Читати книгу - "Закохана В Диявола, Ксю Бадб "

Мої люди швидко знайшли інформацію, що цей мудило часто грає в покер і не дуже добре грає. Тому ідеальний варіант був посадити його за мій стіл. Підгодувати трохи своїми програшами, а потім запропонувати ставку, від якої він не міг відмовитися. Азарт наскільки замилив йому очі, що ця нікчема навіть не подумала, що саме ставить.

Боже, яким це треба бути імбецилом, щоб програти власну наречену. Але мені це пішло на руку.

Тепер спостерігаю як Лізі дивиться на свого нареченого, готова власними руками відірвати йому голову. І цей погляд мене дуже заводить. В штанях стає дуже тісно і хочеться швидше забрати її до себе додому та показати, що таке справжній чоловік.

- Ти, придурок, розумієш, що я не річ, яку можна ставити для своїх ігор? Чи тобі, блядь, це взагалі не доходить? - вона б'є його в груди, а її недонаречений стоїть і блимає очима то на мене, то на неї.

- Лізі, Лізі, я думав, я виграю, я можу все виправити. - який же він наївний справді сподівається, що зможе щось змінити. Ні. В цьому казино виграш завжди отримує той, хто його заслужив. А він явно не заслуговує цієї жінки. Вона повертається до мене, і я бачу, як в очах горить ненависть і зневага.

- Я не якась річ, щоб бути виграшем. І мене взагалі не їбе, хто що виграв. - ох, яка ж вона гаряча. Від того, як лайка, злітає з її вуст, моє тіло ще більше розпалюється.

- Дівчинко, тут інші правила. І ти сьогодні мій виграш. - бачу, як починає лютувати ще більше, стискаючи свої маленькі долоні в кулаках. Мені здається, якби в неї зараз була зброя, вона б прострілила голову, що мені, що своєму нареченому. А я б хотів на останнє подивитися. Певно, ця картина мені б дуже сподобалася.

- А якщо я на це не згодна і просто не поїду з вами, то що заберете мене силою, ви знаєте, що викрадання людей – це протизаконно. - відразу відчув, що в цієї дівчини є стержень але вона не знає, з ким насправді зв'язався її недонаречений і з ким зараз зв'язується вона. - Ти підеш зі мною, бо в тебе нема іншого варіанту. - витягую пістолет і наводжу в голову її нареченого. - Або ти йдеш зі мною, або за те, що він не сплатив виграш, я заберу його життя. Посміхайся. Звісно, я цього не планував робити, але нехай не сумнівається, що я дуже серйозно налаштований. На мить Лізі переводить погляд на Едварда, а потім повертає на мене. Я бачу в її очах сумніви. Що невже вона, наскільки зла на нього, що дозволить мені прострелити цьому недолугому голову. Якщо це так, то жінка просто підкорила моє серце. Я не бачив такої жорстокості ні в кому ніколи. Єдині очі, де я це помічав – це ті, що дивляться на мене із дзеркала.

- Лізі, будь ласка, я хочу жити. - її наречений починає щось стогнати, благально дивлячись на жінку. Вона закочує очі, повертається до мене:

- І наскільки цей урод мене програв? - ця розмова вже подобається мені більше. І мені шкода лише одне, що ми дійсно договорились за термін.

- Місяць. Ти повністю моя на місяць. бачу, наскільки тяжко вона видихає та повертається до свого недонареченого.

- Сука, я повернусь всього через місяць і переламаю тобі всі кістки. - повертається до мене і робить крок мені на зустріч.

- Мені потрібно заїхати додому, щоб взяти свої речі. Я так розумію, мене програли із проживанням.- ніколи не зустрічав таких зухвалих жінок, які в подібній ситуації ввели б себе наскільки сміливо, змушуючи мене відчувати до них повагу.

- Тобі не потрібно нічого забирати. Це не твої проблеми. - вона знову закатує очі та вирушає в сторону моїх охоронців.

- Ну і куди мені йти? - в її голосі чується скільки зневаги, що я аж відчуваю цей смак нашої гри.

