Читати книгу - "Східно-Західна вулиця. Повернення до Львова"

Через кілька днів після зникнення крапки з комою Шовкросс пожалівся Лаутерпахтові також на умови конкретних звинувачень проти окремих підсудних. Чотири держави-переможниці мали «дуже великі труднощі» з офіційним обвинуваченням, цей документ не сподобався Шовкроссові «взагалі»: «Я гадаю, що деякі з пунктів обвинувачення навряд чи пройдуть випробування історією або навіть прискіпливу юридичну експертизу». Можливо, Шовкросс мав на увазі несподіване введення у текст обвинувального акту нового слова «геноцид». Його було додано на останній стадії на вимогу американців. Британці мали вагомі заперечення. Лаутерпахт не дозволив би його додати. «Ми просто мусимо видобути з цього вельми незадовільного документа максимум користі»{230}, — казав Шовкросс Лаутерпахту.

Вирішили, що судовий процес відбуватиметься у Нюрнберзькому палаці правосуддя і розпочне свої засідання у листопаді 1945 року. Союзники встановили двадцятьох чотирьох головних підсудних, до їх числа входили: Герман Герінг (рейхсмаршал Гітлера), Альберт Шпеєр (міністр озброєнь і військової промисловості) і Мартін Борман (особистий секретар фюрера). Сьоме ім'я у списку мало б зацікавити Лаутерпахта: Ганс Франк, генерал-губернатор окупованої Польщі. Лемберг і Жолкев перебували на підконтрольній йому території.

«Якби ви могли знайти можливість побути там кілька днів на початку, — запропонував Шовкросс, — це було б для нас суттєвою підтримкою. Платні за це не передбачено, але витрати буде відшкодовано».

Лаутерпахт вдруге прийняв запрошення.

III

Міс Тілні з Нориджа

49

— Хто така міс Тілні? — запитав я свою матір.

— Поняття не маю, — відповіла вона без особливого ентузіазму.

А тоді додала, наполягаючи на тому, що більше про це немає жодної інформації:

— Мені здається, що вона була тією жінкою, яка привезла мене з Відня до Парижа влітку 1939 року.

Ось що сказав їй Леон через багато років після того, як це відбувалося: «Pas important». Це не важливо.

Судячи з усього, міс Тілні взяла Рут в її мами Рити. Рут був лише рочок. Передача дитини відбулася на вокзалі Вестбанхоф. Вони попрощалися, і міс Тілні з немовлям сіли на потяг до Парижа. Це був нестерпно важкий момент для матері. Після прибуття на Східний вокзал дитину передали Леонові. Міс Тілні олівцем написала на клаптику паперу своє ім’я та адресу. Au revoir. Вони більше ніколи не бачилися одне з одним.

— Вона врятувала тобі життя?

Моя мати кивнула.

— Ти не хотіла дізнатися, ким вона була, побачитися з нею, взнати більше про неї, подякувати їй?

— Ні.

— Ти не хотіла дізнатися, чому вона зробила те, що зробила?

— Ні.

50

Те, яким чином моя мати виїхала з окупованого німцями Відня через три дні після свого першого дня народження і без батьків поруч, було не зовсім зрозуміло. Я розумів її небажання згадувати про це.

Тих, кому були відомі хоч якісь подробиці, вже немає серед живих, а документи, які мені вдалося роздобути, містили кілька зачіпок. Серед них був паспорт, виданий на ім’я моєї матері у грудні 1938 року. У паспорті було три вигорілих штампи і кілька свастик. Один штамп мав дату — 4 травня 1939 року — і дозволяв дитині одну поїздку за межі Австрії з правом повернення. Виїзний штамп було поставлено через два з половиною місяці, 22 липня, в австрійському місті Фельдкірх, що на кордоні з Швейцарією, на схід від Цюріха. В’їзний штамп з позначкою «Entrée» було поставлено наступного дня, 23 липня, у Франції. На обкладинці паспорта була свастика, але не було яскравої «J». Дитину не було ідентифіковано як єврейку.

Рита залишилась у Відні. Цей факт завжди непокоїв мою маму, бо стосувався обставин, за яких Рита вирішила — якщо у неї був вибір — не супроводжувати свою єдину дитину до Парижа. Необхідність чи вибір? Необхідність має свої принади.

Окрім паспорта, єдиною іншою зачіпкою був жовтуватий клаптик паперу, що терпляче чекав поміж документів Леона. Розміром у два квадратних дюйми, він був складений вдвоє і мав з одного боку кілька твердо написаних олівцем слів. «Міс Е. М. Тілні, “Менука”, Блу Белл р-д, Норидж, Англія». Жодного повідомлення, лише ім’я та адреса.

Два роки жовтий клаптик висів на стіні над моїм робочим столом. Вряди-годи я дивився на нього, гадаючи, де було написано цю записку, хто її писав і що могло змусити міс Тілні здійснити таку небезпечну подорож, якщо вона насправді її здійснювала. Інформація, записана на клаптику, мала бути важливою, оскільки Леон зберігав його усе життя, шість десятиліть.

Адреса у Нориджі була за сто миль на північний схід від Лондона, за Кембриджем, поблизу Норфолк-Бродс. Я не зміг знайти будинок з назвою «Менука», з його англійським підтекстом, що натякав на середній клас.

Я почав із записів перепису населення і телефонних довідників Нориджа початку двадцятого століття і, на свій подив, знайшов не менше п’яти жінок з ім’ям Е. М. Тілні. Двох із них можна було не брати до уваги з огляду на вік: Една М. Тілні була надто молодою, щоб їхати до Відня (народилася 1924 року), а Едіт М. Тілні — надто старою (народилася 1866 року). Тож залишилось три імені:

1. Е. М. Тілні, народжена 1915 року, зі сусіднього села Блофілд.

2. Елсі М. Тілні, народжена 1893 року, яка під час загальнонаціонального перепису населення 1901 року мала сім років, мешкала у Нориджі на вулиці Глостер, 95, разом зі своїми батьками.

3. Едіт М. В. Тілні, без дати народження, яка вийшла заміж за п. Гілла 1940 року.

У телефонному довіднику була Е. М. Тілні з Блофілда. Якщо це та сама особа, їй мало би бути дев’яносто п’ять років. Я кілька днів набирав телефонний номер і врешті поговорив з Дезмондом Тілні, який мав прекрасний норфолкський акцент:

— Моя сестра Елсі Мей померла три роки тому, — сумно сказав він.

— Чи їздила вона до Відня у 1939 році?

— Ой, не знаю, я ніколи не чув про це.

Він сказав, що розпитає. Через два дні він зателефонував і повідомив, що, на жаль, його сестра не їздила закордон перед війною.

Я перейшов до Елсі М. Тілні, яка народилася 1893 року. Запис у переписі 1901 року повідомляв, що вона мешкала в окремому будинку з батьками, яких звали Альберт (канцелярський службовець) і Ханна, та своїми чотирма братами і сестрами. Це ім’я та дата народження видали в інтернет-пошуку ще два результати. 1 січня 1960 року