Читати книгу - "Єдина, або Сім наречених принца Ендрю, Ольга Обська"

РОЗДІЛ 22. Юридичні тонкощі

Зурім сиділа на ліжку, згорнувшись клубком. По її оксамитовим щічкам текли сльози, а в очах поселилася така туга, що у Глаші серце завмирало від жалю. В такому вбитому настрої східна красуня перебувала вже півгодини з моменту, коли претенденткам продемонстрували принца Ендрю і він виявився зовсім не Бріусом.

І чому Зурім так не щастить? Спочатку ці халтурники, денні та нічні світила, не знайшли для неї підходящого нареченого в її рідному світі. Гаразд. Вона втекла в інший. Але тут ситуація не краща. Закохалася в чарівного у всіх сенсах хлопця, але не в того. Тепер у неї вибір: або спробувати причарувати ботана Ендрю, щоб вийти заміж за нелюба, або повернутися додому, стати черницею і все життя віддавати шану небесам. І за що, скажіть на милість, їм дякувати?

Глаша притискала Зурім до себе і гладила по плечах, а та лише жалібно час від часу схлипувала:

— Бріііууус.

— Так, поквапилася ти закохатись, — філософськи прорекла Глаша. — От же втовкмачила собі в голову, що він і є принц.

— Брііііуууус.

— Гаразд, не переймайся, — Глафіра ніжно провела рукою по розкішному волоссю Зурім. — Що-небудь придумаємо. Є у мене одна ідея. Потрібно проконсультуватися з місцевими юристами.

Глаша попрямувала до дверей, даючи східній красуні на ходу настанови не сумувати, викинути з голови занепадницькі думки і спокійно готуватися до педагогічного конкурсу.

— Я скоро.

Де в Дарліті знаходиться юридична консультація, Глафіра не знала, а тому вирушила з цим питанням до Крайса.

Застала хромейстера в його апартаментах за несподіваним заняттям. Він крутив педалі велотренажера. У минулий Глашин візит цього пристрою в кімнаті Крайса не було. Виглядав він комічно. Занадто великий і громіздкий у порівнянні з земним. Займав третину кімнати, і, крім звичних велосипедних деталей, мав блискучу прибудову, призначення якої залишалося загадкою.

— Я на хвилину, — попередила Глаша. Їй не хотілося відривати Крайса від його заняття. — Прийшла дізнатися, чи немає десь поблизу юридичної консультації.

— А вам навіщо? — здивувався хромейстер.

— Є питання стосовно пункту 8.4 договору.

— Можете запитати мене, — продовжуючи з ентузіазмом крутити педалі, запропонував Крайс.

Глафіра глянула на нього недовірливо. Прекрасно знала про його здібності хитрувати і лукавити.

— Я б воліла юриста.

— Як бажаєте, — знизав плечима хромейстер. — На третьому поверсі в лівому крилі.

— Дякую.

Глаша розвернулася, щоб вийти з кімнати.

— Тільки сьогодні у юристів вихідний, — кинув навздогін Крайс. — Тож все-таки пропоную свою допомогу. Тим більше, договір складав я.

— Ну добре, — змирилася Глафіра. Взагалі-то, їй цікаво було послухати трактування від автора договору. Але все, що скаже цей любитель хитрувати, вона обов'язково перевірить ще й у юристів, щойно вони вийдуть на роботу. — У пункті 8.4 сказано, що претендентки, яких не вибере принц, будуть відправлені назад у їх світи. А що як хтось із цих дівчат все ж захоче залишитися в Дарліті?

— Навіщо?

— Навіщо-навіщо. Припустимо, сподобається хтось із тутешніх хлопців. Світ же клином на вашому принці Ендрю не зійшовся.

Крайс перестав крутити педалі і зацікавлено запитав:

— Вам сподобався хтось із тутешніх хлопців?

— Ще чого, — фиркнула Глаша. — Це чисто теоретичне питання.

— Чисто теоретичне? — хмикнув Крайс і знову повернувся до накручування педалей. — Дівчата, яких не вибере принц, будуть відправлені до своїх світів. Ми зобов'язані це зробити.

— Чому?

— Дарліт є членом ООС — Організації Об'єднаних Світів. А правила організації суворі — жодних несанкціонованих переміщень. ООС, взагалі, дотримується дуже суворої міграційної політики. Дарліт отримав дозвіл залишити у себе рівно одну дівчину. Решта будуть повернуті до їх світів. Такий закон.

— Безглуздий закон, — випалила Глаша. — А дівчат хтось про їх бажання запитав?

— Не забувайте, всі претендентки добровільно погодилися з усіма пунктами договору, в тому числі і з пунктом 8.4 про повернення в рідний світ.

— Не добровільно, а умовно добровільно, — саркастично нагадала Глаша.

У цей момент велотренажер Крайса видав скрипучий металевий звук, і хромейстер із задоволеною посмішкою зліз із нього. Обійшов агрегат праворуч і відкрив невеличкі бічні дверцята. Те, що витягнув назовні, було настільки несподіваним, що Глаша навіть забула, що сердиться на Крайса. В руках хромейстера красувався плеєр.

— Дивіться! Всі чотири рисочки, — із широкою посмішкою констатував Крайс і підійшов до Глафіри, щоб продемонструвати, як світиться екран. Значок батареї показував, що вона повністю заряджена.

Не очікувала Глаша, що вдасться-таки оживити плеєр.

— Тобто ось це все, — вона махнула рукою в бік агрегату, — зарядний пристрій на велосипедній тязі?

— Модернізований зарядний пристрій, — з гордістю уточнив Крайс. — Початковий варіант використовував енергію самосвітних мінералів. Музичний інструмент заряджався лише на одну риску і швидко розряджався. Але тепер розробники додали ще й велосипедну тягу.

— І довго треба крутити педалі, щоб з'явилися всі чотири рисочки?

— Години дві.

Глаша усміхнулася. І чому на Землі не додумалися до такого? Всі меломани були б дуже стрункими.

— До речі, щодо пункту 8.4, — Крайс підійшов ще ближче. В очах застрибали бісики. Він ледь помітно посміхнувся і заговорив пошепки, — якщо розглядати конкретно вас, є варіанти.

— В сенсі?

— Земний світ — раціональний, він не входить до ООС.

— Тобто на нього міграційні закони ООС не поширюються?

— Щось на кшталт того, — кивнув Крайс. — Тож якщо сподобається хтось із тутешніх хлопців, так, чисто теоретично, звертайтесь.

Останні слова були вимовлені так вкрадливо — мурашки пішли по тілу.