І тепер питання, яке цікавить мене, що ж буде далі? Я розумію, що з нею буде дуже-дуже складно. І що? Я знайшов для себе нову цікаву головоломку? Чи вона просто зруйнує моє життя? Останній раз дивлюся на мудака, який програв свою кохану.

- Ну все ж, дякую за гру. - посміхайся. Та йду за жінкою, показуючи їй, напрям до свого ого авто.

Сівши в авто, дівчина продовжує дивитись в вікно і не звертати на мене уваги. А я розглядаю її детальніше. Неймовірно гарне руде волосся, пухлі вуста, очі якогось незвично сіро-зеленого кольору, витончена фігура. І найбільше мене в ній захоплює спокій. Як я це визначу? Її груди здіймаються повільно, руки розслаблені, і вона просто дивиться в вікно, начебто прийняла ситуацію. Але той вогник, що горить в очах, доводить до мене. Ні, вона не у відчаї, вона просто чекає, що буде далі.

- Ну то що? Яка моя роль? Що ви від мене хочете? Я ж сподіваюсь, він не програв мене, як проститутку. - від такого різкого тону і такого питання у мене на хвилину аж відняло мову. Не очікував я, що жінка навіть наодинці зі мною буде себе вести так нахабно.

- Він програв тебе повністю, у всіх ролях. - Перевожу погляд на неї й розтягуюсь на сидінні Хочу трошки її налякати. Мені цікаво, яка межа її сміливості.

- Боже, як цікаво. Що ще він вам наобіцяв? - вона продовжує пропалювати мене поглядом, не наче дивиться на рівного собі. І це мене заводить, ще більше заводить поруч з нею. Моє тіло все напружується і хочеться взяти її прямо тут.

- Все, ти тепер моя. - посміхаюся та пересідаюся на сидіння поруч з нею. Дівчина не відсовується, повертає до мене голову:

- Лише на місяць. І повірте, за цей місяць я зроблю все, щоб ви більше ніколи не захотіли мене бачити. - її погроза звучить як виклик, а мені хочеться вкусити її за губу, просто щоб відчути на смак.

- Заінтригувала. - кладу руку їй на плече і відчуваю, що вона продовжує бути розслабленою. Неочікувано. Я недооцінив цю жінку.

Вона фиркає та відвертається знову до вікна. Видно, всім виразом показує, що не хоче більше зі мною спілкуватися. Але їй доведеться це зробити, тому що я хочу не лише її тіло, я хочу її душу. Мене не цікавить просто фізична близькість від жінки, я хочу її повністю.

І навіть коли ми приїжджаємо до мого будинку і заходимо всередину, вона зберігає спокій. Лише помічаю в погляді зацікавленість, як вона розглядає дизайн і зупиняється біля однієї із картин, яких в мене ціла колекція.

-Подобається? - Помічаю, як вона закушує губу та повертає голову до мене.

- Дуже. Це щось просто неймовірне. - жінка поводитися наскільки невимушено, що я починаю губитися. Я очікував страх, благання, сльози. А точно не те, що вона буде захоплюватися моїми картинами.

-В мене їх багато. Можу показати всі. - жінка посміхається та переводить погляд назад на картину.

- Ну, тому, що в мене є цілий місяць, з радістю перегляну кожну з них. - вона посміхається та йде вздовж коридору. Направляю її до кухні. Думаю, нам не завадить випити. Точніше мені не завадить випити, щоб тримати себе в руках. А можливо не для того.

- Що будеш пити? - показую їй на бар, жінка приходить та задивляється.

- Не відмовлюся від чогось міцного. Сідає на стілець біля бару, наливаю їй скотч та простягаю келих.

Собі також наливаю келих і сідаю напроти жінки. А вона дивиться довго на напій, потім підіймає голову. І в її очах я помічаю багато запитань, які вона готувалася мені задати.

- Тож, пане Сореро, що ми будемо робити з вами цей місяць? Я думаю, ви ж не просто так мене виграли, не для того, щоб показати картини та пригостити скотчем?

Добре, що вона розуміє, що я привів її сюди не поговорити, але те, що я хочу зробити з нею, точно буде не сьогодні. Я хочу, щоб дівчина сама цього захотіла. Такий я збоченець, який не може просто взяти те, що йому подобається. Мені потрібно, щоб вона благала про це, щоб вона сама була готова мені віддатися.

- Ну, спочатку я пропоную випити, а все інше почекає. У нас ще цілих 30 днів попереду. - випиваю свій напій та поновлюю її стакан. Вона дивиться на мене, а потім переводить погляд в бік.

- Ну, якщо так, тоді б я хотіла відпочити. Сьогодні був занадто складний день.

- Ні, ну це взагалі не проблема. - встаю та повожу дівчину на другий поверх. Ми заходимо в мою спальню. Я думаю, вона ще навіть не здогадується, що спати їй доведеться зі мною на одному ліжку.

- Прекрасно. А тепер можеш йти. - посміхаюся та сідаю на ліжку.

- Ангелочку, ти напевно не зрозуміла. Ми будемо спати в одному ліжку. Дівчина повертається на мене і я бачу, що вона готова зараз відірвати мені язик за ці слова.

- Не зрозуміла. В тебе що, більше вільних кімнат немає? - Яка ж вона кумедна, коли злиться. Але навіщо мені виграш, який буде лежати в сусідній кімнаті? Я встаю та починаю розстібати сорочку.

- Ти що, блять, робиш? - вона дивиться здивовано, але між здивуваннями я помічаю зацікавлення.

- Планую сходити в душ і лягати спати. Як ти вже сказала, день був занадто складний. - кладу сорочку біля ліжка і розстібаю ремінь. Помічаю погляд, який ковзає по моїй спині. Це вже цікавіше. Від цієї думки сам посміхаюся.

- А в чому я буду спати? - був би дуже щасливий, якби вона спала гола. Але це потім.

- У нас є два варіанти. Я можу дати свою футболку або можеш спати гола. До речі, я за другий варіант. - дівчина закочує очі та бере мою футболку, яку я в цей момент їй простягаю.

- Дякую. Де тут ванна? - показую її на двері напроти ліжка і вона зникає за ними. Навіть не питаючи, який рушник чи ще щось. Бачу, їй не доведеться довго звикати до мого будинку. Роздягаюсь до боксерів та чекаю, поки дівчина вийде. Їй немає добрих 30 хвилин. Та коли дівчина з'являється на порозі, мої боксери різко натягуються.

Футболка, спеціально вибирав найменшу, прикриває достатньо багато, але недостатньо, тому мій член весь аж болить від збудження. Волосся вона зібрала в високу гульку та йде до ліжка.

- Я спатиму з цього боку. - ще й командує. Боже, яка неймовірна і цікава жінка.

- Як тобі буде зручно- зникаю в душі, потрібно остудитися. Остудитися, щоб не наробити дурниць прямо зараз. Хоча я можу робити, що хочу, але не так відразу.

Повертаюся в кімнату, дивлюся як жінка уже скрутилася, під ковдрою, лягаю позаду неї, підсовуюсь максимально близько до вуха, від чого по її тілу йдуть мурашки, це я помічаю по відкритих плечах.

- То що Лізі, як тебе сьогодні трахнути? - від моїх слів жінка різко повертається на мене і випучує очі.

- Ти їбанувся? Я тобі не якась проститутка. - вона відсовується та дивиться на мене так, наче я пообіцяв вбити всю її родину.

- Чому відразу проститутка? Я тобі платити не планую. - посміхаюся та лягаю на спину закидаючи руки за голову. - Можна назвати це цікаве проведення часу. - посміхаюся ширше, ніколи не думав, що буду так випрошувати у жінки секс.

- Знаєш що, дорогенький - вона нахиляється дуже близько до моїх губ. Від чого все моє тіло напружується. Особливо частина тіла нижче пояса. - Ти можеш трахатися сам з собою. У тебе для цього є дві руки. - вона видихається мені в губи та лягає назад відвертаючись.

Даремно мене провокує. Я терплячий, але не наскільки та не тоді, коли подібні фрази видихають мені губи. Перевертаю її на спину, затискаючи руки над головою, всім тілом притискаючи до ліжка.

- Не жартуй зі мною, дівчинко. Я терплячий, але у всього є межі. - дивлюся їй прямо в очі. Відстань між нашими обличчями мінімальна. Але в її очах я не бачу навіть краплі страху. Бачу в них щось нове. Невже ця жінка також збуджена? Провожу губами по її вустах, ледь торкаючись.

- А то можуть бути наслідки, про які ти пошкодуєш. - кусаю за нижню губу, від чого з її вуст зриваються стогін. Мій стояк маякує про те, що він не може терпіти. Йому потрібно опинитися в цій жінці прямо зараз.

- А якщо не пошкодую? - жінка видихає це мені майже пошепки прямо в обличчя. Я помічаю, як вона облизує ту губу, яку я тільки що вкусив. Провожу однією вільною рукою по її тілу, і мої пальці натикаються на соски, які тверді, майже кам'яні. Від одного дотику до них тіло вигинається мені назустріч. Проводжу рукою нижче, доходжу до її живота, а коли вона пірнає під футболку, моєму шоку немає меж

- Ти що, не надягла трусики? - очі мої горять тепер новою темрявою. Ця жінка явно щось задумала, і явно щось нехороше.

- Я без них і була, а твої якось одягати не хотілося. - боже, через цей язик вона отримає дуже багато-багато покарання, але це все пізніше. Привожу рукою по її вологих складочках, та знаходжу клітор. Легко притискаю пальцем, від чого вона знову починає стогнати, намагаючись вирватися з моїх обіймів.

- То що, як я тебе сьогодні трахну? - облизує губи, підтягуючись до мене, наскільки це можливо. - Хіба що у своїх снах. - її голос звучить тихо, солодко, але при цьому з таким викликом, якого не дозволяв собі жодний чоловік в моїй присутності.

- Ти граєш з вогнем, Лізі. - нахиляюся ще ближче, проводячи носом по її вилиці.

- Я не боюся обпектися. - каже це мені майже на вуху, і я не знаю, як далі тримати себе в руках.

Мої пальці продовжують гратися з її клітором, від чого жінка починає вигинатися в різні боки та відчуваю, що її збудження наростає. Я роблю повільні кругові оберти, при цьому продовжую цілувати її то в вухо, то в шию, уникаючи губ.

- Ну то що, може ти ще передумаєш? - бачу, як вона закочує очі, але тримає себе в руках. - Навіть не мрій про це. - видихаю ці слова, закушуючи нижню губу. Роблю ще декілька рухів, а потім притискаю клітор. Від чого жіноче тіло зводиться в спазмі, але не доходить до оргазму, не вистачає зовсім трішки. Я бачу, яка вона вся мокра та гаряча і як вона хоче отримати розрядку, але не сьогодні. Якщо сексу не буде в мене, оргазму не буде і в неї. Злізаю з неї та перевертаюся на інший бік.

- На добраніч, Ангелятко. - вона з таким грюкотом перевертається на інший бік, не кажучи мені навіть і слова. Жінка явно не очікувала, що закінчиться все так. Чую, наскільки їй важко дихати та те, як вона соває ногами. Ну що ж, ти хотіла погратися? Пограємось.

- Сподіваюсь, тобі ніхто ніколи не дасть.- бурчить собі під ніс, від чого на моєму обличчі з'являється ще більша посмішка. Як же ж ти помиляєшся, Лізі? Вперше, хто буде благати мене про секс, будеш саме ти.

Довго не можу заснути, кручусь. Чую, як через деякий час Єлизавета розслабляється і засинає, а в моїй голові куча думок.

Звісно ж не про те, що зараз в ліжку спить жінка, яку я хочу. Хоча частково думки все-таки повертаються і сюди. Але ні, я більше думаю про свої справи. Думаю про те, як я дійшов до такого життя, що мені довелося виграти жінку років на десять молодшу в покер в якогось дурника. Хоча, можливо, це й на краще. Можливо, я врятував її від фатальної помилки вийти заміж за дегенерата, який готовий програти її в карти першому-ліпшому. Засинаю, сам не знаючи коли. Сниться мені якась темрява, вбивства і якісь привиди минулого. В цьому самому минулому, я тону і не можу з нього вибратися. Я наче хочу втекти з цієї замкнутої кімнати, але не можу. Голова розривається.

Вириває мене сну, чийсь голос, який звучить дуже-дуже близько, і руки, які протискають мою голову до себе. Вчасно відкриваю очі, щоб не задати шкоди. Лізі обіймає мене за шиї, протискаючи до себе, шепочучи:

- Все добре, все добре, заспокойся, це лише сон - на якусь мить я навіть забуваю, де знаходжуся і що взагалі відбулося. Вона продовжує гладити мене, нашіптуючи слова. Видихаю, відкриваю очі та дивлюся на неї. Бачу в її погляді стурбованість. Ні, не переляк, хоча вона могла б злякатися, що серед ночі я починаю бити кулаками та кричати на всю кімнату. Вона турбується за людину, яка так нахабно виграла її в карти та висмикнула зі звичайного життя. Ця жінка провела зі мною декілька годин, але продовжує мене дивувати ще більше і більше. І не лише дивувати, вона захоплює мене.

І тільки вона помічає, що я прокинувся, відсовується та лягає на спину.

- Тобі приснився кошмар, ти кричав. - вона не ставить питань, а просто констатує факт.

- А я думав, що ти вирішила скористатися мною, поки я сплю. - дивиться на мене як на придурка, я відчуваю себе таким же. Лізі закочує очі та відвертається.

- На добраніч. Сподіваюся, монстр, який снився відкусить тобі голову в наступному сні. - посміхаюся і підсуваю дівчину ближче до себе, обіймаючи за живіт. Вона не пручається, а з голови не йдуть її слова.

Знала б ти, дівчинко, що мені снилось, і єдиний монстр в тих снах – це я сам. Складно зустрічатися з темною версією себе, від якої ти хочеш позбутися. Складно жити з минулим, яке не дозволяє тобі будувати іншого майбутнього. Девід Сореро – Диявол, той, хто забирає душі заради розваги. Вона навіть не уявляє, в чиїх обіймах зараз лежить. Дівчина, яка нагадує мені полум'я. Полум'я, яке дарує життя і може спалити. Так от, тепер цікаво мені, чого в ній більше – полум'я життя чи полум'я, яке здатне все знищити.

- Пане Сореро, ви б не хотіли звалити на свій бік ліжка? - майже крізь сон дівчина намагається виплутатись з моїх обіймів. Я присуваю її ще ближче, закидаючи зверху ногу. Підсовуючи свої губи до вуха, шепчу

- Девід, називай мене Девід - вона видихає і майже засинаючи повторює

- Девід, приємно познайомитись, я Лізі - І на цих словах дівчина засинає. А мій сон,зникає, бо моє ім'я з її вуст звучить, не наче в мене є шанс бути хорошою людиною. Не наче я не той чоловік, який 20 років будував бізнес на крові, погрозах, помсті. Не наче я не породження самого пекла і зможу бути просто Девідом. Можливо, Єлизавета – мій шанс стати якимсь іншим. Хоча я в це не вірю. Уже давно я не вірю в те, що можу змінитися....

Жінка мирно спить щось тихо шепочучи собі під ніс. Я розумію, що їй просто сниться якийсь сон. Ні, не такий кошмар, як мене, він не тривожить її. Вона розмовляє про щось прекрасне. Ну, я так думаю, бо не можу розібрати навіть декількох слів, які вона каже. Я відчуваю спокій. Вперш за довгий час я відчуваю спокій поруч з жінкою, яку знаю 12 годин. Такого спокою я не відчував навіть поруч з рідною матір'ю.

- Так що ж в тобі такого, Єлизавета, що поруч з тобою вся моя внутрішня темрява, немов схиляє голову? Невже ти мені послана як нагорода, чи можливо навпаки, як покарання? Можливо, через місяць ти зникнеш з мого життя, і ми більше ніколи не зустрінемось. І саме таким чином, всесвіт помститься мені за всі гріхи...