Читати книгу - "Рослини проти Зомбі. Новорічний гандал, Стружик Лев"

Та коли страва була готова, він вирішив її скуштувати, і, як виявилося, "Салатний бум" не мав того смаку, якого він очікував. Він одразу зрозумів, що забув додати сіль, і, схопивши сільничку, почав кидати у салат по маленькій щіпці солі, щоб досягти ідеального смаку.

Дідусь Лев, спостерігаючи за цим процесом, усміхнувся та, обережно обертаючись до нього, сказав:

— А може годі солити по одному маніпюсінькому квадратику, Дядьку Леве? Ви ж пересолите свою страву!

Дядько Лев, зберігаючи серйозний вираз обличчя, відмахнувся:

— То й що? Вона ж не отрується, якщо правильно усе готувати! Так? Отже, давайте не скандалитимемо, а працюватимемо, бо ми у гості до Горохостріла та Соняшника прийдемо з пустими руками — смаколики, хоча б якісь, повинні бути!

Дідусь Лев, зрозумівши, що будь-яке зауваження може призвести до нової сварки, вирішив не сперечатися. Він знав, що якщо він щось скаже не так, Дядько Лев може відреагувати бурхливо, тому тихенько відійшов, залишивши сусіда з його кулінарними експериментами.

Ну, а поки вони спокійно собі готують їжу на святковий стіл, ми повернемося до Горохостріла, Соняшника та друзів, які вже завершили прикрашати будинок і готуються до святкового вечора.

Нарешті, дім Горохостріла та Соняшника був прикрашений до найменших деталей: дах повністю розчищений, другий поверх вбраний у новорічні прикраси в кожній кімнаті, а кухня перетворилася на справжнє місце святкування, де усі друзі раділи, бо знали — без цього ніякого свята не буде.

— Ну як ви, друзі? Не забарилися? — запитала Соняшник, оглядаючи радісні обличчя своїх помічників.

Усі ствердно кивнули, посміхаючись, адже серед найвтомленіших був і я. Ми всі виглядали, як після великої пригоди.

— Ну, тоді чудово! Це означає, що ми готові до Нового року на сто відсотків! — зрадів Горохостріл, гордо поглядаючи на прикрашені кімнати та страви, які так старанно готували.

— Але спочатку... — раптом сказала Соняшник, одягнувши рукавички та діставши з духовки новорічний торт, над яким вони з Горохострілом старанно працювали. Торт поставили посеред столу, оточивши іншими стравами, що здавалися йому "дітьми".

— Ого! Невже ти приготувала новорічний торт, Соняшнику? Це — кльово! — вигукнув Губка Боб, захоплено дивлячись на смачний витвір.

— Ага! Дуже кльово! О, а чи не можна його з'їсти? Хоча б шматочок, будь ласка! — додав Патрік, не відводячи очей від торта.

Соняшник весело посміхнулася і хитро похитала головою:

— Ні, Патріку. На жаль, ми не можемо поділити його зараз з тобою, бо ще зарано сидіти за новорічним столом.

— Подивися на годинник: зараз три години дня, чи не так? Якщо це так, то у такому разі, раз нам нічого робити, будемо, значить, грати на гітарі й співати! Ви готові? — сказав Горохостріл, дістаючи гітару.

— Так!!! — з ентузіазмом вигукнули друзі, окрім Містера Крабса та Сквідварда, які трохи посварилися під час прикрашання кімнат на другому поверсі.

Всі зручно вмостилися на дивані, і Горохостріл, налаштувавши струни гітари, передав її Соняшнику. Вона почала грати, і ми всі приготувалися співати веселу новорічну пісню.

"Святкуємо Новий рік"

Приспів:

Соняшник:

Ми святкуєм Новий рік,

Починаємо святкувати,

Бо без цього свята, ми, на жаль,

Залишимось без подарунків.

Не гуляймо вечорами,

А святкуємо Новий рік,

Бо ми дуже любим це свято, оскільки в цей день

Приходить Санта Клаус!

(Дві-три секунди паузи)

Куплет 1:

Губка Боб: Ми чекаєм чудеса!

Патрік: Вірим в магію зимову!

Горохостріл: Разом будемо співати,

Усі троє: Бо ми любимо цей Новий рік!

Містер Крабс: Будемо ми рахувати гроші!

Сквідвард: І на кларнеті грати!

Містер Крабс та Сквідвард: Бо без цього, Новий рік би вийшов

Не дуже вдалим святом!

(Завіса на одну-дві секунди)

Приспів:

Соняшник:

Ми святкуєм Новий рік,

Починаємо святкувати,

Бо без цього свята, ми, на жаль,

Залишимось без подарунків.

Усі разом:

Не гуляймо вечорами,

А святкуємо Новий рік,

Бо ми дуже любим це свято, оскільки в цей день

Приходить Санта Клаус!

(Знову пауза на дві-три секунди)

Куплет 2:

Містер Крабс (з’являється у ролі Санта Клауса): Хо-хо-хо! Вітаю вас!

Прийшов до вас із подарунками!

Я тут справжній, як ніколи,

Бо ми віримо в Санта Клауса!

Містер Крабс: Санта Клаус ось так виглядає!

Сквідвард: Але він не так виглядає!

Містер Крабс та Сквідвард: Бо ми усі віримо в Санту,

Адже він ще дійсно ЖИВИЙ!

(Одна-дві секунди паузи)

Приспів:

Усі разом:

Ми святкуєм Новий рік,

Починаємо святкувати,

Бо без цього свята, ми, на жаль,

Залишимось без подарунків.

Не гуляймо вечорами,

А святкуємо Новий рік,

Бо ми дуже любим це свято, оскільки в цей день

Приходить Сан... та... Клау-у-у-у-ус!

(Спокійне завершення пісні)

Ця пісня подарувала радість кожному, особливо мені й друзям. Соняшник так мило співала, що її голос звучав, наче вона створена для сцени — недарма її називають "королевою музичних концертів". Але ми не будемо затримуватися на цьому моменті, а продовжимо нашу святкову розповідь.

Після закінчення пісні, Соняшник передала гітару Горохострілу, аби він поклав її на місце, і звернулася до друзів:

— Що ж, друзі: на цьому ми завершимо наші співи і продовжимо щось робити далі. Що порекомендуєте?

— Як — що? Бавитися! — вигукнув Губка Боб, стрибаючи на місці від радості.

Всі одразу підтримали цю ідею, і веселощі по всьому будинку розпочалися з новою силою. Губка Боб і Патрік кинулися грати у квача, інші підхопили ідею, перетворивши кімнати на справжню новорічну вечірку. Шалена радість розлилася по всьому будинку, хоча Містер Крабс та Сквідвард залишилися осторонь — їхня серйозність не дозволяла їм приєднатися до витівок молодших друзів.