Читати книгу - "Нічого особистого, просто любов, Світлана Муха"

Тобто діло не лише в кількості посудин — сферах любові та інтересів жінки — і не лише в кількості тої самої любові — рідини, а й у її складі? Чи завжди кохання рівномірно розподіляється між нашими посудинами? Звичайно, ні. Деякі жінки наділяють «чарівну любов» до чоловіка якимись особливими якостями. Мовляв, ця колба важливіша за всі інші. Я можу це зрозуміти, коли ви прожили разом сорок років, виховали кількох дітей, дочекалися онуків. Така любов — наповнена і перевірена часом. Вона справді має виняткові — особливі — якості. Це результат вашої спільної перманентної системної праці. Але якщо ви цього чоловіка знаєте лише рік чи два роки і вже заявляєте «люблю — не можу без нього жити», а вашій дитині від першого шлюбу дванадцять років чи вашому бізнесу або кар’єрі десять років? Яке кохання матиме більшу щільність? Яка колба буде більшою чи важливішою?

Як часто жінки штучно перекривають вільний доступ рідини — любові — з однієї суміжної посудини в іншу, помилково вважаючи, що її кохання ось до цього чоловіка — це тепер сенс усього її життя, тому вона починає економніше розподіляти по решті суміжних посудин любов до своєї ж дитини, до улюбленої професії, до батьків, до улюблених занять і захоплень, намагаючись до країв наповнити любов’ю посудину з написом «чоловік».

Або ж, навпаки, колба з написом «чоловік» порожня, бо жінка до країв наповнює колбу «я, кохана» або «мій синочок».

Буває, що жінки створюють цілий культ колби «чоловік», усіляко запобігаючи будь-яким спробам наповнити любов’ю інші сфери свого життя.

Поговорімо про жінок, які роблять ставку не на кілька сполучених посудин — різних сфер свого розвитку, а на свою статеву ознаку — жінка. Якщо в момент жіночого прайм-тайму (20–27 років) заходити з козирів «краса та молодість» може бути правильною стратегією, то після тридцяти на ринку привабливості для жінок та чоловіків діють зовсім інші закони.

Уявіть собі тридцятип’ятирічного гарненького хлопчика, який мешкає з мамою і працює кур’єром — на скей-тборді чи самокаті розвозить термінові листи та документи. Яка жінка при здоровому глузді подивиться на нього і вирішить: ідеальний чоловік? Імовірно, дівчинка дев’ятнадцяти років із відсутністю життєвого досвіду та критерієм «красиві татуювання» серед головних п’яти вимог при виборі партнера? Чи розпещена дочка заможних батьків, яка розуміє, що тато і мама куплять їй цього хлопчика і зроблять із нього людину? Можливо, на нього зверне увагу жінка п’ятдесяти років, що проїжджає мимо на білому «лексусі», яка вже кілька років мріє про необдуманий вчинок на задньому сидінні, на капоті і в багажнику із зухвалим юнаком?

У тридцять п’ять років чоловіка хочеться сприймати як чоловіка, а не як хлопчика-переростка на самокаті, що відкладає гроші на новий iPod. Звичайно, це може бути бунтар-активіст, який принципово відмовився від бензинового автомобіля і тепер розсікає центром міста на мо-ноколесі на шляху до власного ресторану, але це зовсім інший сценарій.

А тепер уявіть собі тридцятирічну дівчину, яка своїми головними та єдиними козирями вважає красу та молодість. Інших барв та якостей вона не змогла або не вважала за потрібне набути та розвинути. Вона — Олена, яка шукає кохання, щоб круто змінити своє життя. Ну як шукає? Точніше сказати, чекає і активно мріє, як же все круто зміниться, коли вона зустріне ЙОГО. Із додаткових якостей і опцій в Лени — закінчена на середні бали вища освіта, нелюба десята робота, кілька самотніх подружок, які, як і Лена, все не влаштують свого життя — не вийдуть заміж.

І так Олена і живе: ходить на нелюбу роботу, тому що повністю сидіти у батьків на шиї начебто й непристойно, у вихідні гуляє по торгових центрах, чекає на розпродажі, читає романи про чарівне кохання, ходить на шейпінг і раз на рік виїжджає на Азов або Єгипет. Із кожним роком зростає її нелюбов до інших жінок, адже їх навколо стає дедалі більше, багато хто молодший, ніж вона, а неодружених чоловіків стає дедалі менше. У свої тридцять п’ять Лена так само вважатиме себе дуже красивою і все ще молодою, із нових функцій і фішок у неї може додатися малювання картин за номерами, любов до аматорських фотосесій біля новорічної ялинки або в жовтому листі й цитати в соціальних мережах англійською мовою, суть яких вона перекладає у гугл-перекладачі.

Які шанси цієї Олени відразу змінити своє життя, буквально «урвавши» принца? Де цей чарівний ринок кохання, на якому Лена — це рідкісний, бажаний товар для чоловіка-принца?

А тепер давайте додамо такій Олені — назвемо її «Лена 2.0» — кілька посудин, що сполучаються. Нехай наша «Лена 2.0» стане вчителем англійської у невеликій мовній школі. Любов до іноземних мов стане однією з її сполучених посудин. Вона отримуватиме задоволення від своїх учнів та занять, у вільний час почне вивчати іспанську. Учні почнуть проситися до неї на додаткові заняття, «Лена 2.0» матиме щільний графік роботи. Двічі на рік вона обов’язково їздитиме у відпустку — влітку до Іспанії, а взимку до моря чи до Буковеля. На заняття до «Лени 2.0» прийде вчителька саль-си та вмовить нашу «Лену 2.0» сходити до неї на урок. Так у житті дівчини з’явиться ще одна важлива для неї посудина — любов до танців. Дівчина почне кілька разів на тиждень вчитися танцювати, а потім відвідувати сальса-вечірки. Захоплена, щаслива, незважаючи на відсутність чоловіка у своєму житті, «Лена 2.0» або на сальса-вечірці, або у своїй мовній школі обов’язково почне потрапляти на радари чоловіків. Щира жіноча посмішка розтопила не одне чоловіче серце. Наша «Лена 2.0» не шукає чоловіка, який вирішить усі її проблеми. У неї в принципі немає глобальних проблем, є лише неминучі життєві питання, із вирішення яких і складається життя. «Лену 2.0» не потрібно рятувати від виплати кредиту, песимізму, нудьги від її життя. Якщо в її житті виникне гідний чоловік, у неї буде ще одна посудина, яка наповниться любов’ю, у її житті з’явиться нова