Читати книгу - "Пригоди Романа та його друзів на Дріоді"

— Треба трохи зачекати, — зашепотів у Харольда над вухом голос молодого вартового і, водночас, одного з кращих у королівстві сокольничих. Хью, так звали охоронця, посадив лицаря на лаву та запалив свічку, затуливши її від вузького вікна темною цупкою тканиною.

— Швиденько пиши листа. Щось мені сьогодні зовсім не подобається наш звіздар. Я бачив, як Гунжі гасав маєтком, ніби йому у зад напхали гарячого попелу. Б'юсь об заклад — старий щось передчуває. У нього таки мудра голова, недарма його пророцтва завжди збувались. Але я й найлютішому своєму ворогу не побажав би мати такий гидкий норов, — і Хью, скривившись, плюнув на глиняну підлогу, що була у маленькій кімнатці, де відпочивали вартові. — Ти поки що посидь тут, а я піду гляну навколо та якось спробую тобі допомогти. Дуже вже припало до душі мені твоє добре відкрите серце та хоробрість, які разом дорогого вартують і надзвичайно рідко трапляються. Якби у мене був час, я б написав про тебе книгу. А поки що погашу свічку, бо її далеко видно. В цей час ми з товаришами мусимо бути на варті. Тихо сиди і не вилазь, поки я не повернусь. — І, накривши долонею полум’я, Хью розчинився у темряві.

Тихими, майже нечутними кроками він скрадався до Східної вежі, де трохи нижче Заріниного вікна знаходились покої її батька, який нещодавно спеціально перебрався туди, коли побачив, що красуня донька швидко розвивається і на її розкішні форми та екзотичну зовнішність почали все частіше задивлятись чоловіки, що зовсім не сподобалось владній натурі Гунжі, який бачив своє дитя дружиною принца. Він був упевнений, що один доньчин погляд покладе до її ніг серця всемогутніх вельмож, і скоро розраховував потрапити до палацу королеви Матільди, знаючи, що королева має двадцятирічного сина, який напевне буде її наступником. Хоч і юнак мав дуже непривабливий та хирлявий вигляд. Очі астролога вже бачили скрині з небаченими багатствами, його спритні пальці перемацували важкі зливки золота та жменями міряли купи коштовного каміння, поглядом оцінюючи їх форму, якість та вартість.

І через все те він, як міфічний Цербер, сторожував доньку, не даючи їй вдихнути зайвого ковтка свіжого повітря та ступити лишнього кроку.

Натомість горда і вродлива Заріна була за вдачею зовсім іншою, в усьому схожа на свою покійну матір, що відзначалась м’яким та спокійним характером. Дівчина завжди мріяла знайти собі доброго, працьовитого та чесного чоловіка, щоб поважав та кохав її щиро і віддано. Вона бачила себе оточеною купкою дітей, яких лагідно гладила по білявих, чорнявих, а, може, й рудих голівках та цілувала у пухкі рожеві щічки та кирпаті носики. А те, яким буде її обранець — багатим чи бідним, дуже вродливим франтом чи звичайнісіньким трудягою, для дівчини не мало особливого значення. Якби вона могла, то якось би зменшила свою красу, яка не давала їй жити так, як Заріна хотіла. Для неї на першому місці завжди була вдача, а не багатство, що робило людей сліпими, глухими та брехливими і вивертало назовні їх негідну натуру та спонукало на брудні вчинки. Живучи за принципом «Менше вкусиш — швидше проковтнеш!», Заріна навіть через вузькі прорізи у чадрі і в сірій неприглядній одежі, яку примушував вдягати її батько, щоб її статура не здавалась такою стрункою, а надзвичайна врода дівчини не вдаряла в голови та не заставляла битись у пришвидшеному темпі і без того гарячі серця молодих чоловіків, видивлялась того єдиного, мужнього та неповторного, що забере її звідси та, поселивши у своєму домі, обдарує ніжністю і всіма тими найвищими та найдорожчими для неї благами, що Заріна намріяла собі довгими вечорами, днями та ночами.

І, якось побачивши у замку мужнього лицаря, що зачудовано подивився на неї, і відразу оцінивши його відкрите чесне обличчя, дівчина віддала хлопцеві своє серце і, всіма фібрами своєї виточеної душі, зробила так, що лицар це відразу відчув. А Харольд, розпитавши, коли від’їздив, охоронців про ту, чиї чорні очі сьогодні так глибоко запали йому в серце, заприсягся придумати спосіб, як забрати дівчину з остогидлого їй замку.

Отож, обережно оминувши кам’яний ріг вежі, Хью підійшов під стіну і подивився, що робиться у вікнах обох покоїв. У вікнах Заріни було видно темну постать за стрілчатою рамою та ледь помітне півколо жовтого світла. Видно, дівчина стояла за вікном, прикриваючи рукою свічку.

У кімнатці Гунжі було темно. Та Хью добре знав підступний характер лукавого астролога, який міг чатувати за темним вікном, вдаючи сплячого, бо носом чув, що у повітрі стоїть загроза, від якої найбільше постраждають його інтереси.

Але відважний вартовий не відав, що покійна мати Заріни наділила дочку особливим даром, який дівчина ще ніколи нікому не відкривала.

Красуня володіла особливим поглядом, завдяки якому відразу, з першого погляду бачила, що у людини на серці та від чого страждає її душа. Також Заріна бачила хвороби — майбутні, теперішні та минулі і вміла їх лікувати. За спиною в кожної людини вона читала події, через які людина вже пройшла, а також те, що чекало її попереду. Своїм поглядом дівчина могла покарати, попросити чи щось наказати. Але таке своє уміння красуня намагалась приховати, щоб нікому не завдати шкоди, і користувалась ним лише у крайніх випадках, один з яких і стався цієї ночі.

Перед тим, як нібито лягти спати, дівчина покликала батька у свою кімнату та почала випитувати у нього, кого він бачить її чоловіком, а своїм майбутнім зятем. Старий, роздувшись від далекосяжних планів та мрій, поділився з нею, як йому здавалось, найпотаємнішим і повідомив, що береже доньку для кронпринца та скоро хоче, втершись в довіру до королеви і ставши її особистим астрологом, видати дівчину заміж за її сина. А у тому, що врода доньки відразу ж