Читати книгу - "Фенікс, Валерія Дражинська"

Марат

Куди вона зникла? Телефон вимкнений з ночі. Розумію, що переборщив, але навіщо відразу збігати. Усі жінки однакові, ледве що ховаються в кущі та обирають, головне, ті, що найважче знайти. Бігай за ними, шукай наосліп. Щоправда, зараз замість мене містом бігає моя служба безпеки, але від перестановки доданків сума не змінюється. Напружуюся то я.

Дзвінок телефону застав у машині. Фрезов. А цьому ушльопку, що ще потрібно?

- Слухаю.

- Марат Хасанович, як поживаєш? - відразу насторожує до непристойності задоволений голос.

- Твоїми молитвами. Чим зобов'язаний?

- Давно хотів дізнатися, як там поживає твій братик у лікарні Балтімора?

С**а... Скидаю виклик. Набираю номер, де мені повідомляють про смерть брата. Його застрелили просто в палаті. Дві думки розривають мозок. Уб'ю, тварюка. Як він дізнався?

Набираю Фрезова. Той трубку бере одразу. Звичайно, чекав дзвінка.

- Ти ж знаєш, що труп! Це питання часу, - мій голос абсолютно спокійний, на відміну від того, що відбувається всередині, - Хто?

Фрезов розуміє. Та відразу здає ім'я того, хто видав йому місцезнаходження брата:

- А ти ще не зрозумів?! Ава!

Мабуть, цього разу він мене точно розмазав. Це приголомшило набагато більше, ніж звістка про смерть брата.

- Вона не знала, - глухо запевняю більше самого себе.

- Упевнений? Телефон свій не залишай деінде, - у пам'яті послужливо спливає рахунок із клініки, що прийшов на телефон на ранок після нашого першого разу. Невже встигла все розглянути? - Щойно її побачив, то відразу зрозумів, що вона тобі сподобається. Навіть грошей не шкода. Хоча сума відчутна. Чого мовчиш, Марат? Так з усіма буває, хто в Бога грає. Думав тобі все байдуже? Отримуй. На кожного хижака знайдеться свій хижак. Харчовий ланцюжок життя.

- Ти її трахав? - не знаю чому саме це питання зараз б'ється в мізках.

Виродок сміється:

- Навіть так, Марат? Ти що справді втюрився?! Співчуваю! Удвічі. І за брата, і за красиву дівчинку Аву, яка зараз залишає країну. Ти її більше ніколи не побачиш! - ця с**а був дуже задоволений собою, але це ненадовго, - І на твоє запитання - ні, Марат. Нехай тебе втішає думка, що трахав її тільки ти. Я не остання сволота та розумію, що ти не винен у тому, що сталося. Просто не потрібно було ховати Савелія.

Я скидаю виклик. Усе, що потрібно, я почув. Набираю Костю, начальника служби безпеки.

- Знайшли?

- Так!

- Вези в селище, - скидаю виклик, - Андрію, гальмуй біля якогось бару.

Усередині спостерігаю як бармен наливає в склянку віскі. Не витримую, відбираю пляшку і п'ю з горла. Кидаю на стійку гроші, виходжу на вулицю і сідаю на тротуар. Дев'ята ранку. Люди, що проходять повз, зі здивуванням спостерігають, як біля Лендж Ровера сидить мужик і гасить із горла дешевий віскарь. По**й! С**а, перший раз у житті з таким стикаюся. Уперше не знаю, що робити. Ні, знаю, звісно. Але, с**а, боляче. А ще болючіше від того, що смерть брата відійшла на другий план. Яка ціна зради? І головне питання - чи готовий я вилучити цю плату з боржниці? Пів пляшки пішло майже залпом. Друга половина теж не особливо розтягнулася.

- Андрію, сходи повтори, - кивнув я на порожню пляшку, що валялася в ногах.

У селище наказав їхати повільно. Віскар уже не заливав у себе, а попивав невеликими ковтками. Тіло вело, зате мізки працювали як комп, у систему якого постійно вклинювалися шкідливі віруси. Я вже не фільтрував думки, вони блохами стрибали в голові. Можливо спочатку все і було за наводкою Фрезова та заради грошей, але, б***ь, уже на третій нашій зустрічі було видно, що я небайдужий їй. Що їй не вистачало? Адже любила! Адже хотіла! Таке неможливо зіграти. Дурепа! Прийди вона до мене та розкажи все як на духу, пробачив би. Так, злився б! Бісився! Можливо навіть стукнув би або трахнув жорстко, до болю. Але пробачив! Адже любив же! Уперше в житті закохався як пацан. Я готовий був дати їй все. Усе життя ні в чому б собі не відмовляла. На руках готовий був носити. Але вона проміняла мене на гроші. Чому вона так вчинила? Через те, що злякався своїх незрозумілих почуттів до неї. Не був готовий до такого натиску. Дав задню. Повівся як мудак, виставивши досить невинну ситуацію в іншому світлі. Але вона реально мене розлютила. Занадто багато стало її в моєму житті. Ось і вирішив, на свою голову, провчити та відштовхнути. Та відразу ж пошкодував. Олена подруга Слави та дружина Олега, друга тієї ж Слави. Та ще парочка. Щойно вони сваряться, а це відбувається доволі часто, Олена біжить за звичкою до мене, виговориться та напитися, бо Слава давно живе в столиці. У нас із нею ніколи нічого не було. Терплю я це, тому що подобається дівчина. Не як жінка. Олена одразу вирішила, що Ава чіпляється до мене і підіграла.

Ава типу так помстилася мені? Верх ідіотизму. Люди розмовляють, вирішують проблеми, а не йдуть відразу на крайні заходи. Це точка неповернення. Вона розуміла, коли зраджувала, що я знайду її, де б вона не сховалася? Вона розуміла, що я з нею зроблю за це?

Ми під'їхали до будинку. Біля воріт стояли машини Кості й пацанів з охорони. Вона вже тут. Згадалося наше озеро! Щасливі дні з нею. Перша зустріч. Передчуття. Сумніви. Перший секс, який зніс дах та так і не повернув на місце. Тоді я остаточно збожеволів на ній. Не слухав застереження Ігната. Нікого. Перший раз мене конкретно повернуло, коли побачив якими очима вона вперше дивилася на наше озеро. Саме тоді зрозумів, що план просто трахнути спочатку був провальним. Хотів її всю собі. Та, звісно, злякався. Сподівався, відштовхнувши, забути. Дохлий номер. Ще й Ігнат показав відео з ресторану. Ми, звісно, дивилися його й раніше, але я б ніколи не зіставив незначний епізод привітання іменинниці незнайомої дівчини з Авою. Тим паче, там вона на себе не особливо схожа та якість погана. Ігнат же випадково побачив її фото в досьє, зібраному на неї, та впізнав. Фотографічна пам'ять. Тоді вирішив триматися подалі до з'ясування обставин. Не зміг. Тягнуло до неї як магнітом. Та понеслося. Краще б почекав. Прокинувся від спогадів, коли спроба зробити черговий ковток не увінчалася успіхом. Пляшка була порожня.