Читати книгу - "Черево Парижа"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Тимчасом хлопчик протуркав матері вуха, розповідаючи їй щовечора про свого доброго приятеля Флорана, його добрий друг Флоран малював йому сьогодні дерева й чоловічків у хатках, його добрий друг Флоран зробив такий і отакий жест, говорячи, що люди були б кращі, коли б усі вміли читати. Отже, Нормандці раз у раз доводилося чути про інтимне життя людини, яку б вона хотіла звести зі світу. Одного разу вона замкнула Мюша вдома, щоб він не ходив до інспектора, але хлоп’я так плакало, що другого дня мати мусила дати йому волю. Незважаючи на могутню постать і сміливий вираз обличчя, ця жінка мала м’яку вдачу. Коли хлопчик розказував їй, що йому було тепло, й повертався додому в сухій одежині, вона відчувала невиразну вдячність і задоволення від свідомості, що її дитина має притулок і може гріти ноги коло вогню. Трохи згодом Луїза була дуже зворушена, коли Мюш прочитав їй уривок брудної газети, в яку було загорнуто кусок морського вугра. Поступово, не усвідомлюючи собі того, вона переконувалася, що Флоран і справді непогана людина. У неї пробуджувалась пошана до його освіти і зростала цікавість до нього; їй захотілося придивитися до нього ближче, проникнути в його життя. Тоді Нормандка переконала себе, що вона тільки виконує свій попередній план помсти: треба бути привітною з двоюрідним братом Кеню, щоб посварити його з гладухою Лізою,— так буде ще цікавіше.
— А що, твій добрий приятель Флоран розмовляє з тобою про мене? — запитала одного ранку мати Мюша, вдягаючи його.
— Ні,— відповів хлопчик,— ми з ним граємося.
— Ну, то скажи йому, що я на нього вже не гніваюсь і дуже вдячна, що він навчає тебе читати.
Від того дня хлоп’яті давали доручення. Він ішов від матері до інспектора, від інспектора до матері з люб’язними запитаннями та відповідями, які несвідомо повторював; його можна було б так само примусити передати найбридкіші слова. Але красуня Нормандка боялася, щоб її не вважали соромливою; вона прийшла одного разу сама й сіла на вільний стілець, поки Мюш займався з Флораном краснописом. Луїза поводилася дуже чемно, наговорила Флоранові багато приємного, а той соромився ще більше, ніж вона. Розмовляли вони тільки про дитину. Коли вчитель висловив побоювання, що, може, незручно буде провадити далі навчання в конторі, торговка запропонувала йому приходити до них вечорами. Потім вона заговорила про гроші. Флоран почервонів і сказав, що не прийде, якщо вона буде говорити про гроші. Тоді Луїза в душі дала собі слово віддячити йому, даруючи час од часу найкращу рибу.
Отже, мир був укладений. Красуня Нормандка взяла навіть Флорана під свою опіку. А втім, до інспектора вже звикли; рибні торговки казали, що він добріший за Верлака, дарма що має такі похмурі очі. Тільки стара Мегюден знизувала плечима; баба ненавиділа «худого довгаля», як вона його презирливо називала. А коли одного ранку Флоран з посмішкою зупинився перед саджалкою Клер, молода дівчина аж упустила з рук вугра й повернулася до нього спиною, охоплена гнівом, задихаючись від злості. Це так вразило Флорана, що він запитав у Луїзи, за що гнівається на нього її сестра.
— Та облиште її,— відповіла Луїза,— адже вона в нас норовиста... Вона ніколи не погоджується з іншими. Це просто вона мені на зло.
Нормандка торжествувала. Вона гордо стояла за своїм прилавком, ще більше кокетуючи, і робила надзвичайно складні зачіски. Зустрівши якось красуню Лізу, торговка зневажливо глянула на неї і навіть пирснула сміхом просто їй в обличчя. Упевненість, що вона дошкулить ковбасниці, коли перетягне на свій бік її кузена, надавала приємної звучності дзвінкому сміхові Луїзи, від якого хвилювалася її повна біла шия. Їй спало на думку одягти Мюша в гарний шотландський костюмчик та оксамитову шапочку: досі хлоп’я ходило завжди в драній блузі. Та саме в цей час у Мюша прокинулася колишня пристрасть до води. Лід розтанув, була відлига. Мюш відвернув кран і змочив під ним свою шотландську блузочку, підставивши під струмінь лікоть так, щоб вода текла вздовж його руки. Це він називав «гратися в ринву». Мати застала його в компанії з двома іншими хлоп’ятами, коли вони втрьох пускали плавати в оксамитовій шапочці Мюша двох біленьких рибок, яких Мюш украв у тітки Клер.
Флоран прожив на Центральному ринку майже вісім місяців у якомусь безперервному півсні. Після семи років страждань він раптом опинився серед такого незворушного спокою й розміреного життя, що йому здавалося, ніби він не живе, а існує. Флоран віддавався цій мирній течії, відчуваючи якусь порожнечу в голові, весь час дивуючись, як це він щоранку опиняється в своєму кріслі в тісній конторі. Ця кімнатка з голими стінами, малесенька, мов корабельна каюта, подобалася йому. Він залишався там на самоті, відділений від усього світу, під незатихаючий гуркіт ринку, що нагадував йому безкрає море, яке наче оточувало його з усіх боків. Та з часом ним поступово оволодівала невиразна тривога, що доводила його до розпачу; Флоран докоряв собі за якісь неіснуючі гріхи, обурювався проти порожнечі, що все ширилася в його голові та серці. А ще йому набрид поганий запах попсованої морської риби, від якого його нудило. То був повільний розлад, невиразна нудьга, що перейшла у гостре нервове роздратування.
Дні минали жахливо одноманітно. Флорана зустрічали ті самі звуки, ті самі запахи. Ранком гудіння торгів оглушало його,
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Черево Парижа», після закриття браузера.