Читати книгу - "Агент №13"

— Навіщо ж ви знову брешете, пане інженер? — з докором перебив Шалго. — У вашому робочому щоденнику записи за ці дні зроблено чужою рукою. Чи, може, у вас тоді боліла рука? Заперечувати безглуздо, Салаї! Вас бачили дев'ятнадцятого ввечері у кафе разом з Меннелом, а пізніше — на березі озера, там ви з ним гуляли. Ще й розмовляли в ним по-французьки.

— Ви що, мене звинувачуєте в убивстві Меннела?!

— Звідки ви знаєте, що його вбито? — запитав Фелмері.

— Від вас! Ви ж тільки-но сказали!

— Отже, до цього часу ви не знали?

Інженер нервово підскочив.

— Чого вам треба від мене? — завищав він. — Не вірите, так арештуйте мене! Адже влада у ваших руках! Вам вільно робити зі мною, що хочете!

Шалго спробував здмухнути з колін попіл сигари, потім почав стирати його долонею, внаслідок чого ще більше втер у тканину брюк. Мов доросла дитина, знизав плечима і глянув на Салаї.

— Якщо ви поводитиметесь так нерозумно, — спокійно сказав він, — може, ми так і зробимо. Послухайте-но, чоловіче. Торік ви в Італії познайомились із Віктором Меннелом. Ви довідались, що ваша наречена стала коханкою німця. Розлютилися, але згодом примирилися з цим. Правда, я особисто цього не розумію. Гадаю, що такої думки і товариш лейтенант. — Фелмері ствердно кивнув. — Приїхавши додому, ви не прогнали свою наречену, а, навпаки, домовилися з паном Меннелом, що, коли він цього літа приїде в Угорщину, ви знов зустрінетесь і «позичите» йому Беату.

— Хто вам намолов такі дурниці? — голос Салаї затремтів. — Як ви смієте! Що я вам, пройдисвіт якийсь, чи що?

— Саме так. Якщо не гірше. — Шалго бачив, як на вилицях пана інженера здригалися м'язи, а пальці стискалися в кулаки, але спокійно продовжував: — Мало того: Беата сама не хотіла зустрітися з Меннелом, і ви за це побили її.

— Навпаки! Я ще більше побив її за те, що вона хотіла зустрітися з ним!

— Стара казка, приятелю. Хочете по щирості? Я не вважаю, що Меннела вбили ви. Глибоко помиляються ті, які гадають, що ви вбивця його. Ні, ви не вбивця. Для цього ви надто боягуз, незважаючи на ваші кулачища. Ви нікчема! Подібні вам пройдисвіти рідко йдуть на мокре діло. Крім того, ви не мали достатньої причини до цього. Навпаки. Ви були зацікавлені в тому, щоб Меннел жив якомога довше і частіше навідувався в Угорщину. Зізнайтеся, приятелю, за скільки ви продали йому свою наречену?

— Годі вам уже! — тихо, але зловісно процідив крізь зуби Салаї.

— Ви що, погрожуєте нам, пане Салаї? Хочете залякати нас?. Знаєте, що я можу вам відповісти, молодий чоловіче? Ви звичайний звідник, сутенер. Аморальний тип. Вами повинен би займатися відділ у справах моралі. Завтра до обіду ми проведемо прес-конференцію. Мені відомо кілька запитань, які вам буде поставлено. Дехто вже цікавиться вами. Отже, маю намір детально розповісти про вас усе.

— Кажіть, що хочете.

— Гаразд, я розповім про Гейзу Салаї, про цього інженера-інтелектуала, який зводив вуличних дівок. — Про те, н к ще в Італії він вигідно продав свою наречену Меннелові. Розкажу і те, за що ви побили Беату.

«Ось він, метод Шалго, — майнуло в голові Фелмері. — Старик перегруповує факти». Він дивився на інженера, що стояв, мов прибитий громом. Можна було лише здогадуватися, що творилося зараз у його душі. Шалго, мабуть, розміркував так: якщо Салаї вбивця, то він скоріше, проковтне звинувачення у звідництві, згодиться з тим, що він продав Беату німцеві, ніж сяде на лаву підсудних як убивця. І навпаки, якщо не він убив Віктора Меннела І в нього ще є хоч крихта совісті, гордості й самолюбства, то він не скористається такою можливістю і захищатиметься. В такому разі він мусить довести, що обвинувачення безпідставні. Фелмері визнав, що хід старого дуже ризикований. Адже можливо й таке, що Салаї не вбивця, але настільки вже морально розклався, що заради спасіння своєї шкури усе стерпить. Шалго блиску імпровізував. Він викладав справу так, немов міліція з г мого початку підозрювала інженера у вбивстві. А ця прес-конференція… Може, це вже занадто?

Він дивився на приголомшеного інженера, і йому захотілося гукнути: «Зберіть свої манатки й негайно забирайтеся геть! Гидко на вас дивитись». Проте стримався, з інтересом чекаючи, що ж він чинитиме далі.

— Вислухайте мене, будь ласка, — тихо, хрипким голосом ввернувся нарешті Салаї до Шалго.

— Нас не цікавлять ваші пояснення, — закручував далі свої гайки старий. — Ганьба! І це технічна інтелігенція двадцятого сторіччя! Тип чоловіків атомного віку! Інженер-будівельник і піжон! Плюнути на вас і то огидно…

— Благаю, вислухайте мене, — повторив Салаї. Обличчя його то блідло, то червоніло. — Ви зобов'язані мене вислухати! Ви мене звинувачуєте в страшних речах. Є ж у мене право захищатися! Зрозумійте, що я не той, за кого ви мене приймаєте. — Шалго прикинувся, що не слухає його, та інженера вже не можна було зупинити. — Я не пройдисвіт! Єдина моя провина, що я кохаю Беату і не можу існувати без неї. Я визнаю, що дев'ятнадцятого дійсно їздив у Балатонемед поговорити з Меннелом. Коли знайшов у Беати листа, відібрав його в неї і заборонив плутатися з Меннелом. Ми посварилися. Так, я вдарив її. Втратив голову, навіть не пам'ятаю, як воно трапилося. Зізнаюсь навіть у тім, що в ту мить міг би вбити Меннела. Це правда. Вісімнадцятого я був у Будапешті і не знайшов Беату вдома. Мати її сказала, що вона кудись поїхала напередодні. Я був переконаний, що в Балатонемед. Одразу сів у машину…

— Стривайте, Салаї, — зупинив його Шалго. — Казками нам баки не забивайте. Сядьте до столу і напишіть усе до найменших подробиць. Почніть із самого початку: коли познайомилися з Беатою, з її батьками, що сталося минулого літа в Італії, що відомо вам про Віктора Меннела. Ясно? Докладно про все, аж до сьогоднішнього дня. Зрозуміло?

— Можна в цьому зошиті? — запитав інженер.

— Валяйте!

Салаї підійшов до стола.

— Ще одне, — згадав старий. — Не забудьте про Сільвію. Цікаво, чому саме в липні