Читати книгу - "Ескорт за примусом, Ольга Лавін"

Зоя
Ми вже приземлилися в аеропорту Сіпхола, звідки нам до міста треба було їхати хвилин 20 на таксі.
Весь політ я не розмовляла з Арнольдом, але довелося до нього звернутися, коли до мене підійшла жінка і почала говорити незрозумілою мовою.

- Арнольде, що вона каже?

- Ти думаєш, я досконало володію голландською мовою?

- Я думала, що ти дуже розумний, коли створюєш віртуальні ігри.

- Ти знаєш про мене набагато більше, ніж я. Хіба це справедливо? - відповів жартома і тут же щось сказав тій  жінці.
Вона посміхнулася і пішла у протилежний від нас бік.

- Що ти їй сказав?

- Цікавість – не найкраща твоя риса, Зоє.

- Гаразд, не хочеш, не кажи. Куди ж тепер? Багажу у нас особливо немає, лише ручна поклажа.

- Зараз ми візьмемо таксі та поїдемо до готелю.

- Холодно тут.

– Сьогодні сира погода. А за прогнозом взагалі гроза. Нам пощастило, що прилетіли раніше.
Ми підходимо до жовтенької машини, біля якої стоїть молодий хлопець.
Цього разу Арнольд з ним говорить англійською, яку я трохи розумію.

- Прошу, - відчиняє переді мною задні дверцята, поки таксист закидає в багажник наші сумки.
Я залазю в першу машину, він слідом.

- Який готель?

- Сама побачиш усе.
Що найцікавіше, таксі є перегородка, яка приховує нас від водія.

- Ти все ще сердишся на мене? - Присувається ближче. У замкнутому просторі мені стає не по собі з ним наодинці. І він це розуміє.

– Ні.

- Мені так не здається. Я чую, як твоє серце б'ється.

- Невже?

- Так, - відповідає, і веде пальцями по моїй руці знизу нагору.

- Не чіпай мене.
- Боїшся, що накинуся?
Арнольд має сильну ауру. А ще його парфум діє на мене не зовсім звично.

- Він не дивитиметься. Не хвилюйся.

- Я найбільше хвилююся за тебе. Ти ж не хочеш, щоб я вп'ялася в твоє обличчя і подряпала нігтями?
Готова була вибухнути тієї ж миті! Самовдоволений кретин! Думає, що всі повинні хотіти його?

- Звучить загрозливо. Гаразд, не дивись на мене так. Поїхали, - крикнув водієві і ми рушили з місця.
У Арнольда завібрував телефон, він одразу відповів на дзвінок.

- Так, ми вже їдемо до готелю. Стривай, як це ще не в готелі? На зустрічі? Добре я зрозумів. Увечері у ресторані. Ок. Так зі мною! Обов'язково познайомлю. До зустрічі.

- Що трапилося? - цікавлюсь, коли він відключає телефон.

- Нічого. Увечері буде ділова вечеря. Ти маєш бути присутня разом зі мною. Тому відпочинеш пару годин і підемо з тобою на шопінг. Ти маєш виглядати презентабельно, не вульгарно. Жіноче і красиво.

- Як дорога повія?

- Зоя, а ти хіба повія?

– Ти сам визначив для мене цю роль.

– Ні. Ескортниця і повія - це не те саме. Давай поговоримо про це у номері, – перший перервав наш безглуздий діалог.