Читати книгу - "Мій бос тиран, Елісса Фенікс"

Тим часом вона почала розуміти, що, можливо, в її страхах ховалася і потреба. Потреба бути поруч з кимось, кому не можна відмовити, хто кидає виклик її внутрішньому спокою. Але чи була вона готова до цього виклику? І чи була готова побачити, куди цей шлях може призвести?

Аліна вирішила, що їй потрібно більше часу, щоб розібратися у своїх почуттях. Вона не могла просто так вирішити. Це не був момент, коли можна було діяти імпульсивно. Вона повинна була бути мудрою, приймати правильні рішення, навіть якщо це означало зберігати дистанцію.

Але навіть із цими думками вона не могла позбутися відчуття, що це ще не кінець. Це тільки початок. Вона знала, що кожен її крок ще більше заглиблює її в цей лабіринт емоцій, і хоча вона прагнула триматися на відстані, вона не могла не відчувати, як цей шлях до нього стає все більш непередбачуваним.

Як вона могла йому відповісти? Що сказати тому, хто вже глибоко проник в її душу? І чи могла вона знову стати тією самою, яку він залишив в спокої? Але вона точно знала одне: це не буде останнє, що відбудеться між ними.

Аліна стояла перед дзеркалом у своїй квартирі, ретельно підбираючи свій вигляд. Її пальці, схопивши серветку, обережно витирали останні кілька крапель поту з лоба. Серце билося швидше, ніж зазвичай, і це не було пов'язано лише з майбутнім представленням проекту. Хоча вона намагалася зосередитися лише на професійному аспекті, вона не могла позбутися думок про все, що сталося останнім часом.

Вона витримала глибокий вдих, намагаючись зібратися. Це був важливий день — момент, коли її робота та зусилля, вкладені в проект, повинні були продемонструвати свої результати. Вона працювала над цією розробкою без перерви кілька тижнів, і тепер усе мало бути готово. Дмитро був чітким і вимогливим, а їй доведеться довести свою здатність не тільки як фахівця, а й як частини цієї команди.

Але серце її ніяк не заспокоїлось. Вона дивилася на себе в дзеркало, намагаючись впоратися з власними переживаннями. Їй потрібно було бути впевненою. Потрібно було зібратися. І хоча проект був вже практично готовий, вона не могла не відчувати страху перед тим, як усе це буде сприйнято. Що, якщо щось піде не так?

Набравши трохи більше сміливості, вона вирішила закінчити останні приготування. Вибір одягу був важливий, але в цю мить Аліна знала, що важливіше, як вона почувається сама з собою. Вибір припав на строгий, але елегантний костюм. Тонка тканина сукні, що була частиною костюма, облягала її тіло, підкреслюючи всі правильні лінії, а класичні чорні туфлі додавали впевненості в її кроках. Усе було готово, залишалося тільки поїхати.

Але перед тим, як зібрати свої речі, Аліна заглянула в телефон і знову побачила повідомлення від Дмитра. Його слова були прямими, і навіть зараз, коли вона стояла перед дзеркалом, це повідомлення виводило її з рівноваги. Вона відчула, як її серце застигло в грудях, і на мить знову загубилася в роздумах.

«Ти від мене не втечеш…» — ці слова ще відлунювали в її свідомості, змушуючи її нервувати. Але зараз не було часу сумніватися. Вона повинна була зібратися, зосередитися на своєму завданні. Завтра вона буде представляти проект, і це мало стати її великим моментом.

Вона повільно поклала телефон у сумку, вирішивши, що зараз не час для емоцій. Вона відчувала, як її розум починає знову відключатися від непотрібних думок і зосереджуватися на тому, що її чекає. Важливо було, щоб усе було досконало — і не тільки для того, щоб продемонструвати професіоналізм, а й тому, що цей проект, ця робота стали частиною її боротьби. Вона не могла допустити, щоб будь-які зовнішні чинники завадили їй зробити все, як треба.

Після ще одного погляду в дзеркало, Аліна поклала сумку на плече, перевірила, чи все вона взяла, і вийшла з квартири.

Її кроки були впевненими, хоча й хвилюючими. Сьогодні вона не могла дозволити собі сумніви. Її внутрішній голос говорив їй, що вона зможе це зробити. Вона знала, що сьогодні буде вирішальний момент. І хоч це було не просто про проект, а й про все, що відбувалося між нею і Дмитром, сьогодні вона повинна була бути сильна. Істина була в тому, що в її руках було більше, ніж просто виконання роботи. Вона мала зупинити ці думки, це заплутане почуття і знову повернутися до того, що важливо.