Читати книгу - "Клуб: їх таємниці vs твоє життя, Джулія Ромуш"

Розділ 37. Брей Легран.

Все, що знаходилося в теці, було, звичайно, цікаво, але це були, скоріше, просто деталі. Шматочки пазла, які складали воєдино життя цієї дівчини і якоюсь мірою пояснювали яка вона і чому вона поводиться так. 

 

Навіть розглядаючи її фотографії, я продовжував її порівнювати з Ракель. Вони були схожі одна на одну як сестри, але Ракель була більш зухвало яскрава. Помітна. Вона вкарбовувалася в пам'ять. А ця Енді, швидше, нагадувала її спрощену копію. Не така елегантна. Не така фатальна. Як ніби Ракель взяли й змили з неї весь блиск і витонченість. 

 

Проста. "Копія" була дуже простою у порівнянні з моєю колишньою. Не така доглянута, хоча саме це мене найбільше дратувало у Ракель - її маніакальна одержимість бути ідеальною. 

 

Ракель постійно фарбувала волосся, добиваючись потрібного синьо - чорного відтінку волосся, тоді як "Копія" була від природи чорноволоса, як всі азійки. 

 

Ракель годинами зникала в салонах краси, вищипуючи щось одне, а потім наклеюючи щось інше, хоча я вже втомився повторювати, що мені не подобалися накладні вії. Вії Енді ж були по-справжньому довгими, хоч і не такими густими. 

 

Поступово я почав воскрешати в пам'яті образ колишньої, все більше і більше порівнюючи її з "Копією". Ракель робила якісь уколи в губи, а губи Енді були природними. Я знав, що Ракель навіть розріз очей трохи підкоригувала, щоб вони здавалися більш мигдалеподібними, а в Енді була така генетика. Але тільки для чого? 

 

Вони були так схожі, але тільки Ракель домоглася своєї краси за допомогою хірургії й косметології, а "Копія" такою народилася. Судячи з її біографії й нинішнього зовнішнього вигляду, судячи з якого, дівчина не сильно переймається, вона б навряд чи стала витрачати гроші на такі дорогі процедури. 

 

Цей висновок мені не сподобався. У Енді не могло бути плюсів, вона така ж як Ракель і навіть гірше, тому жодні висновки не могли перешкодити мені змінити свою думку про неї. 

 

Я продовжував гортати її досьє і далі, не сильно вдаючись у подробиці та не загострюючи уваги на чомусь конкретному, до тих пір, поки не наткнувся на інформацію про її становлення. Та цього просто не могло бути... Я від подиву ледве не упустив папери з рук, чим привернув до себе увагу Блека. 

 

- Задумався, - промовив я, маскуючи своє замішання. 

 

Дівчата навчалися в один час в одній школі й рік народження у них теж був однаковий.А якщо вони були знайомі? 

 

Загальна картина поки що не складалася, але "Копія" цілком могла щось прояснити своїми поясненнями.Тільки як я отримаю їх від неї, якщо вона нікого до себе не підпускає?!

 

- Мені потрібно, щоб ти влаштував нам "випадкові" зустрічі, - і під нетямущий погляд Блека продовжив, - хочу, щоб ця дика мене не сахалася.  Хочу, щоб довіряла і закохалася на стільки, щоб навіть в думках крім мене нічого не водилося!  Це зрозуміло?  - Піднявши брову, я втомлено подивився на чоловіка, що сидів навпроти.  І мені було глибоко плювати, що він при цьому думав про мене, тому що я знав, що як тільки закінчу з Енді, я візьмуся за нього.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍ Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно