Читати книгу - "(не) Колишні, Таня Смолярчук"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Андрій
-Ай!- мій зад пронизує різкий колючий біль, який водночас пробуджує мене від сну і змушує повернутися обличчям до кривдника..-Сніжан?Якого біса ти коїш...І взагалі що ти тут робиш- це все що я випалюю перед тим як помітити у її руках шприц- що це за хуйня?- киваю на предмет у її руках..
-Це?- вона переводить свої великі блакитні очі на руку киваючи до шприца- укол!- кидає байдуже
-Який ще укол?Тільки не кажи що ти мені його?- кривлюся і дивлюся на себе ззаді- дітько Сніжан що за ігри?- викрикую в істериці
-А це не ігри любий!- складує руки на грудях і кидає виклик одним поглядом, що випромінює впевненість- я тебе закодувала!
-Що ти мене?Я що алкаш по твоєму?І що ти робиш у моїй квартирі, я ж тобі здається все сказав, ми розлучаємося і крапка..
-Нічого за виключенням того, що зараз ти перебуваєш у моїй квартирі; тому у мене до тебе зустрічне питання якого біса ти тут робиш- викарбовує кожне слово- Тихонов ти геть допився?Ти хоч пам'ятаєш як сюди потрапив?
-А що я тут роблю?- озираюся і розумію що це точно не те місце де б я волів бути
-Це питання не до мене- кидає мені одяг- на ось одінься і вимітайся, всю ауру мені задихав своїм перегаром- йде з кімнати лишаючи мене на одинці з своїми думками..
Пам'ятаю як сидів в барі і випивав..Чому?
А точно..Мар'янна, донька..Потім до мене підсіла якась дівиця і все провал!Ну не могла ж мене чужа людина привести сюди, та ще й до квартири Сніжани..Навіть у напівпритомності я не міг пробурмотіти її адресу, краще б сказав що безхатько..
Потрібно дожати Сніжанну.Вона точно знає все в деталях, хоч і дивиться на мене немов фурія..
Чорт ще й зад пече..Що ж вона мені такого вколола, невже дійсно закодувала?Ай хрін з ним нап'юся і вмру..Менше буле проблем..
Одіваюся і вихожу на кухню з надією, що хоч кавою пригостить, та де там..
Вона сидить на своєму зручненькому кріслі біля вікна і щось видивляється.На мене нуль уваги, дивиться так неначе я якесь недорозуміння.Невже я щось бовкнув зайве?Сніжанна остання кого я хотів би колись образити, я й так зіпсував їй чотири роки життя не хотілося б це чимось ускладнювати..
-Вибач.Що б я вчора не накоїв, наперед прошу вибачення.Щось я вчора перебрав, не пригостиш кавою?
-Ти чудово орієнтуєшся у мене на кухні, обслужи себе сам..
-Як я сюди потрапив?
-Не знаю- знизує плечима- напевне якісь небесні сили тебе мені сюди припхали, тільки от за які гріхи не розумію..
-А можна без твоїх шуточок?
-Сонце моє?Шуткі в сторону, я на повному серйозі..
-Ясно.Отже розмови в нас в тему не вийде..
-А ти хотів про щось поговорити?Ой вибач, але оплакувати твоє перше і велике кохання ми точно не будемо- на мить задумується- хоча, ти знаєш мені її шкода, якщо Мар'яна таки прийме тебе бовдура назад то витратить ту цілу зв'язку нервів що лишилися..
-Ти так зараз спокійно говориш про мою колишню і про наше воз'єднання, може тоді ще й про розлучення поговоримо?- завожуся на рівному місці
-А давай!- з викликом кидає мені, на що я навіть не встигаю зреагувати- коли йдемо писати заяву, можу хоч прям зараз..
-Навіть так?А я був налаштований на бій, куди ж поділося твоє кохання?- знаю що це егоїстичне питання по відношенню до жінки що тебе кохала, але якийся укол по моєму чоловічому его змушує задати мені це питання Сніжанні.
-Розбилося об твою байдужість і зради, і знаєш що?- складає руки на грудях і зводить брови до гори
-Що?- займаю таку ж стійку навпроти дружини..
-Раз ми так на чистоту заговорили, хочу щоб ти знав, я теж тобі зрадила, тому ми квити..І знаєш мені сподобалося, я вже й забула що таке відчувати себе жінкою, бажаною і коханою..
-Ти диви!Хочеш пробити мене на ревність?
-Та ні.Чого б це?Я ж не Мар'янка...Хоча судячи з твоєї вчорашньої поведінки вона пошле тебе під три чорти!
-А до чого тут вона?- на останньому слові у моїй голові з'являються нові картинки вчорашнього вечора, голову на відруб даю вона там була..- Сніжан?
-Не дивись на мене так, я тобі нічого більше не скажу, завтра о десятій біля заксу, не спізнюйся..
Розумію, що моя дружина мені нічого більше не скаже, їду на роботу.Там і зможу випитати Мар'яну все що мене цікавить..
На роботу приїджаю побитим псом..
І помічаю що я єдина людина що присутня в офісі.Часу вдосталь щоб привести себе до ладу і випити таблетку аспірину, щоб хоча б малість зменшити цей нестерпний головний біль..
З нетерпінням чекаю на прихід Мар'янни, але ні о восьмій ні об десятій на роботі вона не з'явилася..
Мої нерви на межі.
Вона що хороброї води випила?Як посміла не явитися на роботі?Що за закидони?Невже думає, що якщо тепер знаю що в єї є дитина то може так халатно відноситися до своїх обов'язків?
Хочеться негайно поїхати до неї додому і дати добрячого прочухана.Зупиняє лише те, що в мене дуже важлива зустріч, через яку власне вчора я й змусив до пізна її працювати тут з малою.
Перед вечором нарешті закінчуєттся мої надскладні переговори.
Я задоволений цим результатом, і мій настрій різко злітає в гору.
Рівно до того моменту, як я повертаюся до офісу і помічаю, що Мар'янни як не було так і не має..В голову закрадаються думки що я дійсно вчора налажав, або ж вона таки хлибнула холодної води і не боїться втратити місце фінансового директора.
На емоціях їду до її дому, щоб розібратися що ж в біса таке відбувається.
І завмираю коли двері її квартири відмикаються, і на порозі стоїть вона.Вся така домашня, у коротеньких білих шортах і простій сірій вільній футболці, крізь яку всеодно чітко вимальовуються дві чималих півкулі, і я розумію що звичка Мар'яни ходити без ліфчика нікуди не поділася..
Ковтаю слюну і не одразу розумію що я просто залип на її цицьках,подумки даю собі ляпаса за цю слабкість. Перевожу погляд на її обличчя і зіштовхуюся з розлюченими емоціями, ще трохи і пара з уст полетить.
-Чого тобі Тихонов?- гарчить на мене, і я таки розумію що я напевне накосячив..
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «(не) Колишні, Таня Смолярчук», після закриття браузера.