Читати книгу - "Невинна для мажора, Ольга Суниця"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
- То давай, випробуй свої сили, - кривить губу Ігор. Все ж таки алкоголь дає йому сміливість.
- Ігоре, краще не наривайся, - тикає в нього пальцем Стас. Бачу як напружується все його тіло. - Настя моя і тримайся від неї подалі.
Ігор хмикає і робить крок в сторону брата.
- Ця дівчина занадто хороша для тебе. Ти все зіпсуєш. Чому б тобі не знайти собі таку, які в тебе вже були?
- Твоїх порад я не потребую, - голос Стаса стає ще нижче. Він сильно роздратований і мені це не подобається.
Не вистачало, щоб ще побились.
- Хлопці, може ви обоє заспокоїтесь і розійдетесь мирно, - миттю опиняюсь між ними і торкаюсь однією рукою Стаса, іншою Ігоря.
І одразу отримую шалені погляди в свою сторону. Вони явно не підтримують моєї думки.
- Настю, краще відійди. Ми з братом самі розберемось, - досить стримано говорить Стас.
Він намагається мене відштовхнути, але я не рухаюсь.
- Я не дам вам через мене сваритись і не відійду, поки ви не розійдетесь, - впарюю в нього впертий погляд.
Стас міцно стискає губи. Розвертаюсь до нього і кладу долоні йому на груди, котрі високо підносяться від важкого дихання. Головне заспокоїти його. Бачила, як може вийти з себе. Він пропалює мене поглядом, а потім дивиться на свого брата.
- Що тут взагалі коїться? - у вітальню влітає власник дому і стрімголов прямує до нас, а за ним поспішає моя тітка. - Чого ви галасуєте на весь будинок?
Ну ось, зазвичай нікого в домі не зустрінеш. А як тільки почалась сутичка, всі тут.
- Нічого не відбувається, все в порядку, - неохоче відповідає Стас і відходить від брата, тягне мене за собою.
Павло Анатолійович опиняється між хлопцями, повертається до Ігоря і бачить розбиту губу.
- Що це таке? - тягнеться до обличчя сина і стискає пальцями підборіддя. Розвертається до Стаса і впарює в нього сердитий погляд. - Це ти зробив? Що це ви вже не поділили?
Його погляд падає на мене і здається він здогадується в чому справа. Мені соромно і я ніяково відводжу погляд. На автоматі тулюсь до Стаса, шукаючи захисту. Той обіймає мене за талію і притискає сильніше.
- Ми просто посперечались, нічого особливого, - на диво спокійно відповідає мій хлопець.
- Так, тату, - озивається Ігор і торкається розбитої губи. - Вже все гаразд. Ми все вирішили.
- Дивіться, щоб це “нічого” не вилилось у велику проблему, - ще один звинувачувальний погляд в мою сторону. - І щоб я більше цього не бачив. Ви брати і маєте триматись разом.
Які чудові слова, нажаль вони до них не прислухаються.
- Обов'язково, - бубнить Стас.
Він бере мене за руку і тягне геть з їдальні. Коли проходимо повз тітку Соню, ловлю на собі її схвильований погляд. Перед нею ніяково. Вона мене приютила, а я посварила братів.
У вітальні Стас веде мене до виходу.
- Куди ми? - здивовано запитую.
- Поїмо поза межами цього дому, - сухо відповідає. - Тут завжди хтось заважає.
- Ми навіть не одягнені, - протестую.
- Нічого, в машині тепло, - кидає на мене короткий погляд.
Розумію, що вмовити його залишитись нереально. Він сильно злий на брата і з батьком теж не хоче спілкуватись. Все ж таки у Стаса важкий характер. До нього ще треба знати підхід. Згадую Ліну, їй напевно не легко давалось втримати його біля себе. Але я йому потакати не буду, хай навіть не мріє.
Виходимо на двір і на порозі зупиняємось. Шокована спостерігаю, як до будинку під'їжджає поліцейська машина. Всередині ниє неприємне відчуття. Страх котиться по венах, змушує ноги трястись.
Ми спостерігаємо, як з машини виходять два поліцейських і по сходах піднімаються до нас. Відчуваю, як Стас сильніше стискає мою руку. Він теж здогадується, для чого вони тут.
- Вишневський Станіслав Павлович? - сухо запитує один з правоохоронців. Він байдуже ковзає поглядом по мені і знову дивиться на Стаса.
- Так, - коротко відповідає.
- Вас заарештовано за побиття Смичка Івана Тарасовича, - продовжує інший. - Пройдіть з нами.
Стас відпускає мою руку, нахиляється і цілує в губи.
- Скажеш Камілі, що вона поки що за головну, - спокійно говорить, ніби ні в чому не бувало. - Вона знає, що робити.
- Ні, - панічно шепочу і качаю головою.
Не хочу його відпускати, тому чіпляюсь пальцями в його руку. Та Стас відсторонюється і на прощання посміхається мені. Один з поліцейських чіпляє йому на зап'ясток наручники і веде до машини. Так просто і без жодного клопоту. Без жодного звуку.
Розгублена і шокована стою одна на порозі, спостерігаю, як вони садять його в машину, а потім спокійно від'їжджають. Холодний вітер різким поривом дує в обличчя. Я тремчу всім тілом, але не від того, що змерзла, а від того, що мені страшно за Стаса.
Ще декілька секунд я не рухаюсь і переварюю все, що тільки що сталось. А потім біжу в будинок по допомогу. Треба щось робити. Треба рятувати Стаса.
Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Невинна для мажора, Ольга Суниця», після закриття браузера.