Читати книгу - "Таврований"

— Нема чим крити?!

І, не чекаючи відповіді Семена Васильовича, продовжив:

— Приступимо до написання протоколу.

Так само швидко його написав, віддав заарештованому.

— Підписуй!

— Не буду. Показання свідків вигадані. А де речові докази?

— Ось докази.

Молодий з розмаху вдарив в ніс комісарові. Руднєв звалився на підлогу. Слідчий чекав. Він не піднімався. Внесли води. Полили. Насилу піднявся на ноги, присів на стілець.

— Не будеш? Хлопців запрошувати?

— Запрошуйте кого хочете. Не підпишу.

— Дивися, який розумний. Підписуй! Все одно нікуди не дінешся. Все одно підпишеш. Все одно тебе угрохають.

Семен Васильович це вже прекрасно знав. Знав, що в разі відмови прийдуть хлопці і почнеться справжнє катування, побої. Знущання. І готувався до цього.

Семена Васильовича жорстоко побили. Йому припікали тіло цигаркою. Його руки затискали в дверях. Нічого не добившись, притягли в камеру. Після декількох допитів він все-таки зізнався у створенні право-троцькисьткої організації. Від решти звинувачень категорично відмовився.

Він знав, що при будь-якому розкладі смерті йому не минути. Ніякі визнання нічого не дадуть. Хоч так, хоч так, його розстріляють, сім'ю — репресують. Йому не залишається нічого іншого, як триматися. Терпіти до останнього.

Кілька разів його затягували в камеру. Але він тримався.

Черговий слідчий доповідав начальнику відділу, що Руднєв виявився непохитним. Він не захотів підписувати протокол.

— Його можна вбити, але змусити ніколи. Він закриває голову руками, притискає ноги до живота і розслабляється. Він не відчуває ударів. Він використовує якусь методику індійських йогів. Від нього нічого не доб'єшся.

— Нічого не можете зробити?

— Нічого.

— Тоді пиши, як є. На суді почнуть запитувати. Він відмовиться від своїх свідчень. Цього нам не треба.

У травні 1939 року Руднєва в черговий раз викликали на допит. Знайомого слідчого вже не було. Як дізнався пізніше Семен Васильович, пройшла чергова чистка. Старший слідчий особового відділу армії, сержант держбезпеки Ревенский ознайомив його з обвинувальним висновком.

За звинуваченням бувшого начальника Політвідділу Першої військової будівельної бригади Руднєва Семена Васильовича в злочинах, передбачених ст. ст. 58-1 п. «Б», 58-8, 58-9 і 58–11 КК РРФСР.

Особовим відділом Другої Окремої Далекосхідної Армії за контрреволюційну діяльність був заарештований Руднєв Семен Васильович.

Зробленим у справі слідством встановлено, що:

РУДНЕВ, перебуваючи в 1927-28 роках слухачем 2 курсу Військово-Політичної Академії, був активним учасником Толмачовської опозиції не тільки в академії, а й, будучи на маневрах в частинах Українського Військового округу, вів обробку політскладу полку в дусі висунутих опозицією вимог. За участь у зазначеній опозиції Руднєв мав партійне стягнення. Працюючи на посаді начальника Політвідділу Де-Кастрінського укріпленого району, Руднєв у вересні м-ці 1936 року був завербований у право-троцькістську змову, одним з керівників цієї змови був зам. нач. Політуправління Окремої Далекосхідної Червонопрапорної армії Дрейман.

Давши згоду бути учасником військово-троцькістської змови, Руднєв за завданням Дреймана встановив організаційний зв'язок з керівником змовницької організації в Де-Кастрінському укріпленому районі, бувшим комендантом цього укріпленого району Барановським. Вживав усіх заходів до збереження змовників від провалу, а також розвалив партійно-політичну роботу в укріпрайоні.

Крім підривної роботи, Руднєв займався і вербуванням в право-троцькістську організацію, завербувавши в грудні м-ці 1936 року комісара Вяллєра.

Поряд з шкідницькою діяльністю, Руднєв займався шпигунством на користь японської розвідки, періодично складаючи докладні шпигунські доповіді про політико-моральний стан особового складу частин укріпрайону.

Будучи на нараді в червні м-ці 1937 року в Хабаровську, Руднєв від Вайнероса отримав завдання на знищення торпедних катерів і це через Барановського готувалося до здійснення.

Отримавши призначення в серпні 1937 року на посаду начальника Політвідділу Першої військової будівельної бригади, Руднєв свою ворожу діяльність спрямував на побиття чесних більшовицьких кадрів. Давав прямі завдання працівникам Політвідділу бригади громити партійні організації низки будівельних батальйонів.

Допитаний по справі обвинувачений Руднєв винним себе визнав в тому, що він, будучи слухачем Політичної Академії, активно виступав і проводив лінію Білорусько-Толмачовської опозиції, будучи учасником військово-троцькістської змови, проводив підривну роботу з розвалу партійно-політичної роботи в укріпленому районі.

В шпигунській організації і диверсійній діяльності, а також у вербуванні громадян в змову, винним себе не визнав.

На наступних допитах Руднєв від своїх свідчень відмовився, визнаючи тільки участь у Толмачовській опозиції.

У злочинній діяльності обвинувачений Руднєв викривається показаннями змовників: Аронштамом, Дрейманом, Хаханьяном, Гурфінкелем, Барановським та іншими, а також показаннями свідків Крилова, Поспєлова, Пестова, Максимова, Сладкова та інших.

На підставі вищевикладеного:

Руднєв Семен Васильович, 1899 року народження, уродженець Курської області, Путивльського району, дер. Моісеївка, із селян, робочий, гр-н СРСР, будучі членом ВКП / б / з 1917 року, освіта середня, не судимий, одружений, двоє дітей, до арешту був Нач. Політвідділу Першої військової будівельної бригади — полковий комісар. Звинувачується в тому, що, будучи учасником право-троцькисьткої змови, проводив шпигунську підривну роботу, тобто в злочинах, передбачених ст. ст. 58-1 п. «Б», 58-8, 58-9 і 58–11 КК РРФСР.

«Ось і закінчився страшний марафон», — думав Семен Васильович, коли його кинули в камеру. «Трійка», безсумнівно, підтримає обвинувальний висновок, мені присудять найвищу міру покарання. Він не сумнівався, що засідання «трійки» — формальності.

Перша ніч після обвинувального висновку була найважчою. Він не заплющував очей. Думав про свою Ньому і синів. Де вони і що з ними, він вже не дізнається. Пора підвести риску.

Дні і ночі тяглися дуже повільно, в