Читати книгу - "Оманливий рай, Світлана Литвиненко"

-Катерино Борисівно, мені дуже приємно, що саме так ви до мене звертаєтеся,- Денис взяв до рук склянку з лимонадом та обвів усіх поглядом,- для мене сьогоднішня вечеря є приємною і трохи несподіваною.

-А що саме є несподіваним?- запитав Василь Іванович.-Краще б розповів чим займаєшся. От мій Слава, кращий водій у великій компанії. Його поважають та цінують. Він на хорошому рахунку в керівництва та і в самого власника. Бо саме він йому доручає найважливіші справи, от доручив таку королеву возити. Досяг мій хлопчик у столиці великих успіхів відразу ж влаштувавшись на роботу.

-Дядечко, не варто перебільшувати,- але натомість Слава розцвітав у похвалі.

-Це я для того кажу щоб Єва зрозуміла, якого чоловіка втратила,- Василь Іванович говорив це з відкритим натяком.

-А причому тут Єва до мого Слави?- в недорозумінні Яна дивилася на Василя Івановича,- А ти що Славо хіба не знаєш на кого працюєш?

-У мене тост…,- хотів було Денис та зустрівшись поглядом з Євою зрозумів, що не варто перебивати ту розмову, яка відбувалася на даний момент, що відвертості не уникнути.

-Янусь, звісно я знаю де працюю і на кого,- Слава насипав собі ще товченої картоплі, а потім з гордістю додав,- я працюю у найкрупнішій вантажно перевізної компанії, власником якої є Антипов Денис Максимович. Денис… Невже?

-Сама так, ця компанія належить мені і працюєш ти на мене,- Денис не став більше ухилятися.

-Що?- Василь Іванович завмер в одній позі.

-Денисе Максимовичу вибачте мені мою зухвалість,- Славі помітно стало незручно,- я не знав… зовсім не хотів… я вам вдячний за…

-Таке відчуття, що ти навмисно підставив до мене Славу. Тільки не розумію навіщо,- Яна починала заводитися.

-Яно, будь ласка, не треба фантазувати. Будемо зберігати ввічливість,- Денис намагався говорити спокійно накладаючи собі ще їжі у свою тарілку.

-Не думала, що ти будеш займатися сватанням, але непогана ідея,- Єва все зрозуміла і навіть була задоволена.

-Мені починає доходити,- вигукнула Яна забувши про етику,- ти навмисне Дене підсунув мені Славу, щоб ми відчепилися від Єви і від тебе.

-А хіба вас погано разом? Як на мене всі задоволені,- Денис продовжив їсти.- Славо ти задоволений?

-Так Денисе Максимовичу, я дуже задоволений і вдячний вам,- Слава сидів як на витяжці,- Яна, я тебе кохаю до безтями і готовий заради тебе на все.

-От бачиш, хіба ти не про такого чоловіка мріяла?- запитав Денис, а потім обвів усім за столом очима додав,- Катерино Борисівно, Василь Іванович вибачте за це маленьке непорозуміння. Мабуть вам варто пояснити, що тут відбувається.

-Будь ласка поясни, бо я не дозволю, щоб мого племінника використовували,- на відміну від своєї дружини Василь Іванович відчув роздратування і водночас розчарування.

 -Дядечко, не варто…,- Слава не хотів конфлікту зі своїм роботодавцем.

-А давайте я поясню, бо мої пояснення будуть більш зрозумілі,- сказала на підвищеному тоні Яна,- моя мама і мама Дениса хотіла нас одружити і я була тільки за, але Денис був проти, бо зустрів Єву.

-А я хотів свого Славу звести з Євою, а вона зустріла Дениса. Без сумніву в них фіктивні стосунки,- здогадався Василь Іванович.

-Любий ти помиляєшся у них справжні стосунки. Хіба не видно, що вони кохають один одного,- Катерина Борисівна кинулася на захист доньки,- і Слава з Яною така гарна пара…

-Цілком з вами згоден Катерино Борисівно,- підтримав жінку Денис,- усім добре, то давайте на далі спокійно насолоджуватися вечерею та спілкуванням. Яно, невже ти і справді незадоволена?

-Ми дуже задоволені та щасливі,- Слава обійняв Яну за плечі,- я кохаю тебе моє сонечко.

-Ну, добре,- Яна пом’якшала,- у бідь –якій ситуації варто шукати свої плюси.

-Золоті слова,- сказала Єва, яка перебувала у найкращому настрої серед усіх і Катерина Борисівна це помітила і теж раділа разом із донькою.

-Налий мені вина,- наказав Василь Іванович своєму племіннику,- зізнаюся тобі Яно, що я зовсім не проти, що ти зустрічаєшся з моїм племінником. Сподіваюся, що він тебе не розчарує. А якщо все-таки виникнуть якісь проблеми, то звертайся безпосередньо до мене. Я завжди по-батьківські готовий допомогти порадою і ділом. Бо ти для мене вже як донька.

-Дякую Василь Іванович,- Яна повністю заспокоїлася і попросила Славу насипати її салату з морепродуктів.

  Пізніше всі перейшли до вітальні, а Єва пішла на кухню, щоб приготувати всім чаю. Вона якраз діставала чашки з навісної шафи коли почула позаду голос Яни:

-Прийшла допомогти тобі. Чи може ти проти?

-Та ні, зовсім ні,- відповіла Єва,- якщо звісно ти не думаєш накидатися на мене з кулаками.

-Ні, не думаю. Немає причини,- відповіла Яна,- хлопців ніби з тобою поділили. Скажи, тоді у будинку Марії Данилівни ти з Деном вже по-справжньому зустрічалися чи розігрували фіктивну пару?

  Єва такого питання не очікувала. Спочатку хотіла відповісти правду та вчасно зупинила себе, бо зрозуміла, що іноді відвертість може зашкодити. І Яна не та людина, якій вона може довіряти, чомусь не сумнівалася, що вона може все переповісти Марії Данилівні. І потім все почнеться з початку.

-Між нами ніколи не було фіктивності,- сказала впевнено Єва,- відразу познайомившись ми почали зустрічатися по-справжньому. Наші почуття один до одного щирі, ми кохаємо один одного. Можливо тебе це розчарувало, то вибач. Моя тобі порада, не варто шукати причини, зачіпок та сподіватися і надіятися, що Ден закохається у тебе і покине мене.

-А я й не шукаю ніяких зачіпок. Та чомусь я переконана, що тобі і Денові не бути разом і хто знає, що нас очікує. Ну, що понесли чай, бо там вже на нас зачекалися мабуть…