Читати книгу - "Пограємо в любов, Зоя Лістрова"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
- Ще я помітив, що ти не проста.
- Серйозно?
Я все ще думала, а може зізнатися йому, хто я є насправді. І не буде той мороки зо знайомством з його батьками. А своїм я все по правді розкажу, і хай буде що буде.
- Нас чекають, я радий, що не помилився у виборі. За руку можна взяти, на нас у вікно дивляться.
- Германе, мені треба тобі щось сказати.
- Здрейфила? – Він усміхнувся.
Я згадала, як він тоді, багато років назад так усміхався і говорив мені неприємності. Я вирішила не відступати.
- Гаразд, ходімо, - я взяла його за руку, він злегка стиснув мою.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Пограємо в любов, Зоя Лістрова», після закриття браузера.