Читати книгу - "Поезії, що не ввійшли до збірок (1875-1898), Франко І. Я."
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Автографи мають значні розходження. Перша строфа раннього автографа читається так:
Сонети! Се ж невольничі стихи! Закутий
В тісную форму, мов у пута, тут поет
Ні мислей вольних тут не може розвернути,
Ані ярких картин. Покинь, покинь сонет!
Подається за автографом (ф. 3, № 232), в якому є така примітка поета: «Написано в р. 1880, досі не друковано. Деякі мотиви з сього сонета я переробив пізніше, хоч того самого року, в першім сонеті серії «Вільних сонетів», пор. мою збірку «З вершин і низин», друге доповнене видання, Львів, 1893, стор. 151».
[«ІЗ ГАЛИЦЬКИХ ОБРАЗКІВ»]
Правдива казка. Вперше надруковано О. Кисельовим у журн. «Радянська література», 1941, № 4-5, с. 6-7. В автографі рукописного збірника ця поезія значиться так: «I. Правдива казка». Під цим заголовком вміщено п’ять віршів, розділених зірочкою.
Подається за автографом (ф. 3, № 231, с. 1-2).
«Питаєш, чим я согрішив». Вперше надруковано у кн.: «Літературна спадщина. Т. I. Іван Франко», с. 25. Зберігся автограф (ф. 3, № 231, с. 4), в якому вірш позначений цифрою VII.
Подається за автографом.
[Оповідання цюпасника]. Вперше надруковано у польській газеті «Praca», 1880, № 17, під заголовком: «Opowidańe cupasnuka» («Szczóż mij gruntyk bożow wolejn»).
Збереглися два автографи - ранній (ф. 3, № 190, с. 17-19) і пізніший (ф. 3, № 231, с. 8). В обох автографах відсутні заголовки. В книжечці, де написаний ранній варіант цього твору, є список віршів циклу «Галицькі образки», в якому згаданий вірш значиться під № 2 і має заголовок «Оповідання цюпасника». Зберігся ще список вірша, писаний невідомою рукою (ф. 3, № 329) Умовно датується 1880 р.
Подається за автографом (ф. 3, № 231).
«Praca» - легальна робітнича газета в Галичині, яка видавалась польською мовою у 1878-1892 рр. у Львові. Спочатку - орган львівських друкарів, а потім - загальноробітнича газета. Франко певний час був одним з її редакторів і друкував у цій газеті художні твори та статті про життя бориславських та дрогобицьких робітників.
«На небі чорна тьма…». Вперше надруковано О. Кисельовим у журн. «Радянська література», 1941, кн. 4-5, с. 8-9.
Зберігся автограф (ф. 3, № 214, с. 65, з кінця зошита), в якому закреслені останні дві строфи:
І ви жалібники,
Хто там го вздрить,
Як не поможете,
Пощо будить?..
Но хто ж дитина та?
Що сон її?
Се людськість в злотім сні
Поезії!
За планом збірки Франка «З вершин і низин», що є в цьому ж зошиті, вірш мав бути поданий у циклі поезій «Галицькі образки» під заголовком «Дитя під брамою».
Умовно датується 1880 р.
Подається за автографом.
1881
«Не все іще було, що може бути…». Вперше надруковано у журн. «Світ», 1881, № 8-9, с. 156.
Подається за першодруком.
«Світ» - літературно-науковий і політичний журнал революційно-демократичного напряму, виходив у Львові 1881-1882 рр.
I. Привіт. Вперше надруковано О. Кисельовим і М. Деркач у журн. «Література і мистецтво», 1941, № 5, с. 12-13. Зберігся автограф (ф. 3, № 215, с. 419). Цей вірш разом з віршем «Бубнище» є початком незакінченого циклу поезій: I. Привіт. II. Бубнище. Під номером III подано заголовок «Сон на скалі» і перший рядок - «По скалах спинавсь я всю днину», який Франко закреслив.
Умовно датується 1881 р.
Подається за автографом.
II. Бубнище. Вперше надруковано у кн.: Твори, т. 13, с. 101-102. Умовно датується 1881 р.
Подається за автографом (ф. 3, № 215, с. 419).
«ІЗ ГАЛИЦЬКИХ ОБРАЗКІВ»
Три арештантки. Вперше надруковано у кн.: Твори, т. 13, с. 103-106.
Збереглися два автографи - останніх років життя поета (ф. 3, № 232, с. 69-74) і ранній варіант вірша (ф. 3, № 211, с. 22, з кінця зошита), який був опублікований у журн. «Радянська література», 1941, № 4-5, с. 9-11. Ранній автограф має значні розходження і заголовок «Баби в арешті». Для порівняння наводимо з нього останню строфу:
От так розмовляли жінки,
Лягли на брудні сінники,
Укрились веретов бруднов,
І нич не чути.
Та сон десь до вольних пішов,-
Не мож уснути.
Подається за автографом (ф. 3, № 232).
Смерть убійці. Вперше надруковано М. Возняком у кн.: «Іван Франко», 1926, с. 227-231.
Умовно датується 1881 р.
Подається за автографом (ф. 3, № 224, с. 435-439).
Матрона-комірниця. Вперше надруковано М. Возняком у журн. «Культура», 1926, № 4-6, с. 33-36.
Зберігся автограф (ф. 3, № 224, с. 431-434). В автографі закреслені дві перші строфи, написані іншим розміром, ніж увесь твір:
В службі-м виросла; ті руки вже, мабуть, відроду
почали робить на других! В сльоту чи погоду
маленькою лажу, було, за гусьми на пашу,
діти бавлю, хоть сама б ще бавилась…
Раз нашу
гуску яструб вбив під плотом, аж мій газда з ниви
схопився, жене за мною і кричить щосили:
«Так пильнуєш меї праці, бахуре поганий?
Чом не била-сь дику птицю?»
Умовно датується 1881 р.
Подається за автографом.
Передмова. Вперше надруковано у кн.: Твори, т. 13, с. 120-121. Зберігся автограф (ф. 3, № 214, с. 101-102). В автографі закреслені два рядки другої строфи:
Що писателі суспільними
Питаннями зайнялись.
Замість них написані такі рядки:
Що молодики свавільнії
На естетику плюють.
В автографі є й інші виправлення. Умовно датується 1881 р.
Подається за автографом.
Устиянович Корнило Миколайович (1839-1903) - український художник і письменник ліберально-буржуазного напряму.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Поезії, що не ввійшли до збірок (1875-1898), Франко І. Я.», після закриття браузера.