Читати книгу - "Візерунки долі. Я проти, Аграфена Осіння"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
– Ні, перше, що я сподіваюся повернути на місце – це Талія.
– Не бреши мені, люба! Може скажеш, навіщо взяла ці речі? – Чоловік обурено тицьнув пальцем у джинси, які я кинула на стілець, перед тим як сховатися за спину Террі. – Ти вже заздалегідь впевнена, що назад не повернешся, то й приготувалася!
– Послухай, Діне... – спробувала я заперечити.
– Сумку не забула взяти?
– Не забула, – підтвердила я, все одно побачить. – Завжди її з собою беру. У мене там найнеобхідніше.
– Звичайно, я так і подумав, що там найнеобхідніше. Наприклад, знімки мужиків, – прогарчав сердитий брюнет. – Якщо ти зібралася до того необхідного, що на руках тебе тягав, то ось тобі новина, можеш забути про нього, ти його ніколи більше не побачиш!
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Візерунки долі. Я проти, Аграфена Осіння», після закриття браузера.
