Читати книгу - "Клас пані Чайки"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
«Кретин», — подумала Каміла, маючи на увазі, звісно, Міхала, а не Алекса, бо про те, що сталося насправді, вона не мала жодного поняття.
Заклад— То як, у суботу? — запитав Мацек у Малгосі.
З усього ІІ-А на прем’єру «Гаррі Поттера й таємничої кімнати» вони чекали найбільше. Минув заледве рік від часу їхнього першого походу на фільм про юного чарівника, а скільки всього змінилося!
— Хоча, з іншого боку, може й небагато, — ділилася Малгося з Камілою, коли дівчата після уроків сиділи в неї вдома.
— Нічого не збагну, — відказала подруга, гладячи Латку, яка намагалася цапнути зубенятами її долоню. Як і будь-яке цуценя, вона обожнювала бавитися й кусатися. — Як це — небагато змінилося? Ти ж знаєш, що він тебе кохає…
— Ну-у-у, — задумливо протягнула Малгося. — Узагалі-то він мені цього не казав. Буркнув лише, що він теж. Але може, це стосувалося чогось іншого?
— Не фантазуй! Та він світу за тобою не бачить!
— Тоді чому він досі мене не поцілував?
— Бо не може наважитися.
— Мацек не може наважитися? — з іронією пирхнула Малгося. — Ти ще скажи, що Каська — це справжній Ейнштейн. Його аж ніяк не назвеш несміливим. Запрошує танцювати, обіймає, компліменти говорить. Але…
— Що «але»?
— Але більше нічого.
— А чого б ти хотіла?
Обидві замовкли. Малгося й сама не відала, чи дозволила б себе поцілувати. А якщо Мацек глузуватиме, бо вона не вміє цілуватися? Щоправда, Малгося спробувала кілька разів цілувати подушку, але це точно не так, як із хлопцем. Сказати про це Камілі? Ні-і-і. Ще кепкуватиме. Проте сказала. Врешті, це ж її найкраща подруга.
— Чого б це Мацек з тебе сміявся? — запитала Каміла. — Гадаєш, він цілувався? Може, не цілується, бо соромиться так само, як ти.
— А Олек? Ти з ним цілувалася?
— Ні, — відказала Каміла й почервоніла.
— А він бодай намагався? — допитувалася Малгося.
Але відповісти Каміла не встигла, бо на порозі саме з’явився Олек і, немовби відповідаючи на це запитання, підійшов до Каміли й поцілував її в щоку.
* * *Останній день перед канікулами тривав немилосердно довго. Малгося не могла думати ні про що інше, крім Мацека й фільму. Це вже завтра!
Бо в першу суботу канікул вони збиралися вдвох піти до кіно. Навіть пані Чайка принесла до класу газету з фотографіями з-за лаштунків фільму.
— У цій серії «Поттера» знімався один із найкращих англійських акторів, — розповідала вона. — Це Кеннет Бранаг, який грає роль Гілдероя Локарта. Досі він виступав переважно в театрі, втілюючись у героїв п’єс Шекспіра.
— А в «Ромео та Джульєтті» він теж грав? — поцікавилася Малгося, але, перш ніж учителька відповіла, пролунав Касьчин голос:
— О, закоханій самі романчики в голові!
— Це якраз не романчик, — перебила її класна керівничка. — Це найкращий твір про кохання, який будь-коли написано, а крім того, Ромео й Джульєтта були вашими однолітками…
Та закінчити розповіді про Шекспіра пані Чайка не встигла, бо з Касьчиної парти почулося злісне сичання:
— Сам ти оферма! — слова супроводжувалися висолопленим язиком у бік Чорного Міхала.
Регіт заглушив слова вчительки.
— Що сталося? — спитала вона, але у відповідь чувся регіт.
— Мене Міхал обзиває! Сказав: «Офермо, йди в черниці!»
Тепер сміявся не лише Чорний Міхал, а й пані Чайка.
— Касю! Це із «Гамлета»! Фраза звучить так: «Офеліє, йди в черниці!» Чомусь мені здається, що ти занадто рідко читаєш книжки, що не належать до шкільної програми. Хоча з обов’язковою літературою ти теж не дуже дружиш. А може, скажеш нам…
Врятував Каську дзвоник. Зате після цієї історії в класі її охрестили Офелією.
— Ах, Ромео та Джульєтта… Як вони кохали одне одного! — говорила Малгося Камілі й Мацекові, коли всі разом поверталися з гімназії. — Навіть наклали на себе руки через кохання. Щоправда, помилково, але… Їх розлучила тільки смерть.
— А мені більше «Гамлет» подобається, — заперечив Мацек. — Оце справжня п’єса!
— Знаєте що? — перебила обох Каміла. — Я поруч із вами почуваюся ідіоткою. Шекспіра я не читала. Взагалі! Я люблю звичайні молодіжні книжки, а ви тут мені про щось допотопне розповідаєте…
— Та це нормальні книжки, — не погодився Мацек. — Абсолютно нормальні. І чудово підходять для молоді. Ти ж чула, що Чайка сказала: Ромео і Джульєтта були нашими однолітками.
— Добре, добре… Ромео! — буркнула Каміла, і лише тоді Мацек з Малгосею помітили, що провели її до самого будинку. — Не базікайте про Шекспіра, краще почекайте на мене. Я візьму собачку й трохи вас проведу.
— А як зветься твоя собачка? — запитав Мацек, спостерігаючи за цуценям, що крутилося біля Камілиних ніг.
— Латка, — відповіла Каміла, а Малгося додала:
— Схоже на ім’я собаки в «Гаррі Поттері», там був такий триголовий собака, який стеріг Філософський Камінь.
— І зовсім не схоже! Його звали Пушок! — заперечив Мацек.
— Ні!
— Так!
Ця суперечка розсмішила Камілу. Вона спостерігала за обома й пригадувала розмову з Малгосею. «Та це ж неозброєним оком видно, як вони кохають одне
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Клас пані Чайки», після закриття браузера.
