Читати книгу - "В обіймах Казанови, Роберт Форісь"

На порозі з’явилася одна з доньок корчмаря, несучи відро гарячої води. Їхня вода для купання. Казанова дав дівчині мідну монету за її старання і взяв лампу від дворецького, потім поставив її на стіл.

Коли вони залишилися в кімнаті самі, він закрив двері на засув.

Ельжбета зняла з плечей плащ і повісила його на поручні крісла. Вона ще раз критично оглянула кімнату, потім підійшла до ліжка й відсунула покривало. Постільна білизна виявилася не найсвіжішою, але в подорожі не можна бути вибагливим. До того ж, ночуючи в таких корчмах, не можна було роздягатися, щоб спати, бо легко можна було підхопити докучливу коросту.

– Допоможи мені розшнурувати корсет, — попросила вона.

Казанова підійшов до неї ближче, жінка відчула приємний дотик до своїх плечей і спини.

Після десяти годин, проведених в кареті, вона мріяла про теплі чоловічі руки, які б масажували її занімілі м’язи. Їй не потрібно було його просити. Джакомо відчув, наскільки вона напружена, і почав масажувати її шию та плечі довгими повільними рухами. Старостина тихо зітхнула, піддавшись приємному полегшенню.

Вона схилила голову набік, погладивши щокою тильну сторону його долоні.

– Це не Версаль, хоча тут, принаймні, пахне приємніше, — сказав Казанова напівсерйозно.

– Якщо говорити про миття, я спершу скористаюся мискою, якщо ти не проти?

– Звичайно, весь туалет у вашому розпорядженні, мадам, — сказав він, пародіюючи куртуазний уклін.

Ельжбета подивилася на миску, в якій мала митися, і зітхнула. Їй нічого не залишалося, як вимити обличчя, груди та пахви, а потім замочити ноги. Казанова обмився після неї, і вони обидва пішли спати.

Після виснажливого дня подорожі жоден із них не відчував бажання на ліжкові фіглі. Вони пригорнулися одне до одного і швидко заснули.

Розділ 5

Вони продовжили подорож відразу після раннього сніданку. Вночі Ельжбета кілька разів прокидалася з поганими передчуттями, тож хитання карети на дорозі заколисало її.

Теплий дотик до коліна розбудив її. Вона відкрила очі й побачила Джакомо, який нахилився до неї з сидіння навпроти. Рука Казанови прослизнула під оборки, діставшись теплих вовняних трусів.

Жінка подумала, що це була чудова ідея скрасити монотонність подорожі.

Вона розвела стегна, відчуваючи приємне тремтіння очікування ласки, але раптом екіпаж різко зупинився, супроводжуваний іржанням коней і переляканим вереском кучера. Розлючена Ельжбета відштовхнула Казанову від себе, тому що той приземлився обличчям у неї на коліна. Вона визирнула у вікно, щоб вилаяти кучера, і завмерла від жаху, коли побачила, як із кущів вирвалися озброєні розбійники і почали бігти до карети.

Пролунав постріл. Один із грабіжників розвів руками і впав на спину. Бандити відкрили вогонь у відповідь. Почувся тріск. Хтось на козлах карети страшно закричав. Ельжбета завмерла від страху, коли раптом відчула, як Джакомо схопив її за руку й потягнув назад. Тієї ж миті випадкова куля відколола шматок дерева від дверей і врізалася в сидіння, прямо біля литки жінки.

Вона почула, що хтось йде. Двері карети відчинилися, і старостина побачила темне, похмуре обличчя.

Казанова без вагань випалив з пістолету. Розбійник схопився руками за шию, зробив невпевнений крок і впав на землю.

Джакомо простягнув Ельжбеті другий пістолет. Паралізована від страху, вона не брала його в руки, тому він поклав зброю їй на коліна.

— Залишайся тут, — гортанно сказав він. Перш ніж жінка встигла його зупинити, він схопив власну шпагу і вискочив з карети, зникаючи з її очей.

Із заціпеніння жінку вирвав постріл ззовні, а потім жахливий крик Антонія та гуркіт чогось важкого, що вдарилося об дах карети. Ельжбета підскочила, впустивши пістолет між сидіннями.

Вона вилаялася і нахилилася, намагаючись знайти зброю. Раптом хтось смикнув другі двері карети, відкривши їх. Налякана жінка витріщилася на бородатого чоловіка, який поспішно почав дертися всередину.

Серце старостини підскочило до горла. Вона в паніці підвела ноги, але сильні, тверді руки стисли її щиколотку. Вона пнула вільною ногою й зачепила каблуком бородате обличчя. Чоловік вилаявся російською мовою, але ноги не відпускав. Він заліз до карети й скорчив огидну зубасту гримасу. Коли він нахилився, Ельжбета відчула сморід немитого м’яса, часнику й цибулі.

Холодні грубі руки проникли крізь оборки її сукні. Жінка напружила стегна й перевернулася на живіт. Вона почала повзти між сидіннями до відчинених дверей. Марно, розбійник всією вагою затис її. Він жорстоко схопив Ельжбету за шию. Другою рукою він підняв її сукню вище стегон і зірвав білизну з її сідниць. Вона кричала, але допомоги не було. Вона не знала, чи живий Казанова. Старостина відчувала жахливий жах перед смертю та жорстокого зґвалтування. Щось гаряче і жорстке торкнулося її сідниць. Вона безнадійно намагалася повернути собі свободу.

Розбійник знову закричав російською і вдарив її головою об підлогу. Приголомшена ударом жінка відчула, як тверда рука розсунула її стиснуті ноги, прокладаючи шлях для проникнення.

Вона розпачливо стогнала, шкрябаючи нігтями підлогу під диваном. Раптом вона відчула під пальцями рукоять пістолету. Вона конвульсивно схопила свою втрату. Відтягнула курок і - вигибаючи руку - приклала ствол до боку бандита, який притискав її. Роздався голосний постріл. Бандит тільки гортанно скрикнув. Він напружився, захарчав, мабуть, бажаючи матюкнутися, і в конвульсіях впав на жінку.

Ельжбета відпустила пістолет, який ще димів, і спробувала виповзти з-під трупа. Скотиняка був важчий, ніж за життя. Їй довелося перевернутися на живіт і відштовхнути його від себе. Після кількох спроб їй це вдалося. Використовуючи долоні, лікті та коліна, вона трохи поворухнула тіло і вилізла з-під смердючої ваги. Пістолетний постріл все ще дзвенів у неї в вухах. Жінка стала навколішки біля відчинених дверей карети і кілька секунд дивилася на кров, що текла з отвору від кулі. Вона інстинктивно витерла руки об сукню й здригнулася, побачивши, що одяг просочений кров’ю.

Усі ці події відбулися протягом однієї-двох хвилин, але Ельжбеті вони здалися цілою вічністю. Налякана, вона покинула карету, не зважаючи на ризик. Сходинки не були спущені, тож вона зіскочила на землю, тримаючись за поручні, і мало не перечепилася об ноги застреленого Казановою розбійника.

Венеціанець ще й досі жив, відбиваючи напади двох озброєних гвинтівками з багнетами головорізів, тримаючи їх на відстані за допомогою шпаги.

Ельжбета озирнулася в пошуках своїх слуг. Кучер висів на козлах карети, зачепившись ногами за лавку. В його животі була глибока рана.

Помічника кучера вона не бачила. Подумала, що той утік, або його вбили.

Раптом