read-books.club » Любовні романи » Кохати або помститися 📚 - Українською

Читати книгу - "Кохати або помститися"

272
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Кохати або помститися" автора Тетяна Кирик. Жанр книги: Любовні романи. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 39 40 41 ... 46
Перейти на сторінку:
повія. Хай всі думають, що ти жінка або дочка когось с заможних людей. Не одягайся химерно. Але так, щоб було приємно на тебе дивитися», — приказував їй свого часу Ігор. От і зараз Тася була у довгій вечірній сукні кольору морського бризу. Сукня пишно спадала до самої підлоги. На шиї були діаманти. Красива висока зачіска та вечірній макіяж доповнювали її вигляд. «Яка ви?» — промовив та довгим поглядом подивився Андрій. Тася сіла у машину й вони поїхали в оперу. Андрій привіз її назад та піднявся з нею сходами до самої квартири. «Щоб ніхто не вкрав вас по дорозі», — жартував чоловік. Вони разом зайшли у квартиру. Тася не встигла щось збагнути, як Андрій вже цілував її та піднявши на руки заніс у кімнату. Саме цікаве, що й вона не хотіла чинити йому опір. «Що ми робимо?» — голосно промовила вона. Й камера-невидимка почала працювати. Чоловік допоміг зняти з неї сукню. Ніч пройшла дуже жарко. Зранку Тася запитала, що він буде пити. Та чоловік погодився пити з нею чай. «Хоч хтось як і я полюбляє чай», — подумала вона та поставила на вогонь чайник. Зробивши чай вона наробила звичайних бутербродів, пожалкував у душі, що в неї зовсім нема чогось смачного, та що вона вже давно нічого не пекла. «Його я би хотіла пригостити, наприклад, хоч яблучним пирогом», — сумно подумала вона. Вони поснідали та чоловік пішов. Двері зачинилися й Таїсія отямилася. «Що я, в біса, таке роблю?! Я не можу навіть оправдатися, що це зараз було за для Ігоря. Бо я сама всього хотіла», — йшли в голові дивні думки. Бо від самого Сашка до цього гидкого пана Тимощука їй було гидко бути з тими чоловіками. Все що було, вона оправдувала роботою для коханого Ігоря. А тут таке? Вона не очікувала, що Андрій їй сподобається, як чоловік та як людина. Він дивився на неї зовсім інакше, ніж всі хто був до нього. «Він дивився на мене як на жінку, як на людину. Поважав кожне моє бажання. А усі ті дивилися на мене як на ляльку, з якою було добре бавитися, та питати ляльку, чи добре їй не треба», — вона міркувала та сама злякалася своїх думок. «А як же тепер Ігор? Він же зрозуміє! Він же не дурний», — думала вона. «Й кого я тепер люблю?» — сама запитала, сама й відповіла: «Звісно Ігоря. А це якась мана!» «Чи хочеш ти образити Ігоря? Чи хочеш зробити йому боляче? Він же теж робить тобі боляче, коли відправляє тебе на ці його ігри?!» — питав в голові її якійсь жіночій голос. «Ні! Ні!» — закричала вона. Й голос у голові зник. «Ні. Я не хочу робити йому боляче. Нічого йому не розповім. То все мана, все обман. Я люблю тільки його. Тільки мого Ігоря.» — відповідала вона сама собі.

В вечорі Андрій зателефонував Таїсії та сказав. Що хотів вибачитися за свою негативну поведінку. «Я одружений чоловік. Що на мене найшло, я досі не розумію. Я хочу попрохати у вас вибачення» — проказав він у трубку. «Так. Я все розумію. Я теж хочу поросити у вас вибачення», — відповіла Тася. Потім вона в нього запитала: «Значить ви вже не будете співпрацювати з нашім фондом?». «З чого ви це взяли? Звісно буду. Тепер я майже не можу вам відмовити. Не бійтеся, Олександр не буде вас сварити», — сказав Андрій та поклав трубку. Він не зрозумів, чого вона перед ним вибачається. Вирішив, що це, через Олександра та їхній фонд. Бо Олександр розповів йому, що Тася колись була з ним. Олександр не боявся це розповідати іншим чоловікам, які питали у нього за долю жінки. Тому, що вирішив, що хай краще усі думають, що вона його колишня коханка, ніж шукають, чия вона могла бути. Бо Ігор хотів в цій своїй грі залишатися невидимим — таким собі сірим кардиналом, щоб на нього ніхто не мав вийти. Олександр звісно погодився йому в цьому допомагати. А Таїсії було насамперед прикро, що вона має здати його Ігорю.

Тася відпросилася у Олександра та з Києва вже вилетіла до Мадриду в Іспанію до Ігоря. По телефону вона повідомила, що в неї є, що його так цікавить та полетіла до нього. Ігор прибув в Іспанію першим. Він дуже радів у душі. Щоб якось порадувати Таїсію він нарешті привіз подарунок, який обіцяв ще у Монако. Вона підійшла до дверей свого маленького біленького будиночка. В душі якось навіть йому зраділа. Дивно, двері були відчинені. Вона зайшла. Поставила біля дверей валізу. Зняла кросівки та зайшла у кімнату. В кімнаті на дивані сидів щасливий Ігор. На ньому була надягнена красива коштовна шуба коричневого кольору та ще прикрашена коштовними камінчиками. А на голові була ще хутряна шапочка такого же кольору. «Куріпочка моя! Моя квіточка! Моя принцеса!» — звернувся він до неї. Тася аж злякалася. Такого прийому вона не очікувала. «Це та сама шуба?» — запитала вона. «Так. Вдягни її. Я хочу бачити, чи вгадав я з розміром», — запропонував він їй та накинув шубу на її плечі. Тася одягнула шубу. Руками вона чіпала хутро. «Яке воно дивовижне!» — промовила вона. «Це все для тебе!» — сказав чоловік. «Навіть більше. Мої люди вже купляють тобі квартиру на Печерську. Не треба нікуди їхати навіть. Бо це в будинку поряд. Твоя квартирка. У моєї куріпочки тепер є своє житло!» — знов радісно повідомив Ігор. «Он значить як?!» — сказала дівчина. «Ні. Я знаю, моя дівчинка золота, що для тебе все це — попіл. Я знаю, як я тобі віддячу. Ми поїдемо разом знов до Малаги. Я винайму яхту. Я пам'ятаю, що тобі сподобалося кататися. Мені Саня розповів. Ми будемо удвох цілий тиждень у морі. Я буду кохати тебе, як ти тільки забажаєш. Що ти забажаєш, все тобі купуватиму.» — розповів він про свої плани. «От значить, як йому був потрібен саме цей компромат? Пів царства він за нього готов віддати.» — подумала Таїсія. «Ти щаслива?» — запитав він. «Я щаслива, коли ти щасливий», — відповіла йому вона. «Але ти сумно виглядаєш», — помітив чоловік. Вона обняла його та вони поцілувалися. Вона посміхнулася до нього та відповіла: «Вже ні». Тася навіть не розбирала валізу, бо наступного ранку вони поїхали до Малаги. Взяли в оренду велику білу яхту. Звісно на ній

1 ... 39 40 41 ... 46
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Кохати або помститися», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Кохати або помститися"