з драконом подумаю, - я все ж таки розставила для себе пріоритети, і тепер прагнула зробити все правильно.
- Так одне іншому не заважає, до того ж магія залежить від твого внутрішнього стану і почуттів, так що подумай добре, - «академія» махнула рукою, вивуджуючи на світ ту саму книжечку з ганебною обкладинкою.

 - Спасибі, я постараюся. Але зараз мені б про магію... 
 
 - Ех, нудна ти, а я думала ми з тобою побешкетуємо, а то зовсім я тут закисла з цим меном Феном. - Вона кокетливо повела плечем, змусивши мене посміхнутися.

- Це Ви про ректора чи що? - Вирішила все ж таки уточнити я.

- А про кого ще? Раніше він був куди веселіше, - поділилася зі мною товстушка.

- Розкажете? - З завмиранням серця попросила я, дуже вже я люблю веселі студентські історії.

- А ти допоможеш мені з однією витівкою? - Очі жінки загорілися, а я відразу ж представила собі, що влипаю в чергову неприємність.

- Так мені б це, спершу потрапити на навчання, - зізналася я, на що «академія» лише відмахнулася: 
- Чи велика справа, ось скажу Орідіану, що ти найвеличніша з магес імперії, відразу прийме, - «втішила» мене вона. 

- Але ж це не так, - я понуро опустила плечі, - Моя магія взагалі ніби з глузду з'їхала останнім часом, - поділилася я з нею своїми проблемами. 

 - Поки не так, але в майбутньому ж будеш. А з магією ти не в ладах, бо ви ніяк до гармонії прийти не можете. От скажи мені, чого ти найбільше хочеш? - Вона завмерла, чекаючи моєї відповіді, а я задумалася, а чого я справді хочу?

- Не знаю, - чесно відповіла я «академії», а вона підняла вказівний палець вгору: 

 - Ось! А мусиш знати. Спершу з собою розберись, а потім і в магію лізь, - слушна порада, нічого не скажеш. - Так що? Допоможеш мені? А я допоможу тобі, - спробувала вона мене спокусити. 

 - Ну ... - я дійсно задумалася, з одного боку мені було дуже цікаво, а з іншого я боялася вилетіти відразу, навіть не спробувавши потрапити у лави адептів. 

 - Нічого кримінального, обіцяю, - додала останній аргумент товстуха, і я здалася, погоджуючись. - Чудово! Пізніше все розповім, бо наш зануда повертається. До речі, мене звуть Льота, студентка Вінгед, - підморгнула мені «академія» і зникла, розчиняючись у стіні.

У цей момент книжкова шафа зрушила вбік і переді мною з'явився ректор - зібраний, гладко поголений і в костюмі, що чудово сидить на ньому. Тепер я побачила перед собою справжнього голову академії.

За пів години до цього, потайна кімната за кабінетом ректора 

- Льота! - гаркнув Орідіан так, що, якби не звукоізоляція, Амелія б точно струхнула, втікаючи.

- І чого розкричався? - На стіні з'явилося кругле обличчя «академії».

- Що за виставу ти влаштувала? - Чоловік був дуже злий, - Як мені тепер перед студенткою показатися? 

 - Ой, все-то ти мене звинувачуєш, а сам гарний, вийшов гостей у піжамі зустрічати, - докорила мені моя підопічна, і була цілком у цьому права.

 - Я проспав! Розумієш, уперше за тридцять років опіки над студентами проспали! - Вона звичайно все розуміла, але, як і будь-яка інша жінка, не могла йому пробачити зраду, адже вчорашній вечір чоловік провів у компанії новенької магеси, а обіцяв, що вона, Льота, буде єдиною в його житті. 
 
 - Ну я ж не винна, що дівчинка побачила піжамку крізь ілюзію, - дала вона все ж натяк, але ректора це анітрохи не заспокоїло. 

 - І замість того, щоб посилити захист, ти її взагалі зняла? - Обличчя на стіні якось дивно повело бровами, не заперечуючи свою провину, - А труси? Де ти їх узагалі відкопала? – при згадці квіткової білизни «академія» зайшлася сміхом, але миттєво заспокоїлася під суворим поглядом ректора.

- Так у професора із зіллєваріння добула, у нього там просто химерна підбірочка знайшлася, - поділилася чужими таємницями з Оридіаном Льота.

- Мовчи, не хочу знати, - ректор шумно видихнув і кілька разів ударив кулаком по стіні. - Іди, мені треба привести себе в порядок, - втомлено відгукнувся чоловік, прямуючи до шафи з одягом.

- І що я там не бачила, - кокетливо посміхнулося дівоче обличчя і відразу ж зникло, залишаючи Феніара наодинці зі своїми думками. І що тепер сказати новенькій студентці? Як себе виправдати в ситуації, що склалася?

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍ Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